Справа № 545/427/24
Провадження № 2/545/887/24
15.11.2024 Полтавський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Стрюк Л.І.
з участю секретаря: Синегуб Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтава цивільну справу за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за додатковий обсяг водовідведення, -
У провадженні Полтавського районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за додатковий обсяг водовідведення.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, заяви про розгляд справи без його участі не надав.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексах випадках.
Частиною 1 ст.19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Згідно зі ст.1,2 ГК України, цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Під господарською діяльністю, відповідно до ст.3 ГК України, розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Тобто, юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення, статусу у спірних правовідносинах відповідача та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Аналогічний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20 травня 2019 року у справі №640/10525/16-ц (провадження №14-593цс18) та від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19), підстав для відступу від нього не вбачається.
При вирішення питання щодо юрисдикційності даного спору суд враховує суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин.
Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у своїй постанові № 3 від 01.03.2013 року пунктом 3 суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Згідно з п.3.1.постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011року «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам» господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: 1) участь у спорі суб'єкта господарювання; 2) наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; 3) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
З договору №1204-7 на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 03 квітня 2019 року вбачається, що спірний договір був укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ Комунальним підприємством Полтавської обласної ради «Полтававодоканал», у п.9.7 якого зазначено, що споживач є платником єдиного податку.
Таким чином, об'єкт споживача, на який надається послуга за договором, та його адреса визначені в додатку №1 до договору, а саме: нежитлова будівля (адміністративна будівля), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , надавалося відповідачеві як фізичній особі-підприємцю для здійснення підприємницької діяльності і спірні правовідносини виникли між ФОП ОСОБА_1 та КП Полтавської обласної ради «Полтававодоканал».
Отже, проаналізувавши предмет, характер спору та фактичний суб'єктний склад сторін, суд приходить до висновку про те, що спір у цій справі є господарським і віднесений у відповідності до п.1ч.1ст.20 ГПК України до юрисдикції господарського суду.
Доказів того, що об'єкт нерухомого майна не використовується у підприємницькій діяльності, суду не надано.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю з роз'ясненням позивачу, згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 ЦПК України, що розгляд даної справи віднесений до юрисдикції господарського суду.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України -
Провадження у справі за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за додатковий обсяг водовідведення - закрити.
Роз'яснити сторонам наслідки статті 256 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя: Л. І. Стрюк