Справа № 274/7749/24
Провадження № 1-кп/0274/844/24
19 листопада 2024 року місто Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
за участю: секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
представника потерпілої - ОСОБА_5 ,
обвинуваченої - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.08.2024 за № 12024060480000865, про обвинувачення
ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дубова Бердичівського району Житомирської області, є громадянкою України, здобула базову середню освіту, незаміжня, непрацевлаштована, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима
за ч. 4 ст. 185 КК України,
21.08.2024 близько 08 год. 00 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи з дозволу власниці ОСОБА_7 у приміщенні будинку АДРЕСА_2 , помітила належні ОСОБА_7 пару сережок, виготовлених із золота 585 проби, вартістю 20367 грн 77 коп., які лежали на тумбі в одній із кімнат будинку. У цей час в ОСОБА_6 виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_6 у цей самий день, час, у цьому ж місці та за вказаних обставин, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись, що за її діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, в період дії воєнного стану, запровадженого на території України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», дія якого була неодноразово продовжена, востаннє Указом Президента України від 23.07.2024 № 3891-IX «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», шляхом вільного доступу, таємно викрала належні ОСОБА_7 пару сережок, виготовлених із золота 585 проби, вартістю 20367 грн 77 коп.
Після цього, ОСОБА_6 місце вчинення кримінального правопорушення залишила та викраденим майном розпорядилась на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 20367 грн. 77 коп.
Кримінальна відповідальність за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_6 визнається винуватою, передбачена ч. 4 ст. 185 КК України.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнала повністю, підтвердила фактичні обставини вчиненого нею діяння, викладені у обвинувальному акті. Дала показання про те, що вона в с. Половецьке Бердичівського району 21.08.2024 зранку допомагала знайомим збирати врожай картоплі, після чого, на запрошення потерпілої ОСОБА_7 , прийшла до неї в помешкання допомогти з прибиранням в будинку. В одній з кімнат помітила на тумбі золоті сережки, які вона взяла в руки та поклала до своєї кишені, та згодом залишила будинок потерпілої. При цьому, вона усвідомлювала, що чинить крадіжку. Пояснити причини свого вчинку вона не могла. 24.08.2024 обвинувачена здала викрадені сережки у ломбард, за що отримала 18360 грн, які витратила, зокрема, й для придбання взуття та одягу своїм дітям. Запевнила, що має бажання повернути вкрадене, однак, через відсутність коштів та постійного заробітку, цього ще не зробила. Заявила, що кається у скоєному, просила суворо не карати.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їхньої позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За клопотанням прокурора, зі згоди представника потерпілої та обвинуваченої суд визнав недоцільним дослідження усіх доказів кримінального провадження, та обмежився допитом обвинуваченої, дослідженням документів, які підтверджують позовні вимоги пред'явленого потерпілою цивільного позову, характеризують особу обвинуваченої, а також які необхідні для вирішення питань щодо речових доказів та процесуальних витрат. Учасникам судового провадження було роз'яснено, що в даному випадку вони будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку обставини, які ними не оспорювалися. При цьому суд переконався, що сторони правильно розуміють зміст цих обставин. Сумнівів у добровільності їх позиції у суду не було.
Аналізуючи обвинувальний акт та показання обвинуваченої, суд вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження у судовому засіданні під час судового розгляду. Так, обвинувачена надала правдиві показання стосовно обставин вчинення кримінального правопорушення, які повністю узгоджуються зі встановленими судом фактичними обставинами кримінального провадження, викладеними в обвинувальному акті.
Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 своїми протиправними та винними діями скоїла, при встановлених у суді обставинах, суспільно небезпечне діяння, яке містить склад злочину, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_6 суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, з урахуванням положень ст. 12 КК України, є тяжким умисним злочином.
Обвинувачена ОСОБА_6 : є раніше несудимою; непрацевлаштована; незаміжня; є матір'ю двох дітей 2012 та 2014 років народження, які проживають окремо та догляд за якими здійснює мати обвинуваченої; за місцем проживання характеризується негативно, схильна до зловживання спиртними напоями, має тимчасові підробітки; за психіатричною допомогою до лікаря-психіатра не зверталася, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Враховуючи обставини справи, особу обвинуваченої, суд призначає ОСОБА_6 покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та перевиховання, а також для попередження вчинення нових злочинів, у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, яка передбачає безальтернативний вид покарання - позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Призначаючи обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі, суд визначає мінімальний розмір такого покарання, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, строком 5 років, при цьому враховуючи обставини події та посткримінальну поведінку обвинуваченої, а саме: беззастережне визнання нею своєї вини; надання зізнавальних показань; не заперечення проти дослідження доказів під час судового розгляду в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, окрім передбачених цією правовою нормою виключень, при призначенні покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 302/904/16-к (провадження № 51-966 км 18), загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Враховуючи особу обвинуваченої, яка є несудимою, непрацевлаштованою, є матір'ю двох дітей 2012 та 2014 років народження, в утриманні яких приймає участь, щиро розкаялася, а також зважаючи на висловлену в судових дебатах позицію прокурора про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання, суд вважає за можливе звільнити обвинувачену від відбування основного покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України.
При призначенні обвинуваченій покарання, суд також враховує позицію потерпілої та представника потерпілої про необхідність реального відбування покарання обвинуваченою, однак зазначає, що ця позиція не є обов'язковою для суду та враховується у сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст. 65 КК України.
На переконання суду обраний захід примусу зможе забезпечити досягнення мети покарання і буде відповідати загальним засадам призначення покарання, є необхідним для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як нею так і іншими особами.
Потерпілою ОСОБА_7 до початку судового розгляду було пред'явлено цивільний позов, в якому вона просила стягнути з обвинуваченої на її користь 20367,77 грн заподіяної злочином матеріальної шкоди, розмір якої підтверджується висновком експерта № СЕ-19/106-24/13936-ТВ.
Окрім того, потерпілою заявлена позовна вимога про стягнення 20000 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями обвинуваченої, оскільки викрадені ювелірні прикраси були подаровані колективом з нагоди ювілею, а для участі в процесуальних діях під час досудового розслідування потерпіла, проживаючи в м. Києві, була змушена долати значну відстань, що створювало для неї додаткові фізичні навантаження. Ці негативні зміни у житті потерпілої спричинили їй моральні страждання, зокрема, негативні переживання та спогади, знижений та нестійкий настрій, почуття приниженої гідності. Додатково представник потерпілої зазначила, що потерпіла є особою з інвалідністю, а хвилювання, пов'язані з неправомірними діями обвинуваченої, спричинили погіршення її здоров'я.
Обвинувачена цивільний позов визнала частково, а саме: матеріальну шкоду - повністю, моральну шкоду - визнала частково, однак не змогла вказати в якій сумі її визнає. Заявила, що буде відшкодовувати заподіяну шкоду частинами.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Суд вважає, що вина ОСОБА_6 у спричиненні майнової шкоди ОСОБА_7 та розмір такої шкоди встановлені й доведені належними й допустимими доказами у справі. Під час розгляду справи доведена вина саме ОСОБА_6 у таємному викраденні пари золотих сережок, належних ОСОБА_7 , викрадене майно обвинувачена не повернула потерпілій. Згідно з висновком судової товарознавчої експертизи від 18.09.2024 № СЕ-19/106-24/13936-ТВ, здобутим під час досудового розслідування та дослідженим судом в судовому засіданні, ринкова вартість пари сережок, виготовлених із золота 585 проби, загальна маса яких без вставок становить 10,58 г, як брухту дорогоцінних металів за закупівельними цінами НБУ на дорогоцінні метали в брухті станом на 21.08.2024 становила 20367,77 грн.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого майнового права чи інтересу (ст. 16 ЦК України), одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків. Спричинення майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є, зокрема, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (ч.2 ст. 11 ЦК України).
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, відповідно до ст. 22 ЦК України, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про необхідність відшкодування обвинуваченою на користь потерпілої майнових втрат, яких остання зазнала у зв'язку із протиправним вибуттям з її законного володіння пари золотих сережок, вартістю 20367,77 грн.
З приводу заявлених ОСОБА_7 вимог про стягнення з ОСОБА_6 моральної шкоди в розмірі 20000 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ст. 1167 ЦК України).
Згідно з правовими позиціями, висловленими у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд має з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями вони завдані, ступінь вини заподіювача, яких моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі він оцінює пов'язані з ними втрати, та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного спору (п.5 постанови); розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та тривалість страждань (п.9 постанови).
З урахуванням принципів розумності та справедливості, глибини моральних страждань потерпілої внаслідок втрати майна, суд вважає, що цивільний позов у цій частині слід задовольнити частково та стягнути з обвинуваченої на користь потерпілої ОСОБА_7 8000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Отже, заявлений потерпілою ОСОБА_7 цивільний позов підлягає частковому задоволенню.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати, пов'язані з залученням експерта, суд в порядку ст. 124 КПК України, стягує з обвинуваченої.
Підстав для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченої, зважаючи на відсутність клопотань з цього приводу, суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 349, 368, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_6 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченої ОСОБА_6 - не обирати.
Цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілої ОСОБА_7 задовольнити частково.
Cтягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди 20367 (двадцять тисяч триста шістдесят сім) гривень 77 копійок та моральної шкоди в сумі 8000 (вісім тисяч) грн, а всього (двадцять вісім тисяч триста шістдесят сім) гривень 77 копійок.
У задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави документально підтверджені витрати, пов'язані із залученням експерта у кримінальному провадженні, в розмірі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 56 копійок.
Речові докази у кримінальному провадженні після набрання вироком законної сили, а саме: фото пари золотих сережок, наданих поліцейським офіцером громади БРВП ГУНП в Житомирській області, CD-R диск бежевого кольору, договір про надання ломбардного кредиту та застави (закладу) - залишити в матеріалах кримінального провадження.
На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя ОСОБА_1