провадження № 274/721/16-к
УХВАЛА провадження № 1-кп/0274/32/24
19.11.2024 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_1
за участі
секретаря судового засідання . . . . . . . ОСОБА_2
прокурора . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_3
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадженні щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина Російської Федерації, з професійно-технічною освітою, неодруженого, проживав в АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за ч. 3 ст. 185 КК України.
29.01.16 до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області надійшло кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.01.16 за № 12016060050000004.
ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 01 січня 2016 року у нього виник умисел на викрадення грошових коштів з магазину «Автомаркет», що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
У цей же день близько 17 год. 45 хв. ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний намір, прийшовши до будівлі магазину «Автомаркет», відчинивши хвіртку воріт, пройшовши на задній двір вказаного магазину, за допомогою молотка розбив склопакет задніх вхідних дверей та проник до магазину «Автомаркет». Перебуваючи у вищевказаному магазині, ОСОБА_4 таємно викрав з каси грошові кошти у сумі 1000 гривень, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Дії ОСОБА_4 органами обвинувачення кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у приміщення, і 06.01.16 ОСОБА_4 повідомлено про підозру за вказаною статтею.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, яке було скоєно 01.01.16, і сума завданого збитку становить 1000 грн.
09 серпня 2024 року набрали чинності зміни у законодавстві (нова редакція ст. 51 КУпАП), законодавець у десять разів підняв мінімальну межу вартості викраденого майна для того, щоб за його викрадення наставала кримінальна, а не адміністративна відповідальність, і з 09.08.24 викрадення майна є кримінально протиправним лише у тому разі, якщо вартість викраденого майна на момент вчинення правопорушення перевищує 2 неоподатковані мінімуми доходів громадян (до 09.08.24 - 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.
Отже з 09.08.24 кримінальна, а не адміністративна відповідальність за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату майна настає, якщо вартість такого майна з врахуванням відповідних положень Податкового кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» у період з 01.01.16 до 31.12.16 становить понад 1378 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Кримінальна протиправність діяння у виді крадіжки майна вартістю 1000 грн 01.01.16 встановлювалася відповідно до положень ст. 51 КУпАП в ред. від 04.06.09 та ст. 185 КК України, ст. 51 КУпАП в ред. від 04.06.09 втратила чинність. На розсуд прокурора постановлено питання про можливість закриття кримінального провадження з цієї підстави, прокурор при вирішенні цього питання поклався на розсуд суду.
Враховуючи наведене, суд приходить висновку про необхідність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК України у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Обвинувачений ОСОБА_4 відповідно до положень ст. 479-2 КПК України має право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, однак протягом восьми років ухиляється від суду, водночас кримінальне переслідування з боку держави також має свої правові підстави. Як вбачається з пояснювальної записки до проєкту Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо закриття кримінального провадження в зв'язку з декриміналізацією діяння», яким у подальшому і встановлено необхідність отримання згоди обвинуваченого на закриття кримінального провадження з цієї підстави, метою і причиною появи цього положення закону є зазначена у рішенні Конституційного Суду України необхідність наявності можливості реалізації обвинуваченим права викласти свою позицію стосовно власної невинуватості під час судового розгляду. Разом з тим, у цій справі достовірно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 взагалі не має жодного бажання і наміру викладати свою позицію стосовно власної невинуватості, уникаючи судового розгляду та перебуваючи у розшуку, тобто у цьому випадку відсутня мета застосування положень ст. 479-2 КПК України. За таких обставин особа не бажає реалізовувати своє право на судовий розгляд, а у цей час держава, хоча і не вважає, що вчинене ОСОБА_4 діяння є кримінально протиправним, але вимушена витрачати ресурси на пошук обвинуваченого, наявність кримінального провадження, яке державі вже не потрібно, потерпілий продовжує не отримувати доступ до правосуддя, кінцеве судове рішення за діяння щодо його майна не приймається. Правовими підставами для розшуку обвинуваченого та подальшого судового розгляду є обвинувачення його у скоєнні кримінального правопорушення та ухилення обвинуваченого від явки до суду, правова підстава у виді обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення зникла. Тому для реалізації завдань кримінального та кримінального процесуального законодавства суд вбачає підстави для прийняття рішення про закриття кримінального провадження. Право обвинуваченого на заперечення проти закриття кримінального провадження не втрачається, він має можливість реалізувати своє право після отримання копії ухвали, у зв'язку з чим судом зазначається строк оскарження ухвали суду з дня отримання ОСОБА_4 копії судового рішення.
Цивільний позов у провадженні не подано, дані про процесуальні витрати матеріали провадження не містять.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 на час проведення засідання не застосовано та, враховуючи прийняте у провадженні рішення, підстави для обрання такого заходу відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст. 5 КК України, статтями 284, 314, 479-2, 369, 372 КПК України, суд
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК України - закрити у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
До набрання ухвалою законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід не застосовувати.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом 7 днів з дня її оголошення, а ОСОБА_4 - у той же строк з дня отримання копії ухвали.
Головуючий-суддя ОСОБА_1