13 листопада 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/6079/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_2 ) до Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
10.06.2024 через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано позовну заяву (уточнену), заяву про поновлення строку звернення до суду та докази направлення цих заяв іншим учасникам справи.
В уточненій позовній заяві від 08.06.2024 /а. с. 55-60/позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №163950015518 від 01.12.2022 на заміну рішень про відмову у призначенні пенсії №163950015518 від 15.12.2021 та №163950015518 від 7.04.2022 №163950015518 від 01.12.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 2021 року (моменту звернення до уповноважених органів).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.11.2021, 13.12.2021 та 23.02.2022 ОСОБА_1 звернувся до Кременчуцького об'єднаного управління пенсійного фонду України Полтавської області із заявами про призначення пільгової пенсії, оскільки починаючи з 01.01.1983 та до 2021 року працював трактористом (механізатором) у сфері сільського господарства, що надає можливість отримувати пенсію на пільгових умовах. За принципом екстериторіальності вказані заяви було розподілено до ГУ ПФУ в Полтавській області (далі - Відповідач), ГУ ПФУ в Одеській області. Остаточне рішення про відмову та розгляд заяв здійснювався ГУ ПФУ в Одеській області. За наслідками розгляду цих заяв ГУ ПФУ в Одеській області винесено рішення про відмову у призначені пенсії на пільгових умовах за №163950015518 від 15.12.2021 та №163950015518 від 07.04.2022. Вказані рішення (вони ідентичні та повністю однакові за змістом та формою) вмотивованіі, тим, що у позивача відсутній необхідний тривалий стаж на посаді тракториста - машиніста, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. За наслідками оскарження позивачем зазначених вище рішень та скасування їх у судовому порядку пенсійним органом на заміну цих рішень було прийняте нове рішення від 01.12.2022 №163950015518, яким фактично до пільгового стажу позивача безпідставно не зараховано період його роботи на посаді тракториста - машиніста з 01.01.1983 по 02.07.2002, пенсія позивачу не призначена.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/6079/24. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано докази від Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області.
25.06.2024 до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Одеській області на позовну заяву /а.с. 82-85/, у якому представник відповідача ГУ ПФУ в Одеській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішенням №163950015518 від 01.12.2022 на зміну рішень про відмову у призначенні пенсії №163950015518 від 15.12.2021 та №163950015518 від 07.04.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду в Одеській області відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки позивач не набув необхідного пільгового стажу у відповідності до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону №1058, що має становити 30 років. Необхідний пільговий стаж за період роботи трактористом-машиністом, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, визначений пунктом 3 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 20 років, а пільговий стаж позивача становить 18 років 4 місяці 27 днів. Страховий стаж позивача становить 37 років 2 місяці. До страхового стажу позивача зараховано всі періоди за наданими документами. Зазначає, що на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 у справі №440/7529/22 до пільгового стажу позивача зараховано періоди роботи з 02.07.2002 по 18.12.2006, з 23.03.2007 по 19.12.2007, з 29.03.2008 по 16.12.2008, з 01.04.2009 по 07.12.2009, з 14.04.2010 по 24.04.2010, з 01.08.2010 по 09.09.2013 та з 10.09.2013 по 19.05.2018 згідно записів у трудовій книжці, пільгової довідки від 04.08.2021 № 2342 та інформації про сплату внесків що наявна в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Період виконання виправних робіт з 01.07.2001 по 01.07.2002 зараховано згідно інформації про сплату внесків що наявна в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. ОСОБА_1 матиме право на пенсійну виплату з 15.08.2026. На сьогоднішній день нормативно-правові акти, в тому числі положення статті 114 Закону №1058, на які посилається Головне управління в обґрунтування своєї позиції, є чинними, неконституційними не визнавалися, а відтак підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Враховуючи викладені обставини, відповідач вважає, що дії Головного управління є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції та Законах України, а позовна заява є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
27.06.2024 до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Полтавській області на позовну заяву /а.с. 89-93/, у якому представник відповідача ГУ ПФУ в Полтавській області просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 у справі №440/7529/22, що набрало законної сили 29.11.2022, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії №163950015518 від 15.12.2021 та №163950015518 від 07.04.2022. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 13.12.2021 та від 23.02.2022, з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 01.12.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №163950015518 на заміну рішень про відмову у призначенні пенсії від 15.12.2021, 07.04.2022 та 01.12.2022. Відповідно до рішення суду від 27.10.2022 у справі №440/7529/22 ГУ ПФУ в Одеській області до пільгового стажу позивача зарахувало періоди роботи з 02.07.2002 по 18.12.2006, з 23.03.2007 по 19.12.2007, з 29.03.2008 по 16.12.2008, з 01.04.2009 по 07.12.2009, з 14.04.2010 по 24.04.2010, з 01.08.2010 по 09.09.2013 та з 10.09.2013 по 19.05.2018, згідно записів у трудовій книжці, пільгової довідки від 04.08.2021 №2342 та інформації про сплату внесків, що наявна в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Період виконання виправних робіт з 01.07.2001 по 01.07.2002 зараховано згідно інформації про сплату внесків, що наявна в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Пільговий стаж позивача становить 18 років 4 місяці 27 днів, замість визначеного пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону №1058 - 20 років. Так як у позивача недостатньо необхідного пільгового стажу, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ГУПФУ в Одеській області прийнято рішення від 01.12.2022 про відмову у призначенні пенсії.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
13.12.2021 позивач звернувся до УПФУ в м. Кременчуці із заявою про призначення пенсії за віком від 13.12.2021 та доданими до неї документами, перелік яких наведено у розписці-повідомленні /а.с. 98-99/.
За результатами розгляду вказаної заяви за правилами екстериторіальності рішенням ГУПФУ в Одеській області №163950015518 від 15.12.2021 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 , оскільки стаж роботи на пільгових умовах останнього становить 18 років 8 місяців. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі ім. Крупської з 01.01.1983 по 04.07.1990, оскільки відсутні дані про встановлення мінімуму та відпрацьовані вихододні. За доданими документами до пільгового стажу зараховані всі періоди /а.с. 100-101/.
23.02.2022 ОСОБА_1 повторно звернувся до УПФУ в м. Кременчуці із заявою за призначенням пенсії за віком від 23.02.2022 та доданими до неї документами, перелік яких наведено у розписці-повідомленні /а.с. 102-103/.
За результатами розгляду вказаної заяви за правилами екстериторіальності рішенням ГУПФУ в Одеській області №163950015518 від 07.04.2022 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 , оскільки пільговий стаж особи становить 0 років. До пільгового стажу роботи не зараховано період з 02.07.2002 по 19.05.2018 згідно довідки №342 від 04.08.2021, оскільки згідно акту №2790 від 30.11.2021 не підтверджено пільговий стаж тракториста-машиніста, так як згідно наказів прийнятий на посаду тракториста-машиніста, а у відомостях про нарахування заробітної плати значиться посада механізатора. Вказано, що зарахування до пільгового стажу роботи тракториста-машиніста згідно довідок №159-6 від 10.08.2021 та №969 від 12.11.2021 можливо після надходження акту. Направлено запит №2773/02-16 від 22.02.2022 для перевірки пільгового стажу /а.с. 104/.
05.09.2022 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просив: визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, що виразилось у прийнятті за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії рішень про відмову у призначенні пенсії №163950015518 від 15.12.2021 та №163950015518 від 07.04.2022; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до пільгового стажу роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах та у пільгових розмірах відповідно до положень пункту "б" частини першої ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" весь період роботи на посаді тракториста з 07.09.1990 по 16.05.2018 включно, як тракториста-машиніста; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах і у пільговому розмірі за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 та відповідно до положень пункту "б" частини першої ст.13 Закону "Про пенсійне забезпечення" - з 15.08.2021.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 у справі №440/7529/22, яке набрало законної сили 29.11.2022, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії №163950015518 від 15 грудня 2021 року та №163950015518 від 07 квітня 2022 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 13.12.2021 та від 23.02.2022, з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок). /а.с. 137-144/.
01.12.2022 ГУ ПФУ в Одеській області на заміну рішень про відмову у призначенні пенсії №163950015518 від 15.12.2021 та №163950015518 07.04.2022 винесено рішення про відмову у призначенні пенсії №163950015518, яким відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 , оскільки пільговий стаж позивача становить 18 років 4 місяці 27 днів, страховий стаж особи становить 37 років 2 місяці. До страхового стажу роботи зараховано всі періоди. Відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 у справі №440/7529/22 до пільгового стажу зараховано періоди роботи з 02.07.2002 по 18.12.2006, з 23.03.2007 по 19.12.2007, з 29.03.2008 по 16.12.2008, з 01.04.2009 по 07.12.2009, з 14.04.2010 по 24.04.2010, з 01.08.2010 по 09.09.2013 та з 10.09.2013 по 19.05.2018 згідно записів у трудовій книжці, пільгової довідки від 04.08.2021 №2342 та інформації про сплату внесків, що наявна в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Період виконання виправних робіт з 01.07.2001 по 01.07.2002 зараховано згідно інформації про сплату внесків, що наявна в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування /а.с. 67, 129-131/.
Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії №163950015518 від 01.12.2022 на заміну рішень про відмову у призначенні пенсії №163950015518 від 15.12.2021 та №163950015518 від 07.04.2022, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №163950015518 від 01.12.2022 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (надалі - Порядок №22-1).
Відповідно до положень пунктів 4.1, 4.2 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-р/2020 за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення“ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Пунктом 2 цього Рішення визначено, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
... в) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі;...".
Водночас, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається: чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців.
Зі змісту наведених норм слідує, що умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з підстави, визначеної пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста; безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства; досягнення відповідного віку, а також наявність необхідного стажу.
Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз'яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №7. До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в між польовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва.
Єдина назва професії "тракторист-машиніст", запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення.
Оскільки позивач працював на посаді тракториста-машиніста також після 01 квітня 2025 року /а.с. 115-116, зворот а.с. 130, а.с. 131/, до спірних правовідносин слід застосовувати приписи статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення“, як вважає позивач.
Слід зазначити, що пункт "в" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ та пункт 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюють однакові умови для призначення пенсії на пільгових умовах: досягнення чоловіком 55 років та наявність пільгового стажу 20 років. Різниця полягає виключно у розмірі необхідного страхового стажу, зокрема, пунктом "в" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ передбачено загальний стаж роботи не менше 25 років, а пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено страховий стаж не менше 30 років.
Між сторонами немає спору щодо розміру страхового стажу, страховий стаж позивача, визначений пенсійним органом, становить 37 років 2 місяці /а.с. 130-131/, що відповідає розміру необхідного страхового стажу, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (не менше 30 років).
Станом на час звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг 55 річного віку.
У цій справі спір між сторонами виник у зв'язку з обрахунком відповідачем пільгового стажу позивача, зокрема, у спірному рішенні вказано, що пільговий стаж позивача становить 18 років 4 місяці 27 днів.
Згідно наданого до суду відповідачем розрахунку стражу пенсійним органом зараховано до пільгового стажу позивача періоди роботи ОСОБА_1 трактористом-машиністом, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства: з 03.03.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2021 по 30.06.2001, з 02.07.2002 по 31.12.2002, з 01.01.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 24.01.2004, з 01.02.2004 по 23.03.2004, з 01.04.2004 по 29.12.2004, з 01.01.2005 по 22.02.2005, з 01.03.2005 по 18.03.2005, з 01.04.2005 по 26.10.2005, з 01.11.2005 по 01.12.2005, з 01.01.2006 по 14.01.2006, з 01.02.2006 по 12.02.2006, з 01.03.2006 по 26.03.2006, з 01.04.2006 по 18.12.2006, з 23.03.2007 по 19.12.2007, з 29.03.2008 по 16.12.2008, з 01.04.2009 по 07.12.2009, з 14.04.2010 по 24.04.2010, з 01.08.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2011 по 20.09.2011, з 01.10.2011 по 31.12.2011, з 01.01.2012 по 31.12.2012, з 01.01.2013 по 09.09.2013, з 10.09.2013 по 31.12.2013, з 01.01.2014 по 31.12.2014, з 01.01.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2016 по 31.12.2016, з 01.01.2017 по 31.12.2017, з 01.01.2018 по 16.05.2018, з 17.05.2018 по 31.12.2018, з 01.01.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 30.04.2021 /а.с. 130-131/.
При цьому, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 у справі №440/7529/22 до пільгового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди роботи з 02.07.2002 по 18.12.2006, з 23.03.2007 по 19.12.2007, з 29.03.2008 по 16.12.2008, з 01.04.2009 по 07.12.2009, з 14.04.2010 по 24.04.2010, з 01.08.2010 по 09.09.2013 та з 10.09.2013 по 19.05.2018.
До пільгового стажу трактористом-машиністом, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, пенсійним органом не зараховано період роботи ОСОБА_1 в колгоспі ім. Крупської з 01.01.1983 по 04.07.1990 та в колгоспі ім. Куйбишева з 07.09.1990 по 02.03.2000 /а.с. 130, 108-110/.
Матеріалами справи підтверджено, що 19.07.1984 ОСОБА_1 видано диплом серії НОМЕР_1 про те, що він 01.09.1981 вступив до Софінського ССПТУ №8, 19.07.1984 закінчив повний курс середнього професійно-технічного училища за професією тракторист-машиніст широкого профілю з вмінням виконувати роботи слюсаря-ремонтника, отримав кваліфікацію тракториста-машиніста 3 красу /а.с. 123/.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII).
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.
Водночас, порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (надалі по тексту також - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи члену колгоспу, є трудова книжка колгоспника, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Згідно з відомостями трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 /а.с. 11-18, 108-116/ позивач:
- 01.01.1983 - прийнятий в члени колгоспу ім. Крупської Семенівського району Полтавської області (запис № 1);
- у період з 25.11.1984 по 25.11.1986 проходив службу в Радянській армії (записи №2 та №3);
- 04.07.1990 - звільнений з членів колгоспу ім. Крупської Семенівського району Полтавської області за власним бажанням (ст. 38 КЗОТ УССР) (запис №4);
- 07.09.1990 - прийнятий в члени колгоспу ім. Куйбишева Кременчуцького району Полтавської області і на роботу направлено механізатором з 07.09.1990 (запис №5);
- колгосп ім. Куйбишева реорганізовано в КСП "Колос" Кременчуцького району рішенням райдержадміністрації (запис №6);
- 03.03.2000 - переведений на роботу в КСП "Колос" Кременчуцького району трактористом (запис №7).
У розділі V "Трудова участь у громадському господарстві" трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 /зворот а.с. 112, а.с. 113) наявні, зокрема, такі відомості:
1983 рік: "прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві" - 260, "виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві" позивача - 86; різноробочий працював неповний рік;
1984 рік: "прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві" - відомості відсутні, "виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві" позивача - 255; різноробочий працював неповний рік;
1985 та 1986 роки - армія;
1987 рік: "прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві" - 260, "виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві" позивача - 140;
1988 рік: "прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві" - 260, "виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві" позивача - 231; шофер працював неповний рік;
1989 рік: "прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві" - 260, "виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві" позивача - 275; шофер;
1990 рік: "прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві" - 127, "виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві" позивача - 63; шофер;
1990 рік: "прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві" - 85, "виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві" позивача - 79; механізатор;
1991 рік: "прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві" - 260, "виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві" позивача - 299; тракторист;
1992 рік: "прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві" - 260, "виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві" позивача - 303; тракторист;
1993 рік: "прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві" - 260, "виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві" позивача - 311; тракторист;
1994 рік: "прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві" - 260, "виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві" позивача - 292; тракторист;
1995 рік: "прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві" - 250, "виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві" позивача - 298; тракторист;
1996 рік: "прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві" - 250, "виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві" позивача - 303; тракторист;
1997 рік: "прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві" - 250, "виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві" позивача - 252; тракторист;
1998 рік: "прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві" - 250, "виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві" позивача - 259; тракторист;
1999 рік: "прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві" - 250, "виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві" позивача - 254; тракторист;
2000 рік: "прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві" - не встановлено, "виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві" позивача - 229; тракторист.
Отже, відомостями трудової книжки колгоспника позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, в тому числі і пільговий стаж, підтверджено, що у 1991-2000 роках позивач працював трактористом в колгоспі ім. Куйбишева Кременчуцького району Полтавської області, що був реорганізований у КСП "Колос" Кременчуцького району, та дотримувався встановленого колгоспом річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві, а отже у цей період був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, відтак суд дійшов висновку про безпідставність не врахування ГУ ПФУ в Одеській області до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоду роботи позивача з 01.01.1991 по 02.03.2000 трактористом в колгоспі ім. Куйбишева Кременчуцького району Полтавської області, що був реорганізований в КСП "Колос" Кременчуцького району.
Водночас, твердження позивача про те, що пільговий стаж підлягає зарахуванню за періоди: з 01.01.1983 по 24.11.1984, з 25.11.1984 по 25.12.1986, з 26.12.1986 по 04.07.1990, з 07.09.1990 по 31.12.1990 - є безпідставними, оскільки у періоди з 01.01.1983 по 24.11.1984 та з 26.12.1986 по 04.07.1990, а також з 07.09.1990 по 31.12.1990 позивач згідно даних трудової книжки колгоспника працював у колгоспах різноробочим, шофером, механізатором, а не трактористом, а з 25.11.1984 по 25.12.1986 позивач проходив службу в радянській армії.
Враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що рішення від 01 грудня 2022 року №163950015518 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню згідно пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України.
З урахуванням не врахованого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області усупереч вимогам законодавства України до пільгового стажу позивача періоду роботи з 01.01.1991 по 02.03.2000 та враховуючи пільговий стаж роботи ОСОБА_1 , що був розрахований ГУ ПФУ в Одеській області - 18 років 4 місяці 27 днів, а також враховуючи, що страховий стаж ОСОБА_1 , обрахований пенсійним органом, становить 37 років 2 місяці /а.с.130-131/ та станом на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивач досяг 55 років, ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У цій справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а.
Суд також враховує, що раніше позивач звертався до суду з позовом за вирішенням спору щодо призначення йому пенсії.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на те, що питання про призначення пенсії позивача за принципом екстериторіальності розглянуто та вирішено Головним управлінням Пенсійного фонду в Одеській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду в Полтавській області, з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 13 грудня 2021 року (з дати звернення із заявою за призначенням пенсії), зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01 січня 1991 року по 02 березня 2000 року трактористом в колгоспі ім. Куйбишева Кременчуцького району Полтавської області, що був реорганізований в КСП "Колос" Кременчуцького району.
Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Частинами 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №6034-7739-0794-1145 від 20.05.2024 /а.с. 47/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України /а.с. 49/.
Отже, при частковому задоволенні позову суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. (1211,20 грн./2).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, ідентифікаційний код 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 01 грудня 2022 року №163950015518 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 13 грудня 2021 року, зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01 січня 1991 року по 02 березня 2000 року трактористом в колгоспі ім. Куйбишева Кременчуцького району Полтавської області, що був реорганізований в КСП "Колос" Кременчуцького району.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С. Сич