13 листопада 2024 року Чернігів Справа № 620/12108/24
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі- ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить:
визнати протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань надання відстрочки військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.06.2024 №3, про відмову у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позов мотивовано тим, що на утриманні у позивача перебує 3 неповнолітніх дітей та в нього відсутня заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. З метою отримання відстрочки від призову позивачем подавались документи, які підтверджують зазначені обставни, проте у задоволенні заяви про надання відстрочки від призову на військову службу час мобілізації було відмовлено.
Суд ухвалою від 18.09.2024 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та встановив відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у встановлений судом строк відзив на позов не подав. Про розгляд справи повідомлений належним чином, підтвердженням чому слугує Квитанція №1632873 про доставку копії позовної заяви з додатками до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС та довідка про доставку копії ухвали суду від 18.09.2024 до електронного кабінету.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , який є територіальним структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З 02.02.2021 позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 від 02.02.2021. Від шлюбу позивач має малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 . Донька проживає разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , згідно витягу №312 про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 14.05.2024.
Від попереднього шлюбу з ОСОБА_4 позивач має двох малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (свідоцтва про народження НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ), на утримання яких з нього стягуються аліменти в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, відповідно до виконавчого провадження НОМЕР_8.
Вважаючи, що позивач має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбачену пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивач 13.06.2024 звернувся із відповідною заявою до відповідача. Разом з заявою було подано: копію паспорта ОСОБА_1 ; копію картки платника податків ОСОБА_1 ; копію тимчасового посвідчення ОСОБА_1 ; копію ІD картки дружини ОСОБА_2 ; копію картки платника податків ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 НОМЕР_5 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 НОМЕР_3 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_6 НОМЕР_4 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 НОМЕР_2 ; оригінал Довідки ДВС № 43013 від 29.05.2024 та оригінал Довідки про склад сім'ї.
У відповідь на заяву, третій відділ ІНФОРМАЦІЯ_3 листом за вих. №3В/2906 від 15.07.2024 повідомив позивача, що його заява на відстрочку розглянута в порядку передбаченому Законом України «Про порядок звернення громадян».
Згідно з протоколом засідань комісії з розгляду питань надання відстрочки військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.06.2024 № 3, позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки не подано один із документів, що підтверджує факт утримання дітей віком до 18 років, а саме рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Позивач вважає, що вказане рішення відповідача про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є протиправним, оскільки на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач має право на відстрочку, як чоловік на утриманні якого перебуває троє дітей віком до 18 років, та заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої не перевищує суму платежів за три місяці.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України Про оборону України, Про Збройні Сили України, Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено. Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII).
У розумінні статті 1 Закону №3543-XII мобілізацією вважається комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
16.05.2024 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №560 (набрала чинності 18.05.2024), якою затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Як передбачено пунктом 1 Порядку №560, цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з пунктом 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.
Як передбачено пунктами 58, 60 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Додаток 5 цього Порядку визначає Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до додатку 5 Порядку №560 документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Як встановлено судом, позивачу було відмовлено у наданні відстрочки рішенням комісії від 18.06.2024 №3, з огляду на неподання одного із документів, що підтверджує факт утримання дітей віком до 18 років, а саме рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Щодо вказано вище переліку, суд зазначає, що відповідно до положень статті 39 Сімейного кодексу України недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі. За приписами статей 160 та 161 цього Кодексу місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
З огляду на вказане, варто дійти висновку про неможливість укладення повторного шлюбу до розірвання попереднього, а також обов'язковості закріплення рішенням суду про розірвання шлюбу або рішенням органу опіки і піклування визначення місця проживання дітей лише у випадку відсутності згоди батьків щодо місця проживання дитини.
Щодо письмового договору між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, суд наголошує, що чинне законодавство не передбачає обов'язковості укладення між батьками письмового договору.
Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Щодо договору про сплату аліментів на дитину, суд зазначає, що у відповідності до статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Тобто, сплата аліментів відбувається не лише на підставі відповідного договору, але й на підставі рішення суду, судового наказу, або за домовленістю батьків в інший спосіб, не передбачений нормами цивільного законодавства, але у такий, який ним не суперечить.
Враховуючи наведене, суд приходитьдо висновку, що додаток 5 Порядку №560 містить альтернативний перелік документів, що підтверджують утримання дітей, але не є виключним. Тобто, обставини перебування на утриманні 3х неповнолітніх дітей, можуть бути підтверджені і іншими доказами та обставинами.
Так, відповідно до частин 2 та 4 статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно із статтею 133 Сімейного кодексу України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Отже, суд констатує, що позивач є батьком 3 (трьох) дітей, які не досягли 18 років, запис щодо чого наявний в свідоцтвах про народження усіх трьох дітей, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка проживає разом із позивачем; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
У силу вимог частини 1 статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Суд зауважує, що факт перебування на утриманні позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка проживає разом із позивачем, підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 від 02.02.2021 з ОСОБА_2 та свідоцтвом свідоцтвом про народження НОМЕР_2 .
Щодо перебування на утриманні дітей від попереднього шлюбу - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , які не проживають з позивачем, суд зазначає таке.
Згідно із частинами 1 - 3 статті 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (частина 5 статті 183 Сімейного кодексу України).
Так, на підставі судового наказу Куликівського районного суду від 18.05.2020 №2-н/737/10/20 на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не більше 10 прожиткових мінімумів для кожної дитини відповідного віку і не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 18.02.2020 і до досягнення дітьми повноліття, про що вікрито виконавче провадження ВП НОМЕР_8.
Зі змісту розрахунку заборгованості зі сплати аліментів вбачається, що станом на квітень-червень 2024 року позивач заборгованості зі сплати аліментів не мав, а отже ним дотримана вимога пункту 3 частини 1 статті 23 Закону №3543 про відсутність заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Крім того, станом на момент розгляду справи така заборгованість також не перевищує суму платежів за три місяці, що підтверджується відповідною довідкою органів державної виконавчої служби від 31.07.2024 №57503 та листом від 27.08.2024 №62203.
Ураховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що зазначеними доказами підтверджується факт утримання позивачем його доньки та сина від попереднього шлюбу.
Отже, з урахуванням встановлений у цій справі обставин суд вважає доведеним факт перебування на утриманні позивача трьох дітей віком до 18 років та відсутність у нього заборгованості по сплаті аліментів.
Разом з тим, відповідач не надав оцінки наявним документам, посилаючись на відсутність переліку підтверджуючих документів, встановлених Порядком №560.
З аналізу вище наведеного, суд дійшов переконання, що позивач до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надав належні документи, які підтверджують його право на отримання відстрочки від призову.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд вважає, що заяву позивача відповідач належним чином не розглянув та не здійснив перевірку наявності (відсутності) підстав для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за доданими документами, що свідчить про протиправність рішення відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу, оформленого протоколом комісії від 18.06.2024 № 3.
Тому, ефективним способом захисту порушеного права позивача, суд вважає визнання протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань надання відстрочки військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.06.2024 №3, про відмову у наданні ОСОБА_1 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі комісії з розгляду питань надання відстрочки військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього судового рішення.
А отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини 3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 139, 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань надання відстрочки військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.06.2024 № 3, про відмову у наданні ОСОБА_1 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 в особі комісії з розгляду питань надання відстрочки військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього судового рішення.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 коп.), відповідно до частини задоволених вимог.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 )
Повний текст рішення суду складено 13.11.2024.
Суддя Л.О. Житняк