11 листопада 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/4879/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
23 квітня 2024 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, відповідно до якої просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.04.2024 № 163950028250 про відмову в призначенні пенсії за вислугою років позивачу;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 27.03.2024 пенсії за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 закону України Про пенсійне забезпечення в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, зарахувавши до спеціального стажу, який дає право виходу на пенсію за вислугу років періоду навчання з 01.09.1991 по 02.03.1994 в Кременчуцькому медичному училищі, а також періоди перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.11.2002 по 31.12.2002 таз 01.01.2004 по 31.12.2004;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 із 27.03.2024 пенсію за вислугу років.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку, подавши необхідні документи. Однак, відповідач своїм рішенням відмовив у призначенні пенсії, посилаючись на відсутність у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії, оскільки не зараховано трудової діяльності згідно трудової книжки, оскільки на титульній сторінці книжки відсутня печатка. Позивач вважає, що такими своїми діями відповідач порушив гарантоване право на належну пенсію.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано докази по справі.
Відповідачі у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечували, посилаючись на правомірність рішення та відсутність у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії /а.с. 47-48, 82-84/.
Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (надалі також - КАС України) у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відповідно до частини другої статті 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При цьому, як визначено частиною другою статті 262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком /а.с. 53-54/.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.04.2024 № 163950028250 відмовлено в призначенні пенсії за вислугою років позивачу /а.с. 51/.
Вважаючи свої права порушеними таким рішенням, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Положенням статті 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 вищезазначеного Закону визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав законної сили з 01.01.2004.
У відповідності до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Положеннями статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, який набрав чинності з 01.04.2015, пункт «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
В подальшому, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII, до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016, також, було внесено зміни, відповідно до яких, пункт «е» вказаної статті має наступний зміст: «право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року».
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII.
Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.
Отже, з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII.
Таким чином, з 04 червня 2019 року при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.
Відповідно до п. 1.1 Розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, (у редакції чинній на дату виникнення правових відносин), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління за місцем проживання (реєстрації).
Згідно з пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Пунктом 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності);
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Згідно пункту 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ПФУ у Вінницькій області своїм рішенням відмовив у призначенні пенсії, посилаючись на відсутність у позивача необхідного спеціального стажу для призначення пенсії. Так, рішенням № 163950028250 від 03.04.2024 встановлено спеціальний стаж відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчим актів України щодо підвищення пенсій" 22 роки 6 місяців 13 днів /а.с. 51/.
Попри зазначення в оскарженому рішенні про зарахування всіх періодів згідно наданих документів до страхового та спеціального стажу, позивачка наполягає на протиправному не зарахуванні до спеціального стажу, який дає право виходу на пенсію за вислугу років періоду навчання з 01.09.1991 по 02.03.1994 в Кременчуцькому медичному училищі, а також періоди перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.11.2002 по 31.12.2002 та з 01.01.2004 по 31.12.2004.
Відповідно до долученого розрахунку стажу Форми РС-право, серед іншого, визначено, що до спеціального стажу позивача зараховано такі періоди:
01.04.1994 - 05.03.1998, що становить 3 роки 11 місяців 5 днів;
06.03.1998 - 31.12.2003, що становить 5 років 9 місяці 26 днів;
01.10.2004 - 01.10.2024 (відповідно до вказаного розрахунку зазначено 17 днів, однак така кількість днів не врахована у загальну тривалість спеціального стажу позивача);
01.01.2005 - 11.10.2017 - 12 років 9 місяців 13 днів /а.с. 52/. Також розрахунок містить відомості про зарахування до загального стажу періоду 01.09.1991-01.03.1994 - навчання у вищих/середн. НЗ.
Суд звертає увагу, що період навчання позивача в 01.09.1991 по 01.03.1994 (а не 02.03.1994, як зазначено у позовній заяві) в Кременчуцькому медичному училищі (2 роки 6 місяців 1 день, як визначено згідно розрахунку форми РС-право) підтверджується копією диплому позивача (що виданий на дівоче прізвище - Блінова) серії НОМЕР_1 від 02.03.1994, реєстраційний номер 9085 /а.с. 70-71/, а також, визнається органом пенсійного фонду у відповідному розрахунку стажу форми РС-право.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», передбачено види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.
В силу вимог пункту «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що період навчання позивача у навчальному закладі входить до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 18.06.2020 у справі №676/3013/17 та від 24.12.2019 у справі № 442/4963/17.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що перерва між днем закінчення позивачем навчання і днем зарахування її на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців, суд вважає, що період навчання в 01.09.1991 по 01.03.1994 (а не 02.03.1994, як зазначено у позовній заяві) в Кременчуцькому медичному училищі підлягає зарахуванню до спеціального страхового стажу ОСОБА_1 .
Стосовно вимоги позивача про зарахування до спеціального стажу періодів перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.11.2002 по 31.12.2002 та з 01.01.2004 по 31.12.2004, суд виходить з таких тверджень.
Суд наголошує, що відповідно до долученої копії свідоцтва про народження від 12.09.2002 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_2 , матір'ю якого є ОСОБА_1 /а.с. 39/.
Згідно з частинами першою, третьою статті 179 Кодексу законів про працю України на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів.
За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.
За змістом частини другої статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Таким чином, період перебування позивача у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, а також відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до стажу роботи за спеціальністю.
Однак, варто наголосити, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.04.2024 № 163950028250 про відмову в призначенні пенсії за вислугою років позивачу не містить будь-яких посилань на незарахування до спеціального стажу ОСОБА_1 періодів в частині відпусток по догляду за дитиною, хоча визначений позивачем період (а саме з 01.11.2002 по 31.12.2002 та з 01.01.2004 по 31.12.2004) частково зарахований до стажу працівника охорони здоров'я з межах періоду з 06.03.1998 по 31.12.2003 /а.с. 52/.
У той же час, суд наголошує, що відповідно до приписів пункту 11 Порядку N 637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі:
свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть);
документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Натомість в цій частині саме позивачем частково виконано відповідні вимог, оскільки надано лише копію свідоцтва про народження дитини, однак не надано документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала саме у період з 01.11.2002 по 31.12.2002 та з 01.01.2004 по 31.12.2004, як визначено у прохальній частині позову.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала можуть бути належним чином оформлені накази (або витяги з наказів) роботодавця про надання відповідної відпустки такому працівникові за місцем його роботи. Вказані документи може надати як сама особа, яка звертається із заявою про призначення пенсії, так і орган пенсійного фонду не позбавлений можливості отримати вказані документи, звернувшись із відповідним запитом до установи де працівник працював в такий період.
Враховуючи, що оскаржуване рішення не містить жодних розрахунків періодів які не було зараховано до спеціального стажу та відповідно не містить жодних обґрунтувань в частині неврахування до спеціального стажу зокрема періоду перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, то вказані обставини є окремою підставою для визнання протиправним та скасування оскарженого рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області, яке прийнято не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та не містить мотивів, які слугували для його прийняття.
Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.04.2024 № 163950028250.
Суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача суд враховує, що у силу статті 58 Закону №1058-IV Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
При цьому суд враховує, що у силу абзацу тринадцятого пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Зважаючи на те, що ГУПФ України в Вінницької області під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.03.2024 про призначення пенсії належним чином не досліджено всю сукупність наданих позивачем документів, а для з'ясування питання про наявність підстав для призначення позивачу пенсії необхідним є обчислення стажу, що є прерогативою пенсійного органу, суд, керуючись приписами частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне зобов'язати ГУПФ України в Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.03.2024 про призначення пенсії та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнані судом протиправними, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Такий спосіб захисту прав позивача матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи не надавалася оцінка про наявність чи відсутність у позивача спеціального страхового стажу, необхідного саме для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 закону України Про пенсійне забезпечення в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення з урахуванням наведених вище висновків суду.
Як наслідок, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 27.03.2024 пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 закону України Про пенсійне забезпечення в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, зарахувавши до спеціального стажу, який дає право виходу на пенсію за вислугу років періоду навчання з 01.09.1991 по 02.03.1994 в Кременчуцькому медичному училищі, а також періоди перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.11.2002 по 31.12.2002 та з 01.01.2004 по 31.12.2004.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Тобто, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області ще не здійснено розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.03.2024 про призначення пенсії та не прийнято вмотивованого рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, а відтак у суду під час розгляду цієї справи відсутні докази про не здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Полтавській області нарахування та виплати ОСОБА_1 із 27.03.2024 пенсії за вислугу років за наслідками прийнятого рішення.
З огляду на це, суд дійшов висновку про відмову у позові в частині вказаних позовних вимог, як передчасних.
Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн /а.с. 40/.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Суд бере до уваги те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача щодо перерахунку пенсії, відтак суд вважає за можливе на підставі частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України покласти на відповідача судові витрати позивача повністю.
Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправне рішення Головного управління Пенсійного фонду у Київській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком без наявних на те законних підстав, суд вважає понесені позивачем судові витрати сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд.22, м. Вінниця, 21005, ідентифікаційний код 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд.34, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.04.2024 № 163950028250.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.03.2024 про призначення пенсії та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд.22, м. Вінниця, 21005, ідентифікаційний код 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.
Суддя І.Г.Ясиновський