14 листопада 2024 року справа № 580/9994/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом адвокатки Коробкової Г.О. від імені ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
10.10.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвокатки Коробкової Г.О. (18001, м.Черкаси, вул.Благовісна, буд.269, оф.420) від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) (далі - відповідач) про:
визнання протиправним і скасування рішення від 20.08.2024 №971240131041 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки та призначення грошової допомоги відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень вказаного Закону;
зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні 3 роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком (за 2021-2023 роки), з 13.02.2024 та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій;
стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на її користь судового збору в сумі 1211,20грн.
Обґрунтовуючи зазначили, що відповідач відмовив у перерахунку її пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021-2023 роки у зв'язку з тим, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Також відповідач відмовив у призначенні грошової допомоги у зв'язку з тим, що до призначення пенсії за віком позивачка отримувала пенсію за вислугу років. Стверджує, що з 16.12.2014 їй призначено пенсію за вислугу років, але фактично вона її не отримувала, оскільки з 15.01.2015 прийнята на посаду вчителя початкових класів Чигиринської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Богдана Хмельницького.
Ухвалою суду від 15 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд правилами спрощеного письмового провадження відповідно до ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Також встановлено відповідачу строк, тривалістю 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та доказів.
31.10.2024 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позову повністю. Обґрунтовуючи зазначив, що предметом оскарження у цій справі є рішення від 20.08.2024 №971240131041 про відмову у призначенні пенсії, яке прийняте ним на виконання рішення суду у справі № 580/3240/24. Вважає, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. Оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення суду щодо того ж предмету спору і між тими самим сторонами, а аргументи позивачки стосуються саме правильності виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/3240/24, наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України. У 2014 році позивачці первинно призначено пенсію за вислугу років, яку вона отримувала у період з 16.12.2014 до 14.01.2015. У подальшому з 05.02.2024 її переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV. Пенсію за віком розраховано із застосуванням середнього показника заробітної плати за 2014-2016 роки. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Позивачка звернулася до відповідача заявою від 13.02.2024 про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Заява розглянута та листом від 13.03.2024 № 3941-2575/С-02/8-2300/24 повідомлено про підстави відмови у її виплаті. Оскільки до призначення пенсії за віком позивачка отримувала пенсію за вислугу років, права на виплату одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № №1058-ІV у неї немає.
Оцінивши доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Розрахунком від 02.08.2018 в пенсійній справі позивачки підтверджується, що їй з 16.12.2014 призначено пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 . Також зазначено причину блокування виплати пенсії - прац. по спец, за яку признач. пен. в/р.
05.02.2024 її переведено на інший вид пенсії - за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується розрахунком пенсії від 07.02.2024 в пенсійній справі позивачки.
13.02.2024 позивачка звернулася заявою до відповідача, в якій просила здійснити перерахунок пенсії, починаючи з 05.02.2024, із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески за 2021-2023 роки, та нарахувати і виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Листом від 13.03.2024 відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсії із застосуванням вказаного вище показника середньої заробітної плати та відсутність підстав для виплати грошової допомоги у зв'язку з тим, що позивачка раніше вже отримувала пенсію за вислугу років.
Із автоматизованої системи суду «Діловодство» суд установив, що на розгляді Черкаського окружного адміністративного суду знаходилася адміністративна справа №580/3240/24 між тими ж сторонами. Рішенням від 08 травня 2024 року вказаний суд адміністративний позов задовольнив повністю. Визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду вказаної вище заяви позивачки. Зобов'язав відповідача повторно розглянути її заяву від 13.02.2024 та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки суду, наданої у цьому рішенні.
На виконання вказаного вище рішення суду відповідач 20.08.2024 прийняв рішення №971240131041, яким відмовив у перерахунку пенсії позивачки із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески за 2021-2023 роки, та виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком у зв'язку з тим, що позивачці з 16.12.2014 до 14.01.2015 вже було призначено пенсію за вислугу років. Тому прийняв оскаржуване рішення.
Тому позивачка звернулася в суд з позовом.
Суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України №1058-IV).
Згідно з абз.1 ст.1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Стаття два Закону №1788-XII визначає, що за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років.
Відповідно до ст.6 Закону №1788-XII особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Згідно зі ст.7 Закону №1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Стаття 51 Закону №1788-XII визначає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Отже, пенсія за вислугу року встановлюється до часу настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Із листа відповідача від 13.03.2024 суд установив, що позивачці з 16.12.2014 призначена пенсія за вислугу років. Надалі за заявою від 05.02.2024 зі вказаної дати її переведено на інший вид пенсії - за віком.
Згідно з ч.3 ст.45 Закону України №1058-VI переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Отже, переведення з одного виду на інший вид пенсії здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж.
Для вирішення спору суд на виконання ч.3 ст.291 КАС України врахував викладені у постанові від 31 жовтня 2018 року висновки Великої Палати Верховного Суду (далі - ВС) щодо застосування вказаних норм права за результатами розгляду справи № 876/5312/17, в якій надана правова оцінка дій щодо відмови у призначенні пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за попередні три календарні роки:
«Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводами, що з часу набрання чинності Законом №1058-IV(за історичним та нормативним підходами до розуміння положень Закону №1058-IV) більшість положень Закону № 1788-XII втратили чинність, у зв'язку з чим державні пенсії, які раніше призначалися на підставі вказаного Закону, призначаються на підставі Закону №1058-IV, з огляду на таке.
Під втратою чинності нормативно-правового акта необхідно розуміти передбачений правовими приписами момент закінчення дії нормативно-правового акта, що є наслідком настання передбачених у законодавстві обставин. Такими обставинами можуть бути: скасування нормативно-правового акта (його частини); визнання нормативно-правового акта недійсним (неконституційним, незаконним); завершення дії тимчасового нормативно-правового акта (настання передбаченої у ньому дати або невідкладної обставини).
Статтею 6 Конституції України встановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 75 та п. 3 ч. 1 ст. 85 Основного Закону єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якої, серед інших, належить й прийняття законів (внесення змін до законів та їх скасування).
Питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів вирішує Конституційний Суд України в порядку, визначеному Законом України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України».
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що органи судової влади під час здійснення судочинства застосовують законодавчі норми та не наділені повноваженнями (крім Конституційного Суду України) визнавати закони України такими, що втратили чинними або скасовувати їх у інший спосіб.
Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону № 1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону № 1788-XII.
При цьому ст. 9 Закону № 1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Водночас ч. 3 ст. 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788-XII, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV.»
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року в справі №185/1474/17(2-а/185/161/17).
Отже, для обчислення розміру пенсії позивачки після зміну її виду мають застосовуватися правила обчислення її призначення пенсії. Відповідач мав застосувати норми, що регулюють саме такі правовідносини.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Закону України №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп - Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Згідно з ч.3 ст.27 Закону України №1058-IV максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Оскільки пенсію позивачки переведено щодо обчислення відповідно до Закону України №1058-IV, відповідач у спірних правовідносинах мав обов'язок застосувати ч.1 ст.40 цього Закону, згідно з якою для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документамиабо в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Отже, за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
Згідно з ч.2 ст.40 Закону України №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою:
Кз = Зв : Зс, де:
Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи;
Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.
Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою:
Зв = З + Зд, де:
Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);
З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу). У разі якщо сума страхових внесків, сплачена виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), для обчислення пенсії враховується розмір мінімальної заробітної плати. У разі якщо сума страхових внесків визначена платником та/або застрахованою особою, яка є працівником та гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", і сплачена виходячи з суми, що є більшою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), але меншою за фактичну суму заробітної плати (доходу) застрахованої особи, для обчислення пенсії враховується лише та частина суми заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);
Зд - сума заробітної плати (доходу) або з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу) або з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, і яка визначається за формулою:
Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону, або додаткових сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;
Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.
У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 1 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою (доходом) в Україні, з якої сплачено страхові внески, відповідного року (кварталу).
У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.
При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.
Проаналізувавши вказані вище норми законодавства та висновки ВС, суд дійшов висновку, що показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV. Однак у випадку із заявою позивачки мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом. Тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Пунктом 2.1 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок), визначений перелік документів, які подаються для призначення пенсії за віком, серед яких за бажанням пенсіонера може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Право позивачки на рішення відповідача за результатом розгляду її заяви про перерахунок та виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні з 2021-2023 роки захищене рішення суду у згаданій вище судовій справі. Право на урахування таких відомостей про середню заробітну плату обґрунтоване вказаними вище нормами права.
Відповідно до п.4.2 Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Отже, відповідач наділений правом перевіряти надані особою документи для призначення пенсії та вірного її обчислення. Водночас будь-яких порушень у спірних обставинах щодо відомостей про заробітну плату не виявив.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачка набула права на перерахунок пенсії відповідно до ч.2 ст.40 Закону України №1058-VI із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за останні 3 роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком за 2021-2023 роки. Оскільки спірне рішення про відмову у перерахунку пенсії прийняте з порушенням вказаних вище норм, наявні обґрунтовані підстави визнати його протиправним і скасувати у цій частині. При цьому порушення заявленого права позивачки відбулося з дати отримання вказаної заяви.
Щодо позовних вимог про призначення позивачці грошової допомоги відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України №1058-VI суд урахував.
Згідно з п.7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На виконання ч.5 ст.242 КАС України суд врахував висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - ВС) у постанові від 02.03.2020 №175/4084/16-а (2-а/175/86/16). Так, ВС зазначив:
«…що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з: 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах; 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Водночас, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Слід зазначити і про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
Верховний Суд зазначає, що отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Поряд з цим, як встановлено судами попередніх інстанцій, за заявою позивачки їй з 19.11.2006 вже призначалася пенсія за вислугу років, виплата якої була припинена 20.11.2006 у зв'язку із працевлаштуванням за спеціальністю.
Тобто до призначення позивачці пенсії за віком вона один день отримувала пенсію за вислугу років, що позбавляє її права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV.
Таким чином, суди попередніх інстанцій, задовольнивши позов в цій частині, дійшли помилкового висновку та допустили неправильне застосування норм матеріального права, що полягало у неправильному тлумаченні закону.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 22.02.2018 у справі №310/3774/17, від 27.11.2018 у справі № 328/1619/17(2-а/328/80/17) та від 11.07.2019 у справі №350/294/16-а.
Суд установив, що відмова відповідача у виплаті позивачці вказаної вище грошової допомоги пов'язана з тим, що їй з 16.12.2014 до 14.01.2015 вже було призначено пенсію за вислугу років. Врахувавши вказані вище висновки ВС та обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині та правомірність рішення відповідача у частині відмови виплати вказаної вище грошової допомоги.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завданням адміністративного судочинства є гарантування дотримання прав особи та вимог законодавства, а не забезпечення ефективності державного управління, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Оскільки розглядаючи звернення пенсіонера про зміну виду пенсії відповідач зобов'язаний виконати таке повноваження за наявності законних підстав, воно не є дискреційним.
Для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України щодо ефективного способу повного судового захисту порушеного права позивачки, суд дійшов висновку зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до ч. 2 ст.40 вказаного Закону України №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021-2023 роки, починаючи з 13.02.2024, та її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Доводи відповідача, що позовні вимоги у цій справі стосуються виконання вказаного вище рішення суду у справі №580/3240/24 та позивачка обрала невірний спосіб захисту її прав, не обґрунтовані, оскільки її вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.40 Закону України №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021-2023 роки, не задоволена судом з мотиву її передчасності. Після судового вирішення згаданої справи правовідносини між учасниками змінилися, оскільки відповідач виніс спірне рішення, яке і стало предметом спору в іншій - в цій справі.
Тому позовні вимоги обґрунтовані у вказаних вище частинах та підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Понесені позивачкою судові витрати, підтверджені квитанцією від 08.10.2024 в сумі 1211,20грн про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - половина суми.
Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 90, 132-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний частково позов адвокатки Коробкової Г.О. від імені ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 20.08.2024 №971240131041 в частині відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.40 Закону України №1058-IV від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до ч.2 ст.40 Закону України №1058-IV від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні 3 роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком (за 2021-2023 роки), починаючи з 13.02.2024, та її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати зі сплати судового збору за звернення до адміністративного суду позовною заявою в сумі 605,60грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Рішення ухвалене, виготовлене в повному обсязі та підписане 14.11.2024.