Справа № 275/1163/24
2-а/275/16/2024
18 листопада 2024 року селище Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області
у складі - головуючого судді Миколайчука П.В.,
при секретарі судових засідань - Довгаленко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування,-
Виклад позиції позивача
Позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, в обґрунтування якого вказав, що 07.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову №1/445 якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вказує, що з тексту постанови вбачається, що 19.08.2024 року ОСОБА_1 було вручено повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 20.08.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 . Неприбуття у вказаний повістці день до ІНФОРМАЦІЯ_3 було розцінено як порушення законодавства про мобілізацію за наслідком чого і винесено оскаржувану постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вказує, що відповідачем проігноровано та не враховано під час винесення оскаржуваної постанови того факту, що він є особою з інвалідністю II групи з діагнозом цукровий діабет, про що відповідача було проінформовано. Більше того, відповідачу було достеменно відомо про те, що ОСОБА_1 є особою, яка на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та військову службу під час мобілізацію» не підлягає призову на військову службу. Крім того, вказує, з відомостей тимчасового посвідчення військовозобов?язаного він визнаний непридатним до військової служби, а дата повторного медичного пересвідчення визначена - 18.11.2025 року. Вказав, що хворіє цукровим діабетом тяжкої форми. Станом на 03.07.2024 року його облікові дані були оновлені в мобільному застосунку для уточнення облікових даних та отримання обмеженої інформації з реєстру «Оберіг» «Резерв+», що свідчить про відсутність підстав для його виклику до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення облікових даних про нього, оскільки з часу їх останнього оновлення вони не змінювалися. Просив прийняти до уваги той факт, що дата необхідності забезпечення його явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме 20.08.2024 року, припала на час, коли він проходив щорічне стаціонарне лікування, пов?язане з наявним невиліковним захворюванням на цукровий діабет.
Окремо звернув увагу на той факт, що під час складання оскаржуваної постанови, відповідачем допущено ряд серйозних помилок, зокрема з її тексту вбачається що: - у графі «Число, місяць, рік народження» вказано «16.11.1995 року», в той час, коли його датою народження є - 07.02.1995 року; - у тексті постанови та в її резолютивній частині - вказано про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в той час, коли він - ОСОБА_1 ; - описані факти розшуку та доставлення його органами Національної поліції - не відповідають дійсності, оскільки до ІНФОРМАЦІЯ_4 він прибув сам, після проходження лікування та покращення самопочуття. З наведеного вбачається, що оскаржувана постанова містить інформацію, що не відповідає дійсності. Просив визнати вказану постанову № №1/334 від 05.07.2024 протиправною та скасувати її.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 21.10.2024 указаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі розгляд постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Крім того, указаною ухвалою судом постановлено витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_5 матеріали щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст.210-1 КУпАП (постанова № 1/445 від 07.10.2024). Витребувані судом докази надані 07.11.2024.
Ухвалою суду від 29.10.2024 відповідачу було продовжено строк для подачі відзиву на адміністративний позов ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування.
В судове засіданні позивач не з'явився, подав до суду заяву про слухання справи за його відсутності, вимоги позову підтримав, просив його задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про слухання справи за його відсутності, просив відмовити в задоволенні позову.
Враховуючи вище зазначені обставини, суд вважає за можливе судовий розгляд справи провести за відсутності сторін та їх представників в судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, в зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом
Встановлено, що 07.10.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 полковником ОСОБА_3 винесено постанову №1/445 якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (арк.спр.9-10), в якому зазначено, що гр. ОСОБА_1 19.08.2024 отримав повістку про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 20.08.2024, однак у визначений день не з'явився, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Указаною Постановою №1/445 від 07.10.2024 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП з підстав неявки до І першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_6 20.08.2024 за повісткою, отриманою ним 19.08.2024.
Згідно роздруківки «Резерв+» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 є військовозобов'язаним з відстрочкою до 03.07.2025 (а.с. 11).
Згідно довідки ВЛК від 13.02.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 хворіє на цукровий діабет 1 типу є обмежено придатним до військової служби (а.с. 12).
Згідно тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 02.09.2020 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час та підлягає повторному медичному пересвідченню 18.11.2025 (а.с. 13-14).
Згідно довідки до акта МСЕК серії 12 ААГ № 666340 ОСОБА_1 має першу групу інвалідності (а.с. 15-16).
Згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2222 ОСОБА_1 з 21.08.2024 по 27.08.2024 проходив лікування (а.с. 17-18).
Справа № 1/445 від 24.09.2024 заведена на ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення передбачене за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, і якого згідно постанови від 07.10.2024 притягнуто до відповідальності і накладено штраф в сумі 17 000 грн. (а.с. 48-55). Також, згідно вказаних матеріалів справи ОСОБА_1 в розписці під підпис повідомлений про дату прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 - 20.08.2024 (а.с. 51), відомості про прибуття вже після закриття лікарняного - відсутні. Також на явна розписка від 01.10.2024 про прибуття до РТЦК на 07.10.2024.
Інших письмових доказів, пов'язаних з винесенням оскаржуваної постанови, матеріали справи не містять.
Норми права, застосовані судом та висновки суду
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зі ст. 5 КАС України вбачається, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод або законних інтересів.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 1 ст. 247 КпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень має довести правомірність прийнятого ним рішення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У частині 3 ст. 210-1 КУпАП визначена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно ч.1 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Дана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для їх встановлення необхідно керуватись положеннями інших нормативно-правових актів.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", Закон України "Про борону України", Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів" затверджений постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію" на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації.
З огляду на викладене, з 24 лютого 2022 року на всій території Україні триває особливий період.
Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно п. п. 21, 23, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМ України від 16.05.2024 № 560 (далі- Порядок № 560), За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Судом встановлено, що уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання законодавства з питань військового обов'язку, мобілізаційної підготовки та мобілізації, 18.08.2024, позивачу вручено повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 20.08.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , де датою прибуття встановлено 20.08.2024 на 09 год. Про отримання даної повістки позивач особисто поставив підпис в розписці, про що свідчить відрізний корінець повістки, вказане не оспорював і сам позивач.
Суд констатує, що у даному спорі під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що він з поважних причин не з'явився саме 20.08.2024 за повісткою ІНФОРМАЦІЯ_3 . Так, усні доводи позивача про звернення за лікуванням 20.08.2024 не підтверджені іншими належними доказами, згідно медичної виписки (а.с.17) лікування розпочало лише 21.08.2024, завершено 27.08.2024.
Тобто позивач не надав доказів поважності причин неявки саме 20.08.2024 до РТЦК, не надав наявності інших поважних причин для неявки, передбачених п. 23 Порядку № 560, а також не надав доказів явки до РТЦК в семиденний строк по завершенню лікування, як це передбачає п. 24 Порядку № 560 чи інших доказів доровільної явки до РТЦК, тоді як надані відповідачем відомості вказують на доставку ОСОБА_1 в порядку розшуку (а.с.50-52).
Доводи позивача про своєчасність оновлення облікових даних та наявності підстав для відстрочки суд відхиляє, так як вказані обставини не звільняють військовозобов'язаного від виконання вимог щодо явки за повісткою до РТЦК, оскільки підстави для явки до РТЦК під час війни не обмежуються згаданими позивачем відомостями, які були ним своєчасно оновлені.
Крім того, суд вважає, що помилки в оскаржуваній постанові в написанні імені по батькові та даті народження позивача, за наявності відповідних інших даних на таку особу, не є істотним порушенням КУпАП та прав позивача, оскільки в належній мірі дозволяють ідентифікувати особу, тому вони самі по собі не надають підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі №536/583/17).
У відповідності до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши надані сторонами докази, суд доходить висновку, що відповідачем доведено належними, достатніми та допустимими доказами законність оскарженої постанови, яка винесена у межах повноважень відповідача, в порядку та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуваннях усіх обставин справи, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а доводи позивача не спростовують викладені у постанові висновки.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Тому суд вважає, що оскаржувану постанову №1/445 від 07.10.2024 слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
Розподіл судових витрат
Згідно із положеннями ст.139 КАС України при задоволенні позову суд стягує із відповідача судові витрати по справі, а враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відсутні і підстав для стягнення з відповідача судових витрат у справі.
Керуючись, ст. ст.7, 9, 210-1, 251, 265-2, 278 - 280, 293 КУпАП, ст. ст.2, 6, 19-20, 77, 286 КАС України, суд, -
Постанову №1/445 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 07.10.2024 щодо ОСОБА_1 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без змін, а позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 , юридична адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 .
Суддя П.В. Миколайчук