14 листопада 2024 року справа № 320/8949/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у письмовому провадженні у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу №320/8949/23 за позовом громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
30.03.2023 до Київського окружного адміністративного суду звернувся громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 (далі позивач) із позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення від 06.03.2023 № 269, яке прийнято Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області поновити громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію посвідки серії НОМЕР_1 від 27.05.2016 на постійне проживання.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що є громадянином Азербайджанської Республіки та на підставі дозволу на імміграцію від 24.05.2016 отримав посвідку на проживання на території України серії НОМЕР_1 від 27.05.2016, які скасовані оспорюваним рішенням.
Вважає рішення №269 від 06.03.2023 протиправним з тих підстав, що йому не було надіслано запрошення для надання пояснень та відповідних документів, внаслідок чого порушено пункт 22 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, за поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2022 №1983 (далі - Порядок №283); підстави для прийняття рішення відсутні, оскільки жодні дії, які становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні та це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України, він не вчиняв.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву, наданому до Київського окружного адміністративного суду 16.05.2023, зазначив, що підставою для скасування позивачу дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання слугувало подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 02.02.2023 №1286/55/01-2023, відповідно до якого позивач прибув в Україну з метою вчинення протиправної діяльності, направленої на дестабілізацію громадянського порядку в Україні шляхом підбурення до масових безпорядків, організації масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності та повалення державного ладу в Україні. крім того з метою попередження порушення іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства та дестабілізації криміногенної обстановки в Україні, у ході проведення оперативно-розшукової діяльності встановлено, що позивач має намір прибути до західних регіонів України, шляхом підбурення вихідців з російської федерації та близьких їм осіб планував створити масові протести та спротиви біля місцевих державних адміністрацій. Таким чином вказане може призвести до чисельних порушень громадського порядку та дестабілізації всередині держави, тим самим призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасово чи постійно проживають в Україні. Враховуючи наведене позивач становить загрозу охороні громадського порядку, а також охороні здоров'я, захисту прав та законних інтересів громадян України та інших громадян, які проживають на території України.
Інформація, викладена у поданні Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, є підставою для скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.п. 3 та 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» №2491-111 від 07.06.2001.
Відповідно до п. 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321 посвідка на постійне проживання скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до ст. 12 Закону №2491-111.
Нормами чинного законодавства не встановлено обов'язок міграційного органу перевіряти правомірність проведення оперативно-розшукової діяльності співробітників поліції.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10; код ЄДРПОУ 43305056).
17.05.2024 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України надав до Черкаського окружного адміністративного суду письмові пояснення, у яких зазначив, що Департамент наділено компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб'єктів загроз (реальних та/або потенційних) національній безпеці України, законним інтересам громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, вживати за результатами такої оцінки відповідні дії, спрямовані на попередження таких загроз, із локалізацією їх усунення.
Підставою для направлення Департаментом подання від 02.02.2023 №1286/55/01-2023 до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, яке грунтувалось на матеріалах проведення оперативних заходів, доступ до яких обмежений, послугувало те, що відповідно до наявної у Департаменту оперативної інформації встановлено, що громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 прибув в Україну з метою вчинення протиправної діяльності до масових безпорядків, організацію масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності, та направлені на повалення державного ладу в Україні.
Вважає, що подання підготовлено з метою виконання завдань Закону №2469-V111, в межах компетенції, визначеної Законом №580-V111, направлене ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області у порядку, передбаченому Порядком №1983, а відтак є законним, обгрунтованим та виданим в межах повноважень Департаменту.
Звертає увагу суду, що скасування дозволу на імміграцію особам, які не є громадянами цієї держави, є суверенним правом Держави Україна, і, навіть за наявності обгрунтованого припущення щодо можливого заподіяння шкоди інтрересам держави, її громадянам та особам, які проживають на її території, є достатнім для формування відповідного подання з метою подальшого прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію.
Необхідність скасування дозволу на імміграцію в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має перевентивний характер, який не потребує обов'язкової наявності порушень законодавства особами, яким скасовано дозвіл на імміграцію.
З вказаних підстав просить у задоволенні позову відмовити.
05.05.2023 позивач надав відповідь на відзив, у якому зазначив, що у висновку за результатами розгляду подання та оскаржуваному рішенні не зазначені жодні конкретні дані щодо вчинення або можливості вчинення ним будь-яких протиправних дій на шкоду державній безпеці України та громадському порядку в Україні і на час прийняття оскаржуваного рішення відповідач не мав жодних належних та допустимих доказів його вини у вчиненні тяжких (або взагалі будь-яких) злочинів, зазначених у поданні Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України; жодним судовим рішенням не встановлено, що позивач своїми діями несе загрозу громадському порядку, а твердження, що нібито він має наміри прибути до західних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців з російської федерації та близьких їм осіб планує масові протести та спротиви біля місцевих державних адміністрацій взагалі є нісенітницею. Стверджує, що жодним чином не здійснює (і не здійснював та не має намірів здійснювати) будь-яких протиправних діянь на території України, тим більше направлених на дестабілізацію громадського порядку в Україні, шляхом підбурення до масових безпорядків, організацію масових протестів та заколотів, які можуть призвести до втрати державності та направлені на повалення державного ладу в Україні. Позивач повністю засуджує військову агресію російської федерації проти України, бажає Україні скорійшої перемоги, займається волонтерською діяльністю та допомогає Збройним Силам України, за місцем свого проживання характеризується позитивно. Зазначає, що позиція відповідача є припущеннями, що не грунтуються на належних і допустимих доказах.
Також відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, яким чином дії позивача можуть нашкодити нормальним умовам життєдіяльності інших людей. Посилається на подібну позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у аналогічній справі №802/1439/17-а.
Окрім цього відповідачем не взято до уваги наявність у позивача родини, яка проживає в Україні (дружини та малолітньої дитини, яка є громадянкою України), в той час як виконання незаконного рішення призведе до розриву сімейних стосунків.
Також посилається на недотриманні відповідачем принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення, що призводить до настання несприятливих наслідків для позивача при відсутності будь-якої його вини в обставинах, що виникли, оскільки при видачі дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні відповідач підтвердив правильність надання ним необхідних документів та наявність підстав для надання йому дозволу на імміграцію.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 справа №320/8949/23 передана до Черкаського окружного адміністративного суду у зв'язку з відсутністю у суддів Київського окружного адміністративного суду допуску до державної таємниці та відсутності у суду спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 справа прийнята до провадження суддею Руденко А.В. Ухвалено здійснювати судовий розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 Департаменту стратегічних розслідування Національної поліції України витребувані письмові докази.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини.
02.04.2016 позивач у справі громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 звернувся до Макарівського районного сектору УДМС України в Київській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію» як особа, яка є батьком громадянина України (дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
24.05.2016 Макарівським районним сектором УДМС України в Київській області прийнято рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію». 27.05.2016 позивачу була видана посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 .
03.02.2023 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області надійшло подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 02.02.2023 №1286/55/01-2023 про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання.
Відповідно до інформації, зазначеної у поданні від 02.02.2023 №1286/55/01-2023, за результатами реалізації отриманої оперативної інформації встановлено громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , має посвідку на постійне проживання на території України № НОМЕР_1 , надана органом №3201 УДМС України в Київській області, який прибув в Україну, з метою вчинення протиправної діяльності, направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні, шляхом підбурення до масових безпорядків, організацію масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності, та направлені на повалення державного ладу України.
Крім того, з метою попередження порушення іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства та дестабілізації криміногенної обстановки в Україні, у ході проведення оперативно-розшукової діяльності встановлено, що громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , (ISRAFILOV ELSHAN) має намір прибути до західних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців з російської федерації та близьких їм осіб, планує створити масові протести та спротиви біля місцевих державних адміністрацій. Таким чином, вказане може призвести до чисельних порушень громадського порядку та дестабілізацію в середині держави, тим самим призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасово чи постійно проживають в Україні.
Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що ОСОБА_2 становить загрозу національній безпеці України, охорони громадського порядку, а також охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, керуючись пунктами третім, четвертим частини першої статті 12 Закону № 2491- III, підпунктом 1 пунктом 64 Порядку № 321, пунктами 21, 22 Порядку № 1983, пунктами 1, 2 частини першої статті 13 Закону № 3773-VI та Інструкцією № 1235, Департамент ініціював перед ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській обл. вирішення питання про скасування ОСОБА_3 дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання, а також про заборону позивачу в'їзду на територію України строком на 3 роки.
06.03.2023 першим заступником начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області був затверджений висновок за результатами розгляду подання про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 , яким встановлено, що враховуючи інформацію, викладену у поданні Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 02.02.2023 №1286/55/01-2023, діяльність та перебування ОСОБА_1 становить загрозу національній безпеці України.
Керуючись пунктами 3 та 4 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», пунктами 21-23 Порядку провадження, підпунктом 1 пункту 64, підпунктом 4 пункту 72 Порядку оформлення, вважається за доцільне скасувати рішення Макарівського районного сектору УДМС України у Київській області від 24.05.2016 про надання дозволу на імміграцію громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 ; скасувати, визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 27.05.2016.
Рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 06.03.2023 №269 на підставі пунктів 3 та 4 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 24.05.2016.
Видана на підставі цього рішення посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 27.05.2016 скасована на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321.
Не погоджуючись з рішенням відповідача від 06.03.2023 №269 позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим фактичним обставинам суд зазначає наступне.
Правовий статус, основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, і порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України регулюється положеннями Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон №3773-V1).
Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону № 2491-III іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України «Про імміграцію» від 07.06.2001 № 2491-ІІІ (далі - Закон №2491-111).
Статтею 1 Закону № 2491-ІІІ визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Згідно статті 12 Закону № 2491-ІІІ (в редакції, яка була чинною на час прийняття оспорюваного рішення) дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:
1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;
2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
Частиною 1 статті 13 Закону № 2491-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (далі - Порядок №1983).
Згідно пункту 21 Порядку № 1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати Державна міграційна служба (далі - ДМС), її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції України, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужби або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування для скасування дозволу на імміграцію.
Згідно пункту 22 Порядку № 1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України “Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України “Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Згідно пункту 23 Порядку №1983 ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію.
Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом.
Згідно пункту 24 Порядку №1983 рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.
Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321 посвідка скасовується ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі:
коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;
коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в'їзду в Україну.
Судом встановлено, що 24.05.2016 Макарівським районним сектором УДМС України в Київській області прийнято рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію». Також 27.05.2016 позивачу була видана посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 .
Рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 06.03.2023 №269 на підставі пунктів 3 та 4 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» позивачу скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 24.05.2016.
Також посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 27.05.2016 скасована на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321.
Підставою для скасування дозволу на імміграцію слугувало подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 02.02.2023 №1286/55/01-2023 про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання.
Вирішуючи питання про наявність підстав для скасування дозволу на імміграцію, наданому позивачу, суд зазначає, дозвіл на імміграцію позивача скасовано на підставі пунктів 3, 4 частини 2 статті 12 Закону № 2491-ІІІ (в редакції, яка була чинною на час прийняття оспорюваного рішення), а саме:
3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку України» від 21.06.2018 №2469-111 (далі - Закон №2469-111):
3) громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз;
6) загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України;
10) національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону №2469-111 державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.
Згідно ч. 2 ст. 12 Закону №2469-111 до складу сектору безпеки і оборони входять, зокрема, Міністерство внутрішніх справ України, Державна міграційна служба України.
Відповідно до норм статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі -Закон № 580-ІІІ) Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Стаття 2 Закону № 580-ІІІ покладає на поліцію завдання із надання поліцейських послуг у сферах забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Згідно з підпунктами 1-4, 26 частини першої статті 23 Закону № 580-ІІІ поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення, здійснює оперативно-розшукову діяльність відповідно до закону.
Таким чином, поліція проводить попереджувальні, профілактичні, превентивні заходи щодо унеможливлення скоєння злочинів на території України.
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України 23.10.2019 №1077 (у редакції наказу Національної поліції України від 05.12.2022 № 859), Департамент є міжрегіональним територіальним органом у складі кримінальної поліції Національної поліції України, який бере участь у реалізації державної політики з питань боротьби з організованою злочинністю та згідно із законодавством України здійснює оперативно-розшукову діяльність.
З вищенаведеного слідує, що Департамент наділено компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб'єктів загроз (реальних та/або потенційних) національній безпеці України, законним інтересам громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, вживати за результатами такої оцінки відповідні дії, спрямовані на попередження таких загроз, їх локалізацію та усунення.
Отже подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 02.02.2023 № 1286/55/01-2023 про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на проживання позивача в Україні складено та направлено відповідачу в межах наданої компетенції.
Судом встановлено, що у поданні Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 02.02.2023 №1286/55/01-2023 зазначені такі підстави для скасування дозволу на імміграцію позивача:
- за результатами реалізації отриманої оперативної інформації громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 прибув в Україну з метою вчинення протиправної діяльності, направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні шляхом підбурення до масових безпорядків, організацію масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності, та направлені на повалення державного ладу України;
- крім того, з метою попередження порушення іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства та дестабілізації криміногенної обстановки в Україні, у ході проведення оперативно-розшукової діяльності встановлено, що громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , (ISRAFILOV ELSHAN) має намір прибути до західних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців з російської федерації та близьких їм осіб, планує створити масові протести та спротиви біля місцевих державних адміністрацій. Таким чином, вказане може призвести до численних порушень громадського порядку та дестабілізацію в середині держави, тим самим призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасово чи постійно проживають в Україні. ОСОБА_2 становить загрозу національній безпеці України, охороні громадського порядку, а також охороні здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
На виконання ухвали суду від 30.05.2024 Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України надана інформація з грифом «Таємно», якою не підтверджується, що позивач прибув в Україну з метою вчинення протиправної діяльності, направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні шляхом підбурення до масових безпорядків, організацію масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності, та направлені на повалення державного ладу України та має намір прибути до західних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців з російської федерації та близьких їм осіб, планує створити масові протести та спротиви біля місцевих державних адміністрацій.
Проте заходами оперативно-розшукової діяльності встановлено, що позивач становить загрозу охороні громадського порядку, охороні здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, а відтак становить загрозу національній безпеці України.
Отже наявні підстави для скасування дозволу на імміграцію позивача та посвідки на постійне проживання в Україні.
Щодо доводів позивача про відсутність на час прийняття оскаржуваного рішення належних та допустимих доказів його вини у вчиненні тяжких (або взагалі будь-яких) злочинів, зазначених у поданні Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та відсутність судових рішень, згідно яких позивач своїми діями несе загрозу громадському порядку, суд зазначає, що пред'явлення підозри або винесення судом обвинувального вироку свідчать про притягнення особи до кримінальної відповідальності за вже скоєні злочини на території України, які є незворотними як для громадян так і для держави в цілому.
Водночас поліція проводить попереджувальні, профілактичні, превентивні заходи щодо унеможливлення скоєння злочинів на території України.
Отже необхідність скасування дозволу на імміграцію в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов'язкової наявності порушень законодавства особами, яким скасовано дозвіл на імміграцію.
Відповідні висновки наведені у пункті 18 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні».
У постанові від 27.05.2021 у справі № 826/9102/18 Верховний Суд дійшов висновку, що право на обмеження доступу до території держави для осіб, які не є громадянами цієї держави, є суверенним правом Держави Україна, і, обґрунтовуючи застосування такого права відповідними припущеннями та посиланнями на інтереси держави, відповідач діяв у межах наданих йому законодавством повноважень.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 359/8548/17 та від 29.07.2021 у справі №320/8499/20.
Отже, оперативна інформація органу кримінальної поліції про наміри іноземця щодо порушення громадського порядку та дестабілізації всередині держави, що може призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасово або постійно проживають в Україні, є самостійною та достатньою підставою для підготовки та направлення подання про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання.
Щодо доводів позивача про те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, яким чином його дії можуть нашкодити нормальним умовам життєдіяльності інших людей, то вони спростовуються інформацією Деартаменту стратегічних розслідувань, наданих до суду з грифом «Таємно».
Посилання на подібну позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у аналогічній справі №802/1439/17-а, суд вважає необгрунтованим, оскільки обставини у даній справі є іншими.
Щодо доводів позивача про те, що відповідачем не дотримано принципу пропорційності, тобто необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення, та неминучий розрив сімейних зв'язків, то в даному випадку перевагу мають публічні інтереси, а саме: безпека житя, здоров'я та майна громадян України та інших осіб, які проживають на території України.
Доводи позивача про те, що його не було запрошено для надання пояснень, також є необгрунтованими, оскільки відповідно до пункту 23 Порядку №1983 ДМС, територіальні органи і підрозділи при вирішенні питання про скасування дозволу на імміграцію запрошують мігрантів у разі необхідності. Отже запрошення позивача було правом, а не обов'язком відповідача.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, рішення відповідача від 06.03.2023 № 269 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 прийнято на законних підставах і скасуванню не підлягає.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку наявним в матеріалах справи письмовим доказам суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 5, 9, 241-245, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя Алла РУДЕНКО