15 листопада 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/11716/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 /надалі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням уточненої позовної заяви від 08 жовтня 2024 року) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /надалі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Полтавській області/ та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області /надалі - відповідач-2, ГУ ПФУ в Полтавській області/ про:
- визнання протиправною відмови та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №163850008504 від 23 серпня 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 55 закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди трудової діяльності згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , а саме: з 27 березня 2000 року по 16 жовтня 2000 року, з 13 липня 1987 року по 25 травня 1988 року, з 30 травня 1988 року по 01 жовтня 1996 року;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 55 закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зменшенням пенсійного віку з 16 серпня 2024 року /а.с. 71-79/.
Позов обґрунтований тим, що позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянуто заяву позивача та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №163850008504 від 23 серпня 2024 року, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки період роботи в зоні відчуження у 1987 році не підтверджений в установленому порядку. З вказаним рішенням позивач не погоджується, вважаючи, що наявний страховий стаж роботи та період роботи в зоні відчуження у 1987 році підтверджуються наданими ним документами.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
Відповідач-1 позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 123-127/ зазначив, що 16 серпня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Страховий стаж позивача становить 25 років 07 місяців 09 днів. До страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 23 травня 1986 року: з 27 березня 2000 року по 16 жовтня 2000 року, оскільки відсутня дата наказу про звільнення; з 13 липня 1987 року по 25 травня 1988 року, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу; з 30 травня 1988 року по 01 жовтня 1996 року, оскільки дата наказу про звільнення дописана іншими чорнилами. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №163850008504 від 23 серпня 2024 року, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки період роботи в зоні відчуження у 1987 році не підтверджений в установленому порядку. При цьому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області не приймалось рішення відносно позивача про відмову у призначенні пенсії.
Відповідач-2 позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 93-95/ зазначив, що позивач звернувся за призначенням пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, винесено рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком від 23 серпня 2024 року №163850008504. Згідно із матеріалами електронної пенсійної справи до страхового стажу не зараховані періоди роботи позивача відповідно до записів трудової книжки від 23 травня 1986 року серії НОМЕР_2 : з 27 березня 2000 року по 16 жовтня 2000 року, оскільки відсутня дата наказу про звільнення; з 13 липня 1987 року по 25 травня 1988 року, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу; з 30 травня 1988 року по 01 жовтня 1996 року, оскільки дата наказу про звільнення дописана іншими чорнилами. В архівній довідці Міністерства оборони України від 22 лютого 2021 року №179/1/1604 має місце зазначення неповного імені та по батькові, а також відсутня інформація щодо участі ОСОБА_1 у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження у 1986-1987 роках під час проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_3 з 18 травня 1985 року. Відтак, згідно із матеріалами електронної пенсійної справи страховий стаж позивача склав 25 років 07 місяців 09 днів. За наведених обставин Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 23 серпня 2024 року прийнято рішення №163850008504 про відмову у призначенні пенсії позивачу із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796, оскільки період роботи в зоні відчуження у 1986 році не підтверджений в установленому порядку.
Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 14/, звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення / перерахунок пенсії від 16 серпня 2024 року /а.с. 102, 129/, у якій просив призначити пенсію за віком як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986 році.
До вказаної заяви згідно розписки-повідомлення /а.с. 103/ додав, зокрема: військовий квиток; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання; довідку про відкритий рахунок в банці; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; інший документ; паспорт або ID-картка або посвідку; посвідчення ліквідатора аварії на ЧАЕС; трудову книжку або документи про стаж.
Рішенням відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії за віком № 163850008504 від 23 серпня 2024 року /а.с. 103-зворот, 148/ відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки період роботи в зоні відчуження у 1986 році не підтверджений в установленому порядку.
Вказане рішення обґрунтоване тим, що: 16 серпня 2024 року до управління звернувся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та надав заяву щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 від 28 лютого 1991 року (далі Закон № 796). Відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» особи, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року, мають право на зниження пенсійного віку на 10 років. Страховий стаж особи становить 25 років 07 місяців 09 днів. До страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки від 23 травня 1986 року серії НОМЕР_2 : з 27 березня 2000 року по 16 жовтня 2000 року, оскільки відсутня дата наказу про звільнення; з 13 липня 1987 року по 25 травня 1988 року, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу; з 30 травня 1988 року по 01 жовтня 1996 року, оскільки дата наказу про звільнення дописана іншими чорнилами. Додатково: в архівній довідці Міністерства оборони України від 22 лютого 2021 року №179/1/1604 має місце зазначення неповного імені та по батькові та відсутня інформація щодо участі ОСОБА_1 у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження у 1986-1987 роках під час проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_3 з 18 травня 1985 року. Страховий стаж з 06 лютого 1998 року обчислено за даними в Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Не погодившись із рішенням відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії за віком № 163850008504 від 23 серпня 2024 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсійне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи реалізується відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ /надалі - Закон №796/.
Згідно із частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, мають право на зменшення пенсійного віку на 10 років.
Відповідно до частини третьої статті 55 Закону №796 призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року /надалі - Закон №1058-IV/.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону № 1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
З огляду на приписи наведених положень, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, мають право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку (60 років), встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу не менше 15 років. У разі дотримання таких умов вік виходу на пенсію зменшується на 10 років.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року за № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 №22-1, /надалі - Порядок №22-1 (у відповідній редакції)/, зокрема, встановлено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Пунктом 4.2 Порядку №22-1 встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, за результатами розгляду заяви про призначення пенсії та поданих документів органом, що призначає пенсію, визначеним за принципом екстериторіальності, приймається відповідне рішення (про призначення або відмову у призначенні пенсії). При цьому рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії приймається органом, що призначає пенсію, на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Як встановлено судом, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення / перерахунок пенсії від 16 серпня 2024 року, у якій просив призначити пенсію за віком як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986 році.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянуто заяву гр. позивача від 16 серпня 2024 року та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком № 163850008504 від 23 серпня 2024 року, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки період роботи в зоні відчуження у 1986 році не підтверджений в установленому порядку.
Вказане рішення обґрунтоване тим, що страховий стаж особи становить 25 років 07 місяців 09 днів. До страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки від 23 травня 1986 року серії НОМЕР_2 : з 27 березня 2000 року по 16 жовтня 2000 року, оскільки відсутня дата наказу про звільнення; з 13 липня 1987 року по 25 травня 1988 року, оскільки відсутня назва підприємства при прийняті на роботу; з 30 травня 1988 року по 01 жовтня 1996 року, оскільки дата наказу про звільнення дописана іншими чорнилами. Додатково: в архівній довідці Міністерства оборони України від 22 лютого 2021 року №179/1/1604 має місце зазначення неповного імені та по батькові, та відсутня інформація щодо участі ОСОБА_1 у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження у 1986-1987 роках під час проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_3 з 18 травня 1985 року.
У позовних вимогах позивач просить зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди трудової діяльності згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , а саме: з 27 березня 2000 року по 16 жовтня 2000 року, з 13 липня 1987 року по 25 травня 1988 року, з 30 травня 1988 року по 01 жовтня 1996 року та призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 55 закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зменшенням пенсійного віку з 16 серпня 2024 року.
Надаючи оцінку підставі незарахування відповідачем-2 до страхового стажу позивача періодів трудової діяльності згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , а саме: з 27 березня 2000 року по 16 жовтня 2000 року, з 13 липня 1987 року по 25 травня 1988 року, з 30 травня 1988 року по 01 жовтня 1996 року, суд виходить з наступного.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 /надалі - Порядок № 637/, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є трудова книжка, а у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній або в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23 травня 1986 року /а.с. 50-58, 138-147/ ОСОБА_1 :
- з 13 липня 1987 року прийнятий на посаду шофера 3 класу в радгосп «Перебудова» та 25 травня 1988 року звільнений;
- з 30 травня 1988 року прийнятий на посаду шофера в радгосп «Перебудова» та 01 жовтня 1996 року звільнений;
- з 27 березня 2000 року прийнятий сторожем в ПСП «Сокілка» та 16 жовтня 2000 року звільнений.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року № 252), заповнення трудової книжки вперше виробляється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються /пункт 2.2/.
Усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати текст наказу (розпорядження). Записи виробляються арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Наприклад, якщо робітника або службовця прийнято на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується: "1984.05.01", у трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.: "05.01 .84 ". Записи виконуються акуратно, пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору /пункт 2.3/.
У разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу /пункт 2.5/.
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. повинні повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження чи невідповідності їх фактично виконуваної роботі виправлення відомостей про роботу провадиться на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Свідчення не можуть бути підставою для виправлення внесених раніше записів /пункт 2.8/.
У розділах "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. При необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після вказівки відповідного порядкового номера, дати внесення запису у графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний. Прийнятий за такою професією (посадою)" і в графі 4 повторюється дата і номер наказу (розпорядження) адміністрації, запис з якого неправильно внесено до трудової книжки /пункт 2.9/.
Відповідно до положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться /пункт 2.2/.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону /пункт 2.3/.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення /пункт 2.4/.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу /пункт 2.6/.
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та ін. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів /пункт 2.9/.
У розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки /пункт 2.10/.
Так, дійсно, в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 23 травня 1986 року щодо запису його роботи з 27 березня 2000 року по 16 жовтня 2000 року відсутня дата наказу про звільнення та щодо запису його роботи з 13 липня 1987 року по 25 травня 1988 року не зазначено назви підприємства перед початком запису про прийняття на роботу. А стосовно запису в трудовій книжці позивача щодо періоду його роботи з 30 травня 1988 року по 01 жовтня 1996 року суд позбавлений можливості встановити, що дата наказу про звільнення зазначена іншими чорнилами, оскільки надані суду копії такої трудової книжки є чорно-білими, а не кольоровими.
В постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, в постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) Верховний Суд висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі №580/4012/19.
Тож наявність недоліків в оформленні трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що особа жодним чином не впливає на дотримання/недотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, та підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, про що також зазначив Верховний Суд в постанові від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19.
Доказів на підтвердження недостовірності записів в трудовій книжці позивача щодо періодів його роботи з 27 березня 2000 року по 16 жовтня 2000 року, з 13 липня 1987 року по 25 травня 1988 року, з 30 травня 1988 року по 01 жовтня 1996 року відповідачі суду не надали та відповідних доводів не заявляли.
За таких обставин хибним є мотив відповідача-2 стосовно відсутності підстав для зарахування періодів трудової діяльності позивача з 27 березня 2000 року по 16 жовтня 2000 року, з 13 липня 1987 року по 25 травня 1988 року, з 30 травня 1988 року по 01 жовтня 1996 року згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23 травня 1986 року до його страхового стажу.
Зі змісту оскаржуваного рішення також слідує, що «в архівній довідці Міністерства оборони України від 22 лютого 2021 року №179/1/1604 має місце зазначення неповного імені та по батькові та відсутня інформація щодо участі ОСОБА_1 у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження у 1986-1987 роках під час проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_3 з 18 травня 1985 року».
Водночас судовим розглядом встановлено, що згідно записів у військовому квитку серії НОМЕР_4 від 24 квітня 1985 року /а.с. 17-26, 130-133/ ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу з 24 квітня 1985 року по 20 травня 1987 року, а в період з 28 квітня 1986 року по 26 серпня 1986 року приймав активну участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працював в 3 зоні радіоактивного забруднення, доза опромінення -19,2 р/г.
Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_2 №287 від 17 лютого 2021 року /а.с. 111, 135-зворот -136/ ОСОБА_1 в період з 24 квітня 1985 року по 20 лютого 1987 року проходив строкову військову службу в Збройних силах в званні «рядовий» на посаді водія (ВОС 837037А) у військовій частині НОМЕР_5 . Звільнений з військової служби на підставі наказу МО СРСР № 93 від 25 травня 1987 року. В період з 28 квітня 1986 року по 26 серпня 1986 року приймав активну участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Отримана доза опромінення 19,2 р/г. Для отримання інформації про кількості виїздів та днів проведених в зоні, відповідних населених пунктів, види конкретних робіт, перелік військових частин в складі яких перебував ОСОБА_1 , як ліквідатор наслідків ЧАЕС рекомендовано звертатись до архіву МОУ, який знаходиться в АДРЕСА_1 . Такі відомості відсутні у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №179/1/1604 від 22 лютого 2021 року /а.с. 110, 134-зворот - 135/ за архівними документами встановлено, що ОСОБА_2 (дано мовою оригіналу, російською) проходив строкову військову службу в військовій частині НОМЕР_3 з 18 травня 1985 року (наказ від 18 травня 1985 року) по 20 травня 1987 року (наказ від 20 травня 1987 року) на посаді водія, у військовому званні. В наказах командира в/ч НОМЕР_3 за період з 28 квітня 1986 року по 26 серпня 1986 року відображені відкомандирування особового складу в м. Чорнобиль кількісно, поіменні списки відсутні: в м. Чорнобиль - від 26 квітня № 117; від 02 травня 1986 року № 122; від 07 травня № 127; від 23 червня № 174; від 22 серпня № 234, в с. Оранное - від 16 червня № 167, а також неодноразові відкомандирування особового складу /куди саме, не вказано/ та на «полевые мероприятия» кількісно, поіменні списки відсутні. Інформація про нагородження грамотами, грошовими коштами, цінними подарунками ОСОБА_1 за участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в документах вищевказаної частини за період з 26 серпня 1986 року по 20 травня 1987 року відсутня. Згідно виписки із історичного формуляру в/ч НОМЕР_3 в повному складі участі в ліквідації аварії на ЧАЕС не приймала, командирувались окремі військовослужбовці та окремі підрозділи частини в ті частини, які безпосередньо приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Таким чином, висновок відповідача-2 про відсутність інформації щодо участі ОСОБА_1 у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження у 1986-1987 роках під час проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_3 є хибним, оскільки його участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 3-1 зоні відчуження у період з 28 квітня 1986 року по 26 серпня 1986 року підтверджуються записами в його військовому квитку серії НОМЕР_4 від 24 квітня 1985 року, який додавався позивачем до заяви про призначення/перерахунок пенсії від 16 серпня 2024 року.
Підсумовуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд доходить висновку, що рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії за віком № 163850008504 від 23 серпня 2024 року прийнято не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, та без урахування всіх обставин, що мають значення його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому суд враховує ту обставину, що в силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16 грудня 2020 року №25-1) /надалі - Порядку №22-1/, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З огляду на те, що у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення / перерахунок пенсії від 16 серпня 2024 року, є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, то саме цей орган і має продовжити процедуру розгляду заяви позивача про призначення / перерахунок пенсії від 16 серпня 2024 року.
Беручи до уваги те, що у спірних відносинах Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області наразі не реалізувало своє повноваження щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи з 27 березня 2000 року по 16 жовтня 2000 року, з 13 липня 1987 року по 25 травня 1988 року, з 30 травня 1988 року по 01 жовтня 1996 року, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи з 27 березня 2000 року по 16 жовтня 2000 року, з 13 липня 1987 року по 25 травня 1988 року, з 30 травня 1988 року по 01 жовтня 1996 року згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23 травня 1986 року та повторно розглянути заяву позивача про призначення / перерахунок пенсії від 16 серпня 2024 року з урахуванням висновків суду.
Відтак, позовні вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди трудової діяльності згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , а саме: з 27 березня 2000 року по 16 жовтня 2000 року, з 13 липня 1987 року по 25 травня 1988 року, з 30 травня 1988 року по 01 жовтня 1996 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 55 закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зменшенням пенсійного віку з 16 серпня 2024 року, не підлягають задоволенню.
Отже, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс, а доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927) та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, ідентифікаційний код 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії за віком № 163850008504 від 23 серпня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 27 березня 2000 року по 16 жовтня 2000 року, з 13 липня 1987 року по 25 травня 1988 року, з 30 травня 1988 року по 01 жовтня 1996 року згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23 травня 1986 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення / перерахунок пенсії від 16 серпня 2024 року з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк