Дата документу 13.11.2024Справа № 554/3991/24
Провадження № 2-а/554/71/2024
13 листопада 2024 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді Савченко Л.І.
при секретарі - Титаренко Д.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, інспектора сектору реагування відділення поліції №1 (м.Пирятин) Лубенського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області Смирнова Ігоря Анатолійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Представник Роменська Т.В., в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, інспектора СРПП ВП № 1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області майора поліції Рубана Едуарда Вікторовича про скасування постанови серії БАА № 989099 від 07.04.2024 року про накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 вказала, що ОСОБА_1 07.04.2024 рухався на транспортному засобі Opel Vectra д.н.з. НОМЕР_1 при проїзді тимчасово блокпоста був зупинений працівником поліції , яким відносно позивача складено постанову про адміністративне правопорушення серії БАА №989099 від 07.04.2024р.. Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 07 квітня 2024 року о 17 год. 13 хв. на 189 км а/д Пирятин Прилуки Ніжин на блокпосту, керуючи автомобілем «Опель» д.н.з. НОМЕР_2 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 «Контроль», а саме здійснив проїзд без зупинки, чим порушив п. 8.11 «в» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Представник позивача вважає, що на блокпосту встановлено знак «Контроль» з порушенням норм, а саме: не розпізнавана стоп-лінія (фактично відсутня), яка не відповідає встановленим технічним вимогам Д СТУ2587:2021. Основне призначення розмітки забезпечення візуальної орієнтації учасників дорожнього руху. Розмітка має бути розпізнаваною як у світлу, так і в темну пору доби. Дорожня розмітка має чітко вирізнятися. У зв'язку з цим, позивач був позбавлений можливості завчасно розпізнати «таку стоп-лінію» та здійснити зупинку перед нею;
в оскаржуваній постанові вказано, що позивач порушив вимоги дорожнього знаку 3.41 «Контроль» знак забороняє проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (пост Національної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах) . Представник позивача вважає, що вказаний знак зобов'язує зупинитися не безпосередньо перед дорожнім знаком, а «перед контрольними пунктами» в даному випадку пост Національної поліції, що ОСОБА_1 було виконано та відповідно виконав як вимоги інспектора поліції, так і вимоги дорожнього знаку 3.41, що безпідставно не було враховано Інспектором при винесенні вказаної постанови;
дорожній знак 3.41 «Контроль» застосовується лише за умови обов'язкового поетапного обмеження швидкості руху шляхом попереднього встановлення необхідної кількості знаків 3.29 "Обмеження максимальної швидкості" та (або) 3.31 «Зона обмеження максимальної швидкості» згідно з вимогами пункту 12.10 ПДР. У свою чергу, інших знаків, які є обов'язковими для застосування знаку 3.41 на даному блокпосту відсутності;
дорожній знак 3.41 «Контроль» установлений з порушенням вимог ПДР та ДСТУ4100:2021 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування», а саме: відповідно до п. 10.1.1 ДСТУ 4100:2021 Дорожні знаки потрібно розташовувати так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і в темний час доби, була забезпечена зручність експлуатування і обслуговування, а також було неможливе їх ненавмисне пошкодження. Дорожній знак, вимоги якого нібито він порушив, 3.41 «Контроль» був встановлених безпосередньо на дорожньому полотні з видимістю менше 100 м., що є кричущим порушенням ПДР та ДСТУ 4100:2021 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування», у зв'язку з чим ознайомлення з дорожнім знаком було ускладнено. Вищевикладене є неналежною організацією дорожнього руху та не може бути підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху;
Представник позивача зазначає, що встановлений дорожній знак 3.41 «Контроль» мав ознаки тимчасового знаку, у свою чергу відповідно до п. 8.2 ПДР України: «Тимчасові дорожні знаки розміщуються на переносних пристроях, дорожньому обладнанні або закріплюються на щиті з фоном жовтого кольору і мають перевагу перед постійними дорожніми знаками». Встановлений же знак був на білому фоні та не був розміщений на переносних пристроях, дорожньому обладнанні або закріплений на щиті з фоном жовтого кольору, що не має ознак тимчасового. Таким чином, аргумент працівника поліції у постанові був в тому, що позивач не зупинився на знак стоп контроль, але працівник поліції, який стояв там на блок посту махнув йому проїздити далі, ще до того, як позивач проїздив знак «Стоп» і він став рухатися далі, а потім його зупинив інший поліцейський і пояснив, що він не зупинився на вимогу знаку «СТОП». Позивач вважає, що сигнал поліцейського має більшу силу ніж знак, тому він і проїхав. Позивач не зупинився на знак також тому, що жести поліцейського мають більший пріорітет і знак стоп контроль означає, що зупинитися треба перед контрольно-пропускним пунктом, а не безпосередньо перед знаком. Контрольний пункт він не проїхав, зупинився ближче до поліцейського. Представник позивача зазначила, що працівник поліції не має права притягати водія до адміністративної відповідальності без доказів та без з'ясування всіх обставин справи. Звинувачення не може грунтуватися лише на припущеннях працівника поліції.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків, які представником позивача усунуто в строк вказаний в ухвалі суду.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 02 травня 2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
05 червня 2024 року від представника відповідача Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП - Каліновської О.Г. до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просили повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві зазначено, що в копії оскаржуваної адміністративної постанови чітко видно дані працівника поліції - ОСОБА_3 , а не ОСОБА_4 . Окрім того, довідкою відділу адміністративної практики УПП B Полтавській області ДПП від 28.05.2024 підтверджується, що бланк постанови серії БАА № 989099 від 07.04.2024 на балансі УПП в Полтавській області ДПП не перебував та не надходив. Отже, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 989099 від 07.04.2024, винесена працівником відділення поліції №1 Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавські області ОСОБА_3 , який не перебуває у трудових відносинах з УПП в Полтавській області ДПП, а тому Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції не може нести відповідальність за дії останнього. Відтак, УПП в Полтавській області ДПП є територіальним підрозділ Департаменту патрульної поліції і жодним чином не має відповідати за працівника підрозділу, підпорядкованого ГУНП в Полтавській області. Представник відповідача вказує, що якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інший орган, а не той , до якого пред'явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні (а.с.29-39).
10 червня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - Роменська Т.В. надіслала до суду клопотання про заміну первісних відповідачів на належних: Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції на Головне управління Національної поліції в Полтавській області , а Інспектора СРПП ВП №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області майора поліції Рубана Едуарда Вікторовича на Інспектора сектора реагування відділення поліції №1 (м.Пирятин) Лубенського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області Смирнова Ігоря Анатолійовича (а.с.41-42) .
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 10 червня 2024 року замінено первісного відповідача Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції на належного відповідача - Головне управління Національної поліції в Полтавській області . Замінено первісного відповідача інспектора СРПП ВП №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області майора поліції Рубана Едуарда Вікторовича на належного відповідача - інспектора сектора реагування відділення поліції №1 (м.Пирятин) Лубенського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області Смирнова Ігоря Анатолійовича.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 13 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - Роменської Таїсії Валеріївни про залучення співвідповідача Департаменту патрульної поліції до участі у справі.
Судом на підставі ст.229 КАС України, у зв'язку із розглядом справи в порядку спрощеного провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 07.04.2024 року о 17.17 год. інспектором сектору реагування відділення поліції №1 (м.Пирятин) Лубенського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області Смирновим І.А. ухвалено постанову серії БАА № 989099 про те, що ОСОБА_1 07.04.2024 року о 17.13 годині на 189 км а/д Пирятин- Прилуки - Ніжин на блокпосту, керуючи автомобілем Opel Vectra д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 «Контроль», а саме здійснив проїзд без зупинки, чим порушив п.8.11 в. ПДР.
Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Приписами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 222 КУпАП встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично -дорожній мережі та розглядає справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі -ПДР).
Згідно зі ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з ст.9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі наказом № 1395 від 07.11.2015 року МВС України затверджено відповідну Інструкцію (далі - Інструкція).
Положеннями п. 4 Розділу І, п. 2 Розділу III Інструкції передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу; постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена, зокрема, приписами ч.1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів, до яких належать, зокрема, водії транспортних засобів.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху, та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до розділу 33 ПДР України «Дорожні знаки»: 3.41 «Контроль». Забороняється проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (дорожня станція патрульної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо). Застосовується лише за умови обов'язкового поетапного обмеження швидкості руху шляхом попереднього встановлення необхідної кількості знаків 3.29 та (або) 3.31 згідно з вимогами пункту 12.10 цих Правил.
Приписами ч.1 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За нормою ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі відзив на позовну заяву не надіслали, будь-яких доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові не надали, не спростували твердження позивача, що він не порушував вимоги п. 8.4 ПДР України.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачами не було доведено належними, достатніми та допустимими доказами, що позивач порушив вимоги п. 8.4 ПДР України.
Будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано, зокрема, відповідачами не надано суду та не долучено до оскаржуваної постанови пояснення свідків, фото-, відеофіксації порушення позивачем правил дорожнього руху тощо.
Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
В графі «до постанови додається» зазначено «відео з нагрудної камери», однак вказане відео відповідачами до суду не надано.
Будь-яких доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідачами в порушення вимог ст. 77 КАС України до суду не надано. Суд погоджується з доводами позивача викладеними у позовній заяві щодо причин незупинення ним транспортного засобу перед знаком 3.41 «Контроль», відповідачами не спростовано дотримання правил ПДР ОСОБА_1 .
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, а позивач зобов'язаний довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Частиною першою ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 3. ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи зазначене та з урахуванням положень ст.77 КАС України, суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню в зв'язку з ненаданням суду підтверджуючих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
При цьому, суд зазначає, що належним відповідачем у справі є ГУНП в Полтавській області, тоді як інспектор сектору реагування відділення поліції №1 (м.Пирятин) Лубенського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області Смирнов І.А. не є належним відповідачем.
Так, згідно із ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Суд зазначає, що використання у зазначеній вище нормі формулювання «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень», вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція з приводу включення до кола відповідачів у справі особи, яка приймала оскаржуване рішення у справі про адміністративне правопорушення, викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі № 742/2298/17 та від 26.12.2019 року у справі за № 724/716/16-а.
Таким чином, позовні вимоги до інспектора сектору реагування відділення поліції №1 (м.Пирятин) Лубенського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області Смирнова І.А. задоволенню не підлягають.
Приписами ч. 1 ст. 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішення, постанові або ухвалі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з ГУНП в Полтавській області, як з належного відповідача, на користь позивача ОСОБА_1 витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 605,60 грн.
Щодо витрат на професійну правову допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Приписами ч.4 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Роменською Т.В. укладено Договір № 64/24 від 16 квітня 2024 року про надання професійної правничої допомоги. Адвокатом Роменською Т.В. надано копію квитанції № 64/24 від 16.04.2024 р., з якої вбачається, що ОСОБА_1 сплатив адвокату Роменській Т.В. 5 000 грн. (а.с.8-11).
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Враховуючи те, що предметом спору у цій справі є законність та обґрунтованість постанови про накладення штрафу у розмірі 340 грн., адвокатом не надано детального опису виконаних робіт, суд зробив висновок, про те, що вимога позивача про відшкодування йому витрат з правничої допомоги у розмірі 5 000 грн. не відповідає критерію співмірності та розумності таких витрат, а тому зважаючи на обсяг фактично наданих адвокатом послуг (складання однотипної позовної заяви, розгляд справи без повідомлення сторін), суд вважає за необхідне зменшити розмір правничої допомоги, що підлягає стягненню з відповідача до 1000 грн.
Керуючись : ст.ст.5, 6, 7, 8, 9, 19, 25, 77, 121, 132, 139, 194, 211, 241, 242, 245, 246, 250, 286 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії БАА № 989099 від 07 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1ст.122 КУпАП із накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 340 гривень, а провадження по справі закрити.
У задоволенні позову до інспектора сектору реагування відділення поліції №1 (м.Пирятин) Лубенського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області Смирнова І.А. - відмовити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. та 1000 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНКППО - НОМЕР_3 .
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Полтавській області, місце знаходження: м. Полтава, вул. Юліана Матвійчука, 83.
Відповідач - Інспектор сектору реагування відділення поліції №1 (м.Пирятин) Лубенського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області Смирнов Ігор Анатолійович, місце знаходження: Полтавська обл., м. Лубни, вул. Монастирська, 4.
Суддя Л.І.Савченко