Справа № 276/1503/24
Провадження по справі №2/276/510/24
14 листопада 2024 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Бобра Д.О., з участю:
секретаря судового засідання Дашенко Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 24.01.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №24-01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту №4305740 від 13.06.2021 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та позичальником ОСОБА_1 .
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників ТОВ « Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту №4305740 від 13.06.2021, що укладений ТОВ «Авентус Україна» з відповідачем.
За умовами договору про надання споживчого кредиту № 4305740, укладеного позичальником 13.06.2021 товариство «Авентус Україна» надало позичальнику кредитні кошти в сумі 6400 грн., строком кредитування 30 днів із сплатою стандартної процентної ставки 1.90% в день та застосовується у межах строку кредитування.
Відповідно до умов Договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки наданих позичальником.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, станом на день формування позовної заяви заборгованість за договором становить 21110,70 гривень, з них заборгованість за тілом кредиту 6400 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги 14592,00 грн., три відсотки річних в сумі 16,30 грн. та 102,40 грн. інфляційних втрат.
Посилаючись на викладене, просить стягнути з відповідача на свою користь дану заборгованість за кредитним договором в розмірі 21110,70 гривень та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 гривні та на правову допомогу у розмірі 9000 гривень.
Представник позивача згідно прохальної частини позовної заяви просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення суду не заперечує.
Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 03.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач у судовому засіданні 08.09.2024 проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що невідомі особи шахрайським шляхом заволоділи його персональними даними та доступом до банківських рахунків, оформили на його ім'я кредит, про що він не знав.
У подальшому, відповідач у судове засідання двічі не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, неодноразово подавав клопотання про відкладення розгляду справи, зокрема для подання додаткових доказів та у зв'язку зі слідчими діями поліції. Водночас, жодних доказів обставин, якими відповідач обґрунтовував поважність причин неявки в судові засідання, зокрема наявності розпочатих кримінальних проваджень за його зверненням, відповідачем суду не надано, правом подачі відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Із змісту статтей 12,13 ЦПК України вбачається, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі ст.ст. 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Крім того, як неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно із п.2 ч.3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
Оскільки відповідач двічі підряд не прибув у судове засідання, до клопотання від 13.11.2024 не долучив жодних доказів про поважність причин неявки в судове засідання, використавши свої процесуальні права на участь в судовому засіданні на власний розсуд, а також враховуючи те, що розгляд справи триває з 3 липня 2024 року, відповідачем за вказаний час жодних письмових клопотань щодо предмету спору до суду не подавалося, а тому з метою дотримання розумного строку розгляду справи суд ухвалив проводити судовий розгляд без участі відповідача ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і який не з'явився в судове засідання без поважних причин, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на це, та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який належно повідомлявся про судове засідання, проте не з'явився у судове засідання без поважних причин, у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.
З огляду на викладене, керуючись положеннями ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 24.01.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 24-01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 4305740 від 13.06.2021 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та позичальником ОСОБА_1 .
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників ТОВ « Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту №4305740 від 13.06.2021, що укладений ТОВ «Авентус Україна» з відповідачем.
За умовами договору про надання споживчого кредиту №4305740, укладеного позичальником ОСОБА_1 13.06.2021, товариство «Авентус Україна» надало позичальнику кредитні кошти в сумі 6400 грн., строком кредитування 30 днів із сплатою стандартної процентної ставки 1.90 % в день. Договір про надання споживчого кредиту №4305740 підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.сп. 6-10).
Згідно п. 2.1 договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами на платіжну картку № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.
Зарахування коштів в сумі 6400 гривень відбулося на платіжну картку відповідача, що підтверджується листами ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 03.05.2024, ТОВ «Авентус Україна» від 13.05.2024 та випискою АТ «Сенс Банк» по картковому рахунку відповідача № НОМЕР_2 (а.сп. 13-16, 64-69).
Згідно Паспорту споживчого кредиту сума кредитного ліміту до 6400 гривень строком кредитування 30 днів з можливістю пролонгації та автопролонгації відповідно до умов договору; метою кредиту є споживчі (особисті) потреби; способом надання кредиту є перерахування кредитодавцем грошових коштів за реквізитами платіжної картки зазначеної споживачем не пізніше трьох календарних днів від дати підписання договору, без забезпечення у вигляді застави; стандартна процентна ставка, відсотків річних: (застосовується протягом строку кредиту, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки, в період пролонгації та автопролонгації) - 693,50% річних (1,90% в день); знижена процентна ставка, відсотків річних: (застосовується протягом початкового строку кредиту, а у випадку пролонгації - до дати пролонгації, якщо споживачем виконані умови для отримання знижки на стандартну процентну ставку, зокрема протягом строку кредиту (+3дні) здійснено повне погашення заборгованості або пролонгацію строку кредиту) - 658,83% річних (1,805 в день); тип процентної ставки - фіксована; загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою - 3648,00 грн.; загальні витрати за кредитом за зниженою процентною ставкою - 3465,60 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом ( у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 10048,00 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за зниженою ставкою за весь строк користування кредитом ( у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 9865,60 грн.; реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою, відсотків річних 24079,41%; реальна річна процентна ставка за зниженою ставкою, відсотків річних - 19248,45%.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
При цьому, згідно з частиною 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина 2 статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Відповідно до ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, а тому згідно розрахунку заборгованості заборгованість за договором становить 21110,70 гривень, з них: заборгованість за тілом кредиту - 6400,00 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги - 14592,00 грн., три відсотки річних в сумі 16,30 грн. та 102,40 грн. інфляційних втрат.
Так, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність вищевказаного договору позики між відповідачем та ТОВ «Авентус Україна», неповного виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним договором на підставі договору про відступлення прав вимоги.
Як вбачається з договору про надання споживчого кредиту №4305740, він підписаний електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на вказаний ним номер мобільного телефону. Доказів щодо шахрайського заволодіння персональними даними відповідача, укладення від його імені кредитного договору та подальшого заволодіння кредитними коштами суду не надано.
В той же час суд вважає, що позивачем неправильно здійснено нарахування відсотків за користування кредитними коштами за договором позики з огляду на наступне.
Згідно п. 1.4 Кредитного договору від 13.06.2021 передбачено, що строк кредитування складає 30 днів.
Згідно п. 1.5.1 Договору, стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.
Пунктом 4.2.1 кредитного договору передбачено, що споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн. може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пп. 4.2.2 Договору.
Згідно п. 4.2.2 Договору, Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 години з моменту вчинення вказаної дії споживачем. Якщо Споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов'язаний повідомити про це товариство у спосіб визначений договором.
Пунктом 4.2.3 кредитного договору встановлено, що кредитодавець має право, але не обов'язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в Договорі.
Згідно п. 4.3.1 Договору, сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один календарний день, що слідує за закінченням такого строку, але не більше ніж 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до п.п. 4.2.2 - 4.2.4 Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Відповідно до п. 1.4 Кредитного договору від 13.06.2021 строк кредитування закінчився 13.07.2021 року.
Відповідно до позиції позивача, наведеної у розрахунку заборгованості (а.сп. 16-22), кредитодавцем ТОВ «Авентус Україна» проводилося нарахування процентів за договором протягом 120 календарних днів.
Разом з тим, пунктом 4.2.3 Договору передбачено порядок продовження строку користування кредитом (на 30 днів), зокрема, необхідності акцептування пропозиції (оферти) Споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку користування кредитом.
При цьому, жодних повідомлень про погодження нового строку кредиту відповідачу не надходило. Позивач даний факт належними доказами не підтвердив.
Отже позивач не акцептував продовження строку кредитування на 30 днів. На підставі вищевикладеного, у вказаному випадку не відбулося пролонгації на 30 днів.
Інформація яка наявна у паспорті споживчого кредиту зберігала чинність та є актуальною до 14.06.2021. З іншою інформацією щодо умов кредитування відповідач не був ознайомлений.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначила: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благоможливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часупозичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України»(п.п 81-85, 91).
Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.
Крім того, 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 2 наступного змісту: У договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін.
Згідно з ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія п. 5 р. І цього Закону, яким доповнено ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 2, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Так, відповідно до п. 10.2 договору про надання споживчого кредиту №4305740, Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Споживачем зобов'язань за ним.
Оскільки станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24.12.2023) зобов'язання за Договором №4305740 про надання споживчого кредиту не виконане, дія спірного договору продовжується після набрання чинності цим Законом, а отже положення п. 2 ч. 7 ст. 12 Закону України « Про споживче кредитування» застосовується до спірних правовідносин.
Окрім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру (п. 9 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»).
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази погодження відповідачем продовження строку користування кредитом або укладення додаткової угоди сторонами з цією метою, а тому строк кредитування становить 30 днів, як це передбачено п. 1.4 договору.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відсотків в розмірі 14592,00 грн., які нараховані позивачем на період часу після закінчення строку дії кредитування є необґрунтованими.
Отже, відповідач станом на 13.07.2021 повинен був сплатити основну суму заборгованості у розмірі 6400,00 грн. та 3648,00 грн. відсотків за користування кредитними коштами (6400*1,9%*30днів = 3648).
Разом з цим, суд погоджується з розрахунком позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за період з 24.01.2022 по 23.02.2022 (а.сп. 23-24).
Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість у розмірі 10166,70 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6400 грн., заборгованість за процентами - 3648 грн., три відсотки річних в сумі 16,30 грн. та 102,40 грн. інфляційних втрат.
Розподіл судових витрат.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 3028 грн., ціна позову 21110,70 грн., позов задоволено на суму 10166,7 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1458,25 грн. судового збору - пропорційно розміру задоволених позовних вимог (3028х10166,7/21110,70).
Судом встановлено, що 07.06.2024 року між позивачем та АО «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги №07-06/2024. Предметом вказаного договору є надання юридичної допомоги: складання проектів процесуальних документів, складання листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, представництво інтересів тощо.
Відповідно до розділу 4 даного договору, сторони погодили порядок здійснення розрахунків, зокрема, вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги.
Згідно з заявкою на надання юридичної допомоги №584 від 07.06.2024 та актом про надання правової допомоги №1 від 10.06.2024 сторони погодили надання правових послуг по стягненню заборгованості з ОСОБА_1 на загальну суму 9000 грн, зокрема: надання усної консультації 2 години вартістю 3000 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу 2 години вартістю 6000 грн. (а.сп. 45-46).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні відповідача всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З урахуванням конкретних обставин, зокрема, складністю справи та ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. При цьому, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема складністю справи та ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Окрім того, звертаючись до суду з позовною заявою, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 21110,70 грн., проте позовні вимоги задоволено частково на суму 10166,7 грн, що становить 48% від заявлених.
За таких обставин, при визначенні розміру витрат на правову допомогу судом встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на правову допомогу в розмірі 9000 грн. є завищеною та необгрунтованою. Окрім того, справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності.
Враховуючи незначну складність справи, розгляд її у порядку спрощеного провадження, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та часткового задоволення позову (на 48% від заявлених вимог), враховуючи майновий стан сторін, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу на загальну суму 1500,00 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 76-79, 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України,-
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором №4305740 від 13.06.2021 про надання споживчого кредиту у розмірі 10166 (десять тисяч сто шістдесят шість) гривень 70 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1458 (одна тисяча чотириста п'ятдесят вісім) грн. 25 коп., та витрати на правову допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 19.11.2024.
Суддя Д.О. Бобер