Справа № 541/3842/24
Номер провадження3/541/1372/2024
19 листопада 2024 року м. Миргород
Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Городівський О.А., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Миргородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонера, РНОКПП - НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №150804 від 18.08.2024 року, 18.08.2024 року близько 19 години 30 хвилин гр. ОСОБА_1 за місцем проживання вчиняв домашнє насильство відносно своєї дружини гр. ОСОБА_2 , а саме нецензурно виражався та розкидав речі, чим вчинив психологічне насильство, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю ОСОБА_2 , за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання, яке призначено на 09 годину 30 хвилин 19.11.2024 ОСОБА_1 не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Поважних причин неявки суду не повідомляв. Тому суд вважає за можливе провести розгляд справи без особистої участі порушника.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що провадження по даній справі необхідно закрити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.ст. 245, 246, 252, 256, 268, 280, 283 КУпАП, суддя при розгляді справи розглядає всі питання факту і права, але в межах порушеного провадження, дотримуючись принципів судочинства та здійснення правосуддя, коли висновки судді не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви вини тлумачаться на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим докази повинні бути оцінені суддею на їх достатність для достовірних і безперечних висновків про скоєне адміністративне правопорушення на принципах забезпечення доведення вини за ст. 129 Конституції України, і визнання провини згідно зі ст. 252 КУпАП не може мати наперед встановленої сили.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП до адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті особи, які вчинили насильство в сім'ї, тобто умисно вчинили будь-які дії фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дія або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічним насильством є форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, обов'язковим елементом суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2, є умисел.
За змістом ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
З протоколу про адміністративне правопорушення та доданих доказів вбачається, що протокол складено у зв'язку з виниклою сваркою, а не у зв'язку з вчиненням насильства в сім'ї, оскільки вчинення насильства в сім'ї передбачає активні дії однієї особи по відношенню до іншої. З пояснень дружини ОСОБА_2 вбачається, що сімейний конфлікт виник на тлі суперечки з її чоловіком, а саме через небажання останнього відпускати її до сусідки в гості. Фізичного насилля ОСОБА_1 не вчиняв, лише розкидав речі, посуд та виражався нецензурною лайкою. Отже, за встановлених обставин справи має місце звичайна сімейна суперечка, яка за своєю суттю не охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП та не є об'єктивною стороною вказаного правопорушення, за яке особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності.
З протоколу та доданих доказів видно, що його складено у зв'язку з обопільним конфліктом та сваркою в сім'ї, а не у зв'язку з вчиненням домашнього насильства в сім'ї, тоді як вчинення насильства в сім'ї передбачає активні дії однієї особи по відношенню до іншої.
У той же час, відповідно до вимог п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Як вбачається з матеріалів адміністративного протоколу, подія адміністративного правопорушення мала місце 18.08.2024.
Враховуючи, що строк притягнення до адміністративної відповідальності закінчився, вважаю, що за таких обставин провадження по справі слід закрити.
Керуючись ст.ст. 38, 40-1, 173-2, 221, 283-285 КУпАП, суд
постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.
Суддя Миргородського
міськрайонного суду О. А. Городівський