11 листопада 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/6651/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі №440/6651/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" надійшов позов ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі також - відповідач), у якому позивач просив:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, щодо не належного розгляду Заяви ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 11.05.2024р. поданої через Урядовий контактний центр реєстраційний № ФИ-17252508 з урахуванням ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини справа Karnaushenko v. Ukraine, no 23853/02, 30 november 2006, Muta v. Ukraine, no 37246/06, 31 July 2012, Chernaya v. Ukraine (dec.) Committee, no 1661/08, 15 December 2016 та доказів у додатках;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, щодо не вжиття відповідних заходів реагування по обставинам викладеним у Заяві ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 11.05.2024р. поданої через Урядовий контактний центр реєстраційний № ФИ-17252508 з урахуванням ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини справа Karnaushenko v. Ukraine, no 23853/02, 30 november 2006, Muta v. Ukraine, no 37246/06, 31 July 2012, Chernaya v. Ukraine (dec.) Committee, no 1661/08, 15 December 2016 та доказів у додатках;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області, повторно розглянути Заяву ОСОБА_1 , як учасника бойових дій ветерана Національної поліції, інваліда війни реєстраційний № НОМЕР_1 від 11.05.2024р., вжити заходів реагування з урахуванням обставин встановленим судом та подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Позовні вимоги мотивував посиланням на те, що 11.05.2024 через Урядовий контактний центр (Гаряча Лінія Уряду) подано звернення реєстраційний номер ФИ-17252508 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якому було зазначено, що керуючись ст. 40 Конституції України направлено листа та повідомлено, що ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11.04.2024р. справа № 545/3264/20, доручено працівникам ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області встановити місцезнаходження та засоби зв'язку обвинуваченого ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Безручки Полтавського області, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 ,), а також вручити йому повістку про виклик до Полтавського апеляційного суду (м. Полтава, вул. Соборності 17) на 13:00 год 14 травня 2024 року для участі в апеляційному розгляді кримінального провадження щодо нього. Листом ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області від 10.05.2024р. за вих. № 1427/115/104/01/12-2024 повідомлено, що ОСОБА_2 проходить службу в ЗСУ, відповідно до Наказу № 104 від 13.04.2024р. призваний на військову під час мобілізації до військової частини НОМЕР_2 з 13.04.2024р. Тому ухвала Полтавського апеляційного суду від 11.04.2024р. справа № 545/3264/20, станом на 11.05.2024р. - є не виконаною, що свідчить про завуальовану Корупцію в Державних органах та Хабарництво, адже станом на 11.05.2024р. місце знаходження 300 Біткоїнів, якими незаконно заволодів ОСОБА_2 - не встановлено, а відтак вказана особа завдяки Хабарям та Корупції, постійно уникає від кримінальної відповідальності, що буде повідомлено Міжнародних партнерів та ЄСПЛ. У зв'язку з вищевикладеним, вимагав забезпечити виконання ухвали Полтавського апеляційного суду від 11.04.2024р. справа № 545/3264/20. Окремо вимагав негайно, призначити службові перевірки по факту невиконання, ухвали Полтавського апеляційного суду від 11.04.2024р. справа № 545/3264/20 з притягненням винних осіб до відповідальності та надання мені копій матеріалів службових перевірок, лише на ІНФОРМАЦІЯ_2 Наголошував, що розгляд справи № 545/3264/20, Полтавським апеляційним судом призначено на 14.05.2024 о 13 год. 00 хв., але завдяки Корупції та саботажу, обвинуваченому ОСОБА_2 - не вручено повістку про виклик до Полтавського апеляційного суду (м. Полтава, вул. Соборності 17) для участі в апеляційному розгляді кримінального провадження щодо нього. Відповідь вимагав надати по кожному факту окремо, а справу поставити на контроль.
За твердженням позивача викладені факти у заяві позивача від 11.05.2024р. реєстраційний номер НОМЕР_1 , безпосередньо Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області, взагалі проігноровані та залишились поза увагою про що свідчить незаконна та протиправна відповідь від 27.05.2024р. за вих. № 572-2024.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).
16 липня 2024 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, вмотивоване тим, що вирішення таких спорів не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, що, у свою чергу, виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України, наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення, урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 за № 393/96-ВР (далі за текстом - Закон № 393/96).
Частиною 1 ст. 1 Закону № 393/96 визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 3 Закону № 393/96 встановлено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Згідно зі ст. 5 Закону № 393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Відповідно до ст. 7 Закону № 393/96 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Статтею 15 Закону № 393/96 визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
З аналізу положень Закону № 393/96 випливає, що в разі надходження до органу звернення такий орган повинен об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в ньому обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Завданням адміністративного судочинства, за приписами ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Як убачається з матеріалів справи, предметом позову у справі є оскарження бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку звернення громадян.
Суд звертає увагу, що зміст позовних вимог у цій справі свідчить про фактичну незгоду позивача із бездіяльністю Головного управління Національної поліції в Полтавській області, пов'язаною із неналежним розглядом звернення від 01.05.2024, поданого в порядку Закону України "Про звернення громадян", та спрямований на спонукання відповідача надати обґрунтовану відповідь на його звернення та вжити відповідних заходів реагування за обставинами, викладеними у зверненні.
Разом з цим у реєстраційній картці зазначено вид звернення - «звернення» (а.с. 212), відповідь на звернення позивача від 01.05.2024 надавалася Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області, в тому числі, з посиланням на приписи Закону України «Про доступ до публічної інформації» (а.с. 214).
Зважаючи на викладене та фактичні обставині справи, позивачем оскаржується бездіяльність відповідача, яка полягає у неналежному, на думку позивача, розгляді звернення ОСОБА_1 від 01.05.2024 в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Водночас суд звертає увагу, що суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (таку правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (таку правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц).
Суд зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Відповідачем при викладенні клопотання про закриття провадження у даній справі не було враховано наведених обставин та безпідставно зазначено, що зміст правовідносин у цій справі стосується бездіяльності органу поліції щодо розгляду процесуальних питань у межах конкретного кримінального провадження, позовні вимоги не обґрунтовані недотриманням відповідачем вимог Закону України "Про звернення громадян", а тому цей спір не можна класифікувати як публічно-правовий.
З огляду на зазначене вказані обставини виключають наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Отже клопотання представника відповідача про закриття провадження у справи не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 2, 4, 19, 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Клопотання представника Головного управління Національної поліції в Полтавській області про закриття провадження у справі №440/6651/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий суддя І.Г. Ясиновський