Справа № 359/11138/24
Провадження № 3/359/4833/2024
Бориспільський міськрайонний суд Київської області
15 листопада 2024 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячий Ю.В., розглянувши за захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Даниленка Є.М., адміністративний матеріал, що надійшов від Батальйону патрульної поліції в місті Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не встановлено, за ч.1 ст. 130 КУпАП,
Згідно протоколу від 13.10.2024 серії ЕПР1 №149492, водій ОСОБА_1 о 06 год. 00 хв. на перехресті вулиць Київський Шлях - Момота в місті Бориспіль, керував транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зі згоди водія у встановленому законом порядку, результат огляду 0,21% проміле, чим останній порушив п. 2,9 (а) ПДР України, у зв'язку з чим його дії були кваліфіковані за ч.1 ст. 130 КУпАП.
В письмових поясненнях адвоката Даниленка Є.М., що діє в інтересах ОСОБА_1 зазначено, що підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП немає, оскільки результат огляду на стан алкогольного сп'яніння останнього становить 0,21%. Відповідно до п.7 Розділу II «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейськими з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
В той же час, відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 23.11.2023 року виданого на газоаналізатор «Alkotest 6820», зав № ANHK-0130, за допомогою якого проводився огляд ОСОБА_2 , похибка цього алкотестера при діапазоні вимірювань від 0,00 %о до 0,4 % становить ± 0,04 %о.
Аналогічні дані щодо похибки газоаналізотора «Drager Alkotest 6820» вказані на численних сайтах з продажу цього газоаналізотору, роздруківки яких додаються, а також копією інструкції до газоаналізотора «Drager Alkotest 6820», наданої Управлінням патрульної поліції у Київській області листом від 11.11.2024 у відповідь на адвокатський запит від 08.11.2024.
Відтак, результат проведеного аналізу вмісту алкоголю в крові ОСОБА_2 знаходиться в межах похибки газоаналізотора «Drager Alkotest 6820», за допомогою якого проводився огляд. І якби було зроблено повторний замір (як, до речі, просив ОСОБА_2 , що видно на відео), то результат міг бути менше 0,2 проміле.
А щодо запаху алкоголю, через наявність якого працівники поліції попросили ОСОБА_2 пройти огляд, то, як пояснив останній і це підтверджується даними відео з нагрудних камер поліцейських, цей запах був не від нього, а від пасажира в його салоні. Тому коли ОСОБА_2 вийшов з авто запах перестав відчуватись, що було визнано поліцейським на відео.
Отже, в даному випадку неможливо встановити перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння, оскільки показник 0,21 проміле, отриманий з використанням спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820», може не перевищувати допустиме значення 0,2 проміле алкоголю в крові з урахуванням можливої похибки (з її урахуванням результат огляду може бути від 0,17 проміле, що в межах допустимого).
Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно якого винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Отже, частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши в сукупності надані докази, а також врахувавши встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки показники приладу є точними у відношенні видихуваного водієм повітря, з урахуванням мінімального перевищення показнику стану сп'яніння, а також допустимої похибки самого приладу.
Згідно інструкції до приладу Drager Alcotest 6820, технічними характеристиками вищевказаного приладу передбачено можливу похибку в залежності від температури навколишнього повітря та діапазону вимірювань масової концентрації етанолу мг/л, зокрема зазначені можливі похибки вимірювання ± 0,04 мг/л.
У відповідності з вимогами ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На переконання суду, результат огляду у 0,21 %, не може свідчити про перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння та не тягне за собою наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином судом встановлено обґрунтований сумнів в тому, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи те, що всі сумніви у доведеності винуватості правопорушника тлумачаться на його користь, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі.
Таким чином, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що достатніх доказів, які достовірно свідчать про наявність складу адміністративного правопорушення, визначеного саме ч. 1 ст. 130 КУпАП, під час розгляду адміністративних матеріалів в суді - не здобуто, а ті, що надані в якості підтвердження суддя оцінює критично з наведених вище обставин.
Відповідно до ст. 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, серед яких пунктом 1 визначено відсутність події адміністративного правопорушення.
За таких обставин та враховуючи зазначені норми Закону, суддя приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП слід закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст.130, ст.251, ст.256, п. 1 ч. 1 ст.247, ст.284 КУпАП України, суддя
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП, закрити за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Суддя Ю.В. Кабанячий
Постанова суду набрала законної сили ___________________.