Справа № 358/525/23 Провадження № 2/358/222/24
про передачу справи за підсудністю
13 листопада 2024 року м. Богуслав
Суддя Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С., дослідивши матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» Семенченко Руслан Олександрович 25.04.2023 звернувся до Богуславського районного суду Київської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2057/04/2017/0052 від 21.04.2017, що станом на 05.04.2023 становить 133 128,21 грн., та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
Предметом кредитного договору № 2057/04/2017/0052 від 21.04.2017 між сторонами, а саме: Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 є кредит у сумі 140 000,00 грн. на придбання житлової нерухомості: квартири за номером АДРЕСА_1 , загальною площею 36,3 кв.м., житловою площею 17,7 кв.м. та складається з 1 житлової кімнати.
Також 21.04.2017 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки без оформлення заставної серії НМО 232910.
Предметом договору іпотеки є те, що даний договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору № 2057/04/2017/0052 від 21.04.2017. Предметом іпотеки є: нерухоме майно - квартира за номером АДРЕСА_1 , загальною площею 36,3 кв.м., житловою площею 17,7 кв.м. та складається з 1 житлової кімнати.
Крім того, 21.04.2017 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», ОСОБА_1 (позичальник) та ОСОБА_2 (поручитель) укладено договір поруки № 2057/04/2017/0052-Р за виконанням зобов'язань по кредитному договору № 2057/04/2017/0052 від 21.04.2017.
Тобто даний позов виник із приводу нерухомого майна.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (ст.55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст.124).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2023, головуючим суддею у справі визначено суддю Кіхтенка С.О. Останнім справа по суті не розглянута.
Згідно розпорядження керівника апарату Богуславського районного суду Київської області № 123 від 25.06.2024 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», відповідно до пункту 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Засад використання автоматизованої системи документообігу Богуславського районного суду Київської області та рішення зборів суддів Богуславського районного суду Київської області від 19.06.2024 № 9, у зв'язку із припиненням трудових відносин судді ОСОБА_3 (звільнення судді Богуславського районного суду Київської області Кіхтенка Сергія Олександровича на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України), здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024, головуючим суддею визначено суддю Романенко К.С.
Перевіривши матеріали справи вважаю, що вказана справа має бути передана за підсудністю до іншого суду, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно норм ЦПК України існує загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача /ст.27 ЦПК/, альтернативна підсудність за вибором позивача /ст.28 ЦПК/та виключна підсудність /ст. 30 ЦПК/.
Як вбачається з матеріалів справи та довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області № 3490 від 30.10.2024, яка надійшла до суду 08.11.2024, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вбачається з матеріалів справи та довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області № 3490 від 30.10.2024, яка надійшла до суду 08.11.2024, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч.1 ст.378 ЦПК України).
За змістом ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Положеннями ст.30 ЦПК України визначено перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність, та такий перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Разом з тим, поняття позови, що виникають з приводу нерухомого майна (ч.1 ст.30 ЦПК України) є більш широке, ніж поняття позови, де предметом спору є нерухоме майно. А тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав.
Нерухоме майно є особливим об'єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв'язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення; майнове право на об'єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об'єкта цивільних прав; виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном (правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 755/5684/180).
Згідно роз'яснень, які містяться в п.п. 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. До таких позовів відносяться позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права власності на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов'язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.
Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов'язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 640/16548/16-ц, до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про: право власності на таке майно; право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України, далі-ЦК України); поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 цього Кодексу); поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 цього Кодексу); право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди, тощо; визнання правочину з нерухомістю недійсним; звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Отже, слід дійти висновку, що виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 910/10647/18.
У постанові від 16.02.2021 року у справі № 911/2390/19 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч.3 ст.30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.
Правила виключної підсудності, визначені ч.2 ст.30 ЦПК України, які застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються: будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно (земельні ділянки, будинки, квартири, тощо), речових (майнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно (право володіння, користування, тощо), а також поділ нерухомого майна, що перебуває в спільній власності, визнання недійсним договору купівлі - продажу будинку, розірвання договору оренди нерухомого майна у зв'язку з невиконанням стороною договору, переводу прав покупця нерухомого майна, стягнення заборгованості з орендної плати та користування нерухомим майном тощо.
Отже, спори, що стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано пред'являються до суду за місцезнаходженням нерухомого майна. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Статтею 187 ЦПК України визначено, що якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, на підставі частини 9 цієї ж статті, суд надсилає справу за підсудністю в порядку встановленому ст.31 ЦПК України.
Як вбачається з п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Статтею 32 ЦПК України визначено, що спори між судами про підсудність не допускаються.
Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст.31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Відповідно до ч.7 ст. 30 ЦПК України, у випадку об'єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов'язання, спір розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов'язання.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що спір виник з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором № 2057/04/2017/0052 від 21.04.2017 в розмірі 133 128,21 грн., який укладено між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 , яка є стороною основного зобов'язання та предметом якого є кредит у сумі 140 000,00 грн. на придбання житлової нерухомості: квартири за номером АДРЕСА_1 , загальною площею 36,3 кв.м., житловою площею 17,7 кв.м. та складається з 1 житлової кімнати, також ОСОБА_1 згідно довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області № 3490 від 30.10.2024, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що є предметом договору та не відноситься до території Богуславського районного суду Київської області, тому дані вимоги повинні розглядатись судом за місцем знаходження нерухомого майна, а тому суд приходить до висновку, що матеріали позовної заяви підлягають направленню за територіальною підсудністю до належного суду, а саме до Ірпінського міського суду Київської області, територіальна юрисдикція якого охоплює наступні населені пункти: АДРЕСА_4 , за місцем знаходження нерухомого майна.
Керуючись ст.ст. 27, 30, 31, 32 ЦПК України, суд, -
Цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передати за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області (вулиця Мінеральна, 7, Ірпінь, Київська область, 08200).
Копію ухвали направити позивачу та його представнику до відома.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається - протягом п'ятнадцяти днів з дня (її) проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя К. С. Романенко