15 листопада 2024 року м. Чернігів Справа № 620/12169/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 04.09.2024 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУПФУ в Чернігівській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУПФУ в Житомирській області, відповідач 2), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ в Житомирській області від 04.06.2024 №253550004651 про відмову у призначенні йому пенсії за віком;
- зобов'язати ГУПФУ в Чернігівській області зарахувати до його страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, стаж роботи з 17.07.1984 по 10.01.1988 в колгоспі ''Червоний партизан'', з 14.04.1992 по 13.03.1995 на заводі ''Звезда'' та з 14.03.1995 по 19.08.2002 в КСП ''Червоний партизан'';
- зобов'язати ГУПФУ в Чернігівській області повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду щодо зарахування до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, стаж роботи з 17.07.1984 по 10.01.1988 в колгоспі ''Червоний партизан'', з 14.04.1992 по 13.03.1995 на заводі ''Звезда'' та з 14.03.1995 по 19.08.2002 в КСП ''Червоний партизан''.
Позов мотивовано тим, що належним чином оформленими документами підтверджується його право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відмова у зарахуванні спірного стажу є протиправною.
Ухвалою судді від 17.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, установлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на надання відзиву на позов.
Відповідач 1 подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, у їх задоволенні просив відмовити та зазначив, що спірне рішення прийнято ГУПФУ в Житомирській області. Одночасно повідомив, що спірні періоди не зараховані до страхового стажу у зв'язку з виявленими помилками при заповненні трудової книжки.
Відповідач 2 подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні у зв'язку з тим, що на титульному аркуші вкладки до трудової книжки колгоспника зазначено не повну дату народження її власника та неможливо ідентифікувати печатку. Крім того, вкладка до трудової книжки колгоспника без трудової книжки колгоспника не дійсна. Відповідно до архівної довідки до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі, оскільки прізвище заявника в довідці « ОСОБА_2 » не відповідає прізвищу згідно паспорта « ОСОБА_3 ». Період трудової діяльності з 01.07.2000 по 19.08.2002 не врахований, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд враховує такі обставини і норми права.
28.05.2024, по досягненню повних 60 років, ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах. До заяви позивач надав відповідний пакет документів (а.с. 66-67).
Вказану заяву розглянуло ГУПФУ в Житомирській області за екстериторіальним принципом та 04.06.2024 прийняло рішення №253550004651 про відмову в призначенні позивачу пенсії у зв'язку із відсутністю у нього необхідного страхового стажу. Зокрема, до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано всі періоди роботи згідно вкладки до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 10.08.1979, оскільки на титульному аркуші вкладки зазначено не повну дату народження її власника та неможливо ідентифікувати печатку. Відповідно до архівної довідки від 22.05.2024 №115-О до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 1984 по 1987 роки, оскільки прізвище заявника в довідці « ОСОБА_2 » не відповідає прізвищу згідно паспорта « ОСОБА_3 » (російською мовою). Страховий стаж становить 09 років 10 місяців 13 днів (а.с. 8).
Вважаючи вказане рішення протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 9 Закону №1058-IV9 в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-IV встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до приписів статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до матеріалів справи станом на дату звернення до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії зарахований ГУПФУ в Житомирській області страховий стаж позивача становить 09 років 10 місяців 13 днів з необхідного 31 року.
Відповідно до записів у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 (а.с. 14) у період з 17.07.1984 по 10.01.1988 позивач працював у колгоспі «Червоний партизан». Відповідно до записів у вкладці до трудової книжки колгоспника в період з 14.04.1992 по 13.03.1995 позивач працював на підсобному господарстві №2 телятні заводу «Звезда», а з 14.03.1995 по 19.08.2002 в колгоспі «Червоний партизан», реорганізованого в агропромисловий кооператив «Дроздовицький» (а.с. 10-15, 17).
Відповідно до архівної довідки від 22.05.2024 №115-О в документах архівного фонду агропромислового кооперативу «Дроздовицький» в особових рахунках по нарахуванню заробітної плати у колгоспі «Червоний партизан» за 1979, 1984-1987, 1990 - квітень 1992 р. є відомості про людино дні ОСОБА_4 (так в документі) за 1979, 1990-1992 р., ОСОБА_5 (так в документі) за 1984-1987 роки (а.с. 15).
Відповідно до архівної довідки від 22.05.2024 №116-О в документах архівного фонду агропромислового кооперативу «Дроздовицький» в особових рахунках по нарахуванню заробітної плати КСП «Червоний партизан» за травень 1992 - березень 2000 р., АПК «Дроздовицький» за квітень 2000 - 2002 р. є відомості про заробітну плату ОСОБА_4 (так в документі) (а.с. 16).
Відповідно до спірного рішення ГУПФУ в Житомирській області відмовило у зарахуванні до страхового стажу позивача вказаних періодів роботи у зв'язку з тим, що на титульному аркуші вкладки зазначено не повну дату народження її власника та неможливо ідентифікувати печатку.
Однак таку позицію відповідача суд вважає необґрунтованою, враховуючи наступне.
Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною четвертою вказаної статті Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У свою чергу, відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно статті 62 Закону №1788-ХІІ та частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У відповідності до пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних положень законодавства дає підстави для висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Однак, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію, для підтвердження трудового стажу приймаються відповідні уточнюючі довідки.
Вищенаведені обставини, за умови документального підтвердження і доведеності, в тому числі в судовому порядку, наявності в особи права на пенсійне забезпечення і дотримання ним процедури звернення за пенсією, передбаченої, зокрема, статтею 26 Закону №1058-IV, не може зумовлювати позбавлення особи такого права, яке набуто нею згідно з законодавством та гарантоване Конституцією і законами України.
Щодо того, що вкладка до трудової книжки позивача містить не повну дату народження позивача та неможливо ідентифікувати печатку, суд звертає увагу відповідача 2 на те, що станом на дату заповнення трудової книжки діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджений постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року №162, пунктом 1.1 якого передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну з дня прийому на роботу. У трудову книжку вносяться, у тому числі, відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення (пункт 2.2 Порядку).
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.12 Інструкції).
Із аналізу вказаних норм права суд приходить до висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Крім того, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Суд критично оцінює позицію відповідача 2 у даній справі та зазначає, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для незарахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 (справа №677/277/17), від 17.07.2018 (справа №220/989/17).
Більше того, у постанові від 19 грудня 2019 року по справі №307/541/17 Верховний Суд звертав увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Так, відображені у вкладці позивача записи про роботу оформлені роботодавцем належним чином (мають печатку та підпис уповноважених осіб).
Тобто, в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі №175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі №242/65/17, від 27 лютого 2019 року у справі №423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17 та від 31 березня 2020 року у справі №446/656/17.
Крім того, вкладка містить інформацію щодо того, що вона оформлена гр. ОСОБА_6 , 1964 р.н., а в трудовій книжці колгоспника вказано повну дату народження позивача - « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Відповідно до архівних довідок позивач протягом спірних періодів отримував заробітну плату за місцем роботи.
Щодо доводів відповідача 2, що в архівній довідці від 22.05.2024 №115-О за період роботи позивача з 1984 по 1987 роки вказано його прізвище « ОСОБА_2 », а не « ОСОБА_3 », суд зазначає, що відповідно до записів у національному паспорті позивача його прізвище українською мовою « ОСОБА_7 », а російською - « ОСОБА_3 » (а.с. 4). Як на титульному аркуші трудової книжки колгоспника, так і у вкладці до неї прізвище позивача також вказано « ОСОБА_3 ».
За таких обставин, суд вважає, що зазначення у архівній довідці від 22.05.2024 №115-О прізвища позивача « ОСОБА_2 » на підставі даних особових рахунків про нарахування заробітної плати в колгоспі за 1984-1987 роки не може бути беззаперечним фактом, який підтверджує відсутність у позивача права на врахування вказаного періоду. Крім того, з огляду на вимоги чинного законодавства, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а не уточнюючі довідки.
Також є загальновідомим факт, що в період перебування України в складі Радянського Союзу була поширеною політика зросійщення українських прізвищ, направлена на асиміляцію українців шляхом деформації і надання традиційним українським прізвищам рис, які притаманні російській мові і російським прізвищам, із чим і пов'язано зазначення першою літерою в прізвищі позивача «А» замість «О».
Щодо того, що в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного страхування відсутня інформація щодо позивача про сплату страхових в період з 01.07.2000 по 19.08.2002, суд зазначає, що у постанові від 02 серпня 2022 року по справі №560/4616/20 Верховний Суд дійшов висновків, що внаслідок невиконання підприємством обов'язку по нарахуванню та сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на такому підприємстві у спірні періоди, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі №199/1852/15-а, від 27 лютого 2019 року у справі №638/5795/17, від 31 жовтня 2019 року у справі №683/1814/16-а, від 23 березня 2020 року у справі №535/1031/16-а та від 26 березня 2020 року у справі №299/3616/16-а. Зважаючи на те, що обов'язок щодо сплати страхового внеску, так і обов'язок по його нарахуванню покладено саме на страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.
Отже, беручи до уваги висновки Верховного Суду, які в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають враховуватись під час розгляду справи, а також ту обставину, що належним чином оформленими записами у трудовій книжці та вкладці до неї підтверджуються періоди роботи позивача, суд вважає, що відсутність у реєстрі застрахованих осіб інформації про сплату страхових внесків не може мати наслідком позбавлення права на зарахування такого періоду діяльності до страхового стажу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача, вказані в трудовій книжці, мають бути зараховані до його страхового стажу, оскільки відповідачем не наведено жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки чи записів у ній вимогам чинного законодавства, а тому вказану трудову книжку слід розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України. Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
У пункті 54 Рішення у справі Пічкур проти України ЄСПЛ також зазначив про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в даному випадку є порушення конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення. а тому спірне рішення має бути скасоване, а заява ОСОБА_1 про призначення пенсії підлягає повторному розгляду, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Визначаючись щодо органу, який має повторно розглянути заяву, суд зазначає, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16.12.2020 №25-1), передбачає можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.
Так, згідно із пунктом 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії..
Відповідно до матеріалів справи заява позивача про призначення пенсії розглянута за екстериторіальним принципом ГУПФУ в Житомирській області і спірне рішення про відмову в призначенні пенсії прийнято саме вказаним територіальним органом Пенсійного фонду України.
З огляду на зазначене та положення Порядку №22-1, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання саме ГУПФУ в Житомирський області повторно розглянути заяву позивача.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення адміністративного позову.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.06.2024 №253550004651 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду щодо зарахування до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, стажу роботи з 17.07.1984 по 10.01.1988 у колгоспі ''Червоний партизан'', з 14.04.1992 по 13.03.1995 на заводі ''Звезда'' та з 14.03.1995 по 19.08.2002 у КСП ''Червоний партизан''.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 15 листопада 2024 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005).
Відповідач 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003).
Суддя С.В. Бородавкіна