єдиний унікальний номер справи 546/925/24
номер провадження 1-кп/546/120/24
19 листопада 2024 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , прокурора ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , та секретаря судового засідання ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 червня 2024 року за № 12024170440000531, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, зі слів обвинуваченого офіційно працює спеціалістом з налагодження с/г обладнання у Фермерському господарстві « ОСОБА_6 », не депутат, військовозобов'язаний, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не є особою з інвалідністю, не є потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС, не працює, раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,-
установив:
Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним
Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03 березня 2022 року №2105-IX, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, у тому числі і на території Полтавської області. Строк проведення загальної мобілізації в Україні неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-ХІІ від 06.12.1991, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, в Україні діє особливий період.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції чинній станом на 25.04.2024), під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
Судом установлено, що ОСОБА_3 , який перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» є військовозобов'язаним та підлягає призову за мобілізацією на особливий період, висновком військово-лікарської комісії територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 29 квітня 2024 року визнаний обмежено придатним до військової служби.
29 квітня 2024 року ОСОБА_3 відмовився від отримання повістки про його явку на 14 годину 00 хвилин 01 травня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_2 , для призову за мобілізацією та відправлення у військову частину у складі команди військової частини НОМЕР_2 , про що був складений відповідний акт, а також попереджений про відповідальність за неявку у вказаний строк, тобто за ухилення від призову за мобілізацією на особливий період.
ОСОБА_3 , будучи військовозобов'язаним, завідомо знаючи про висновок військово-лікарської комісії територіального центру комплектування та соціальної підтримки про його обмежену придатність до військової служби під час загальної мобілізації на особливий період, не маючи підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та/або виключення з військового обліку, будучи обізнаним про його призов за мобілізацією на особливий період та заздалегідь попередженим про необхідність і строк його явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для відправки до військової частини та відповідальність за ухилення від явки, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, бажаючи ухилитися від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, 29 квітня 2024 року відмовився від отримання повістки про призов на військову службу під час загальної мобілізації та без поважних причин не з'явився на зазначені у повістці дату та час (01 травня 2024 року о 14 годині 00 хвилин) до ІНФОРМАЦІЯ_5 за вказаною у повістці адресою: АДРЕСА_2 , для проходження військової служби за мобілізацією на особливий період та відправки до військової частини НОМЕР_2 , чим прямо ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, тобто ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Позиція учасників кримінального провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_2 вважав, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване ОСОБА_3 кримінальне правопорушення вчинено останнім, тому просить суд визнати його винуватим та, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого та відсутність обставин, які обтяжують покарання, просив призначити ОСОБА_3 покарання за ст. 336 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири років із встановленням іспитового строку.
Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, визнав повністю та зазначив, що всі обставини, які викладені у обвинувальному акті, дійсно мали місце. Від отримання судової повістки відмовився, оскільки має на утриманні двох дітей та не дуже гарний стан здоров'я через хворобу кишківника. У вчиненому правопорушенні щиро кається та просить суворо не карати. Запевнив, що у подальшому не має наміру ухилятися від призову на військову службу під час мобілізації.
Захисник ОСОБА_9 також просив врахувати обставину, які пом'якшують покарання обвинуваченого такі, як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, та відсутність обставин, які обтяжують покарання. Просив врахувати стан здоров'я обвинуваченого та наявність на його утримуванні двох неповнолітніх дітей. Просив призначити покарання у виді позбавлення волі із встановленням іспитового строку.
Підстави, за яких суд не досліджує докази сторін обвинувачення та захисту
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності позиції обвинуваченого, роз'яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку присутніх в судовому засіданні учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
З огляду на викладене, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого, суд дійшов висновку щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ст. 336 КК України, а саме ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання, висновки досудової доповіді
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно статті 66 КК України, суд вважає щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , згідно статті 67 КК України, судом не встановлено.
Окрім того відповідно до вимог ст. 314-1 КПК України судом отримано досудову доповідь з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.
Відповідно висновків досудової доповіді, складеної представником органу пробації ОСОБА_10 , результати оцінки правопорушника ОСОБА_3 показали середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, а отже, ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення є середньою. Рівень ризику небезпеки для суспільства - середній. Застосування соціально - виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, можливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю, можливе виправлення без ізоляції від суспільства. Виходячи з інформації, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі можливе (а. п. 31-33).
Мотиви призначення покарання
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч. 2 ст. 61 Конституції України).
Відповідно до статті 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог статті 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Окремим виявом справедливості є відповідність покарання вчиненому злочину, що передбачає призначення відповідного покарання, яке має бути домірним злочину.
Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При обранні виду і міри покарання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину. Також, суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, стан його здоров'я, який відповідно до виписного епікризу №2275 в/ч НОМЕР_3 у зв'язку з хворобою ОСОБА_3 визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час (а. п. 64), відповідно до висновку обстеження та медичного огляду 20.03.2024 КНП «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» визнаний обмежено придатним до військової служби (а. п. 63), має ознаки стану п/о, спайкових змін у правих відділах черевної порожнини. Дегенеративно - дистрофічні зміни поперекового відділу хребта, випинання мхд в бік хретового каналу, що підтверджується висновком мультиспіральної комп'ютерної томографії, проведеної 29.03.2024 лікарем - рентгенологом лікувально - діагностичного центру ТОВ «МЛДЦ «Медіон» ОСОБА_11 (а. п. 67); згідно магнітно - резонансної томографії попереково - крижового відділу хребта, проведеної 08.04.2024 лікарем лікувально - діагностичного центру ТОВ «МЛДЦ «Медіон» ОСОБА_12 у ОСОБА_3 виявлено МР ознаки грижі міжхребцевого диска в сегменті L5-S1 та ін. (а. п. 69), наявність таких обставини, що пом'якшують покарання, як щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, те, що він критично відноситься до своїх дій та зобов'язується не ухилятися від отримання повістки у подальшому, думку прокурора, який просив призначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі на строк чотири роки із встановленням іспитового строку. Також суд враховує те, що на території України введений воєнний стан у зв'язку із збройною агресією з боку іншої держави у зв'язку з чим захист Вітчизни набуває особливого значення.
Крім того суд приймає до уваги висновки досудової доповіді, складеної представником органу пробації ОСОБА_10 , відповідно до яких застосування соціально - виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, можливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю, можливе виправлення без ізоляції від суспільства, а виправлення ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі можливе.
Суд також ураховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №302/904/16-к, відповідно до якого загальні засади призначення покарання, визначені у ст. 65 КК, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), як і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Санкцією статті 336 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років.
Враховуючи сукупність зазначених обставин, суд доходить висновку, що ОСОБА_3 необхідно призначити покарання, що передбачене санкцією ст. 336 КК України, у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
Крім того, враховуючи сукупність зазначених вище обставин суд вважає, що ОСОБА_3 можливо призначити покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України.
Призначення ОСОБА_3 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого.
Процесуальні витрати у даному провадженні відсутні.
Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, та керуючись статтями 100, 124, 349, 373, 374, 376, 474, 475 КПК України, суд,-
ухвалив:
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1, пункту 2 частини 3 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки:
періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи;
не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід до набуття вироком законної сили ОСОБА_3 не обирати.
Речовий доказ у кримінальному провадженні: флеш-накопичувач із відеозаписом фіксації боді камерою факту відмови 29.04.2024 ОСОБА_3 від отримання повістки на відправку до військової частини та призову, залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Решетилівський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя ОСОБА_1