08 листопада 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/11623/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 16.07.2024 р. №163750014959 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі з 1980 по 31.10.1981 з 1984 по 19.05.1988 відповідно до трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , період роботи в Агрооб'єднанні “Зоря» з 03.11.1997 по 31.12.1997 відповідно до вкладиша до трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 , та врахувати при призначенні пенсії за віком.
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку відповідно п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком у зв'язку з недостатністю пільгового стажу, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.
2. Стислий зміст заперечень відповідача
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09.07.2024 звернувся до пенсійного органу із заявою за призначенням пенсії за віком /а.с. 53-54/.
До заяви, зокрема, додав копії трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , трудової книжки НОМЕР_3 /а.с. 57-63/.
Вказану заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, яким прийнято рішення від 16.07.2024 № 163750014959 про відмову в призначенні пенсії /а.с.46 зворотній бік/.
Зазначеним рішенням відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" через відсутність необхідного страхового стажу.
У рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 12 років 4 місяці 21 день, за результатами доданих до заяви документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 1980 по 31.10.1981, з 1984 по 19.05.1988 за час роботи в колгоспі, оскільки відсутня довідка про встановлений мінімум та відпрацьовані вихододні; період роботи з 03.11.1997 по 31.12.1997, оскільки наявне виправлення дати звільнення, що є порушенням інструкції ведення трудових книжок.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 16.07.2024 № 163750014959 про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року /далі - Закон №1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)/.
За змістом абзаців 1, 2 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно з частиною 2 статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною четвертою вказаної статті періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Слід зазначити, що до набрання чинності Законом № 1058-IV стаж роботи для призначення пенсії регламентувався Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).
Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені статтею 56 Закону № 1788-XII.
Статтею 56 Закону №1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру її тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю (частини 1, 2).
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Системний аналіз наведених норм законодавства свідчить, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, а у разі відсутності такого страхового стажу, набувають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Із рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 16.07.2024 № 163750014959 про відмову в призначенні пенсії /а.с.13/ слідує, що підставою для відмови в призначенні пенсії позивачу послугувала недостатня кількість страхового стажу.
У рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 12 років 4 місяці 21 день, за результатами доданих до заяви документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 1980 по 31.10.1981, з 1984 по 19.05.1988 за час роботи в колгоспі, оскільки відсутня довідка про встановлений мінімум та відпрацьовані вихододні; період роботи з 03.11.1997 по 31.12.1997, оскільки наявне виправлення дати звільнення, що є порушенням інструкції ведення трудових книжок.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки колгоспника позивача №117 від 05.01.1981 /а.с. 15-16/ позивач працював в Колгоспі "Зоря комунізму": трактористом протягом 1980 - 1981 років, 1984 року, шофером протягом 1985-1988 років.
Також у вказаній книжці колгоспника містяться відомості про річну норму вихододнів та кількість відпрацьованих вихододнів позивачем.
Відповідні записи засвідчені підписом уповноважених осіб та печаткою.
Крім того, у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_3 від 20.05.1988 /а.с. 17-21/ зазначено, що до вступу в Ростовський МУ "Севкавенергомонтаж" має трудовий стаж колгоспника з 1980 рік по 1988 рік.
Суд зазначає, що Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 «Про трудові книжки колгоспників», якою затверджено Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників (далі - Основні положення), регламентувалася трудова діяльність членів колгоспів.
Так, пункт 2 Основних положень передбачав, що трудові книжки ведуться на усіх членів колгоспу з моменту їх прийняття у члени колгоспу.
Відповідно до пункту 6 Основних положень усі записи у трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Суд зауважує, що органом Пенсійного фонду не наведено зауважень щодо оформлення записів у трудовій книжці колгоспника, наданій позивачем, натомість не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи в колгоспі у зв'язку з відсутністю довідки про встановлений мінімум та відпрацьовані вихододні.
Суд наголошує, за приписами пунктів 1, 3 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються довідки та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином надання довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Зважаючи на те, що у трудовій книжці колгоспника позивача містяться записи про роботу у Колгоспі "Зоря комунізму" трактористом протягом 1980 - 1981 років, 1984 року, шофером протягом 1985-1988 років, відомості про річну норму вихододнів та кількість відпрацьованих вихододнів позивачем, які записи засвідчені підписом уповноважених осіб та печаткою колгоспу, неврахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів роботи 1980 по 31.10.1981, з 1984 по 19.05.1988 у зв'язку з відсутністю довідки про встановлений мінімум та відпрацьовані вихододні є безпідставним.
Суд зазначає, що право особи на пенсійне забезпечення, не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, позаяк збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.
Також необгрунтованим є не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 03.11.1997 по 31.12.1997 з огляду на наявне виправлення дати звільнення.
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Отже, законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
Підсумовуючи викладене, суд констатує, що обрахунок страхового стажу позивача здійснено відповідачем без дотримання вимог законодавства та без урахування документів, поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії, а тому рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області від 16.07.2024 № 163750014959 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.07.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоду роботи з 1980 по 31.10.1981, з 1984 по 19.05.1988, з 03.11.1997 по 31.12.1997, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку відповідно п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Отже, повноваження щодо призначення пенсії належить до компетенції відповідача і суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію є формою втручання у повноваження.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, а тому позовні вимоги в частині призначення пенсії за віком ОСОБА_1 з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку відповідно п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", задоволенню не підлягають.
Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн і суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області від 16.07.2024 № 163750014959 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.07.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоду роботи з 1980 по 31.10.1981, з 1984 по 19.05.1988, з 03.11.1997 по 31.12.1997, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.В. Довгопол