15 листопада 2024 р. № 400/8839/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_2 ,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України (далі по тексту Відповідач ) про визнання дій по відмові у звільненні зі служби протиправними та зобов'язання в/ч НОМЕР_1 звільнити його зі служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ « Про військовий обов'язок та військову службу».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходить службу як мобілізований у в/ч НОМЕР_1 . Під час проходження служби, його мати - ОСОБА_2 захворіла на онкологічне захворіння та 24.06.2024 року їй встановлена І група інвалідності (підгрупа А), у висновках МСЕК зазначено, що вона потребує постійного стороннього догляду. Позивачем 05.08.3024 року на ім'я командира військової частини подано Рапорт про звільнення зі служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ « Про військовий обов'язок та військову службу» зі всіма необхідними підтверджуючими документами. 06.09.2024 року у відповідь на рапорт командира військової частини надав лист, в якому зазначив, що він не вбачає підстав для звільнення зі служби Позивача за п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ « Про військовий обов'язок та військову службу», оскільки ОСОБА_1 не надано документів які б підтверджували відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення, які б могли здійснювали сторонній догляд за хворою, або висновок МСЕК (ЛКК), що ці члени сім'ї не можуть здійснювати догляд, оскільки також потребують стороннього догляду. Позивач вважає, що у командира військової частині відсутнє право на не задоволення його рапорту через недостатність документів, які не існують в природі. Жоден державний реєстр не містить відомостей про наявність та /або відсутність у особи членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення, які б могли здійснювали сторонній догляд за хворою. Порядком № 531 від 06.08.2024 року «Організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України» П. 7 п.п.2 розділ ІІІ встановлено пряму заборону командиру військової частини відмовляти у розгляді рапорту, у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров'я тощо. Позивач вважає, що у нього є всі законні підстави на звільнення зі служби за п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ « Про військовий обов'язок та військову службу» та просить суд зобов'язати командира військової частини звільнити його зі служби.
23.09.2024 року ухвалою суду відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. (а.с.11)
30.09.2024 року від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де зазначеного, що в діях командування військової частин відсутні будь-які протиправні дії стосовно порушення порядку розгляду Рапорту Позивача. Прийняте командиром військової частини рішення про не задоволення Рапорту ОСОБА_1 про звільнення на підставі за п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ « Про військовий обов'язок та військову службу» ґрунтується на тому, що Позивачем не надано до Рапорту жодних підтверджуючих документів, які б підтверджували таабо спростовували той факт, що у ОСОБА_2 відсутні члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення, які б могли здійснювати за нею догляд. Звільнення військовослужбовця зі служби на підставі положень п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ « Про військовий обов'язок та військову службу» можливо лише при умові що відсутності у особи з інвалідністю (І, ІІ група) інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення які б могли здійснювати за нею догляд. Відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними та просить суду відмовити в задоволенні позову. (а.с. 16-20)
22.10.2024 року від представника Позивача на адресу суду надійшла Відповідь на відзив, де він зазначив, що Позивачем був подаваний повний перелік документів необхідних для прийняття відповідного рішення за результатами розгляду Рапорту. Відповідно до п. 5.7 розділу ІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, який затверджено Наказом МО Наказ 6 серпня 2024 року № 531 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024 р. за № 1214/4255906.08.2024 року, передбачено, що саме на військову частину покладається обов'язок зібрання підтверджуючих документів, як що військовослужбовець не може їх надати. Окрім того , у військової частини відсутнє право безпідставно та/або з формальних обстави залишити Рапорт без розгляду. Рапорт повинен бути розглянутий та командиром військової частини, який повинен прийняти вмотивоване рішення по розгляду Рапорту. У Відповідача відсутнє право вимагати від Позивача будь-які інші документи, які не передбаченні ані Порядком, ані навіть діючим законодавством України.
22.10.2024 року від представників сторін надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження .
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне-
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
05.08.2024 року солдат ОСОБА_1 подав рапорт на ім'я начальника командира військової частин НОМЕР_1 , в якому просив звільнити його з військової служби на підставі пп. «г» п.2 ч.4 п. 3 п. 12 ст.26 Закону №2232-ХІІ, у зв'язку з наявністю матері із числа осіб з інвалідністю І групи у зв'язку з онкологічною хворобою.
На підтвердження наявності підстав для звільнення позивача з військової служби останній додав до рапорту, документи: копію паспорту громадянина України ОСОБА_2 (нотаріально засвідчена копія); копію паспорту громадянина України ОСОБА_1 (нотаріально засвідчена копія); свідоцтво про розірвання шлюбу ОСОБА_3 (нотаріально засвідчена копія); свідоцтво про народження ОСОБА_1 (нотаріально засвідчена копія); копію довідки акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 516282 від 24.06.2024 року , якою МСЕК встановлена 1 група інвалідності матері Позивача - ОСОБА_3 .
Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 10.07.1997 року ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати - ОСОБА_2 , батько - ОСОБА_4 . (а.с.6)
Між батьком ОСОБА_4 та матір'ю ОСОБА_2 шлюб розірвано у 1997 році, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_3 від 23.06.1997 року.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААА № 516282 від 24.06.2024 року, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) безстроково встановлено І групу інвалідності за загальним захворюванням, та зазначено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду та нагляду та лікування у сімейного лікаря та у лікаря онколога. (а.с. 7)
06.09.2024 року Командир військової частини НОМЕР_1 листом № 3/56/10/1-2862 повідомив Позивача, про те що його рапорт розглянуто, але через не надання Позивачем документів які б підтверджували відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступеню споріднення, що можуть здійснювати догляд за хворою ОСОБА_3 , або відомості що члени сім'ї першого та другого ступеню споріднення самі потребують постійного догляду за висновком ВЛК- відсутні правові підстави для звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби відповідно до п.п «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу». (а.с.8)
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до частини другої ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Положеннями Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) здійснюється правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Указами Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 та № 69/2022 введено в Україні воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію. Наразі воєнний стан на території України триває.
Підстави звільнення з військової служби, зокрема, під час дії воєнного стану, передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Відповідно до абзацу 6 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ (в редакції, чинній на момент подання позивачем рапорту), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи.
Аналіз абз.6 пп. «г» п.2 ч.4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент подання позивачем рапорту) дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються за сімейними обставинами за таких підстав:
- в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності;
- та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Термін «особа з інвалідністю» визначений статтею 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» як особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Статтею 3 цього ж закону визначено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Пунктом 26 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабміну України від 03.12.2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», визначено, що особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
Таким чином, особою з інвалідністю є особа, якій встановлена I, II чи III група інвалідності.
Отже, критерієм для звільнення з військової служби є, зокрема, інвалідність І або ІІ у батька чи матері , батьків дружини (чоловіка).
Відповідно, військовослужбовець ОСОБА_1 , мати якого має І групу інвалідності, має право на звільнення з лав ЗСУ на підставі абз.6 пп. «г» п.2 ч.4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент подання позивачем рапорту).
Враховуючи, що факт встановлення матері Позивача І групи інвалідності підтверджено належними доказами і сторонами не оспорюється, суд погоджується з доводами позовної заяви щодо наявності у позивача права на звільнення з військової служби на підставі абз.6 пп. «г» п.2 ч.4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент подання позивачем рапорту).
Пунктом 26 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабміну України від 03.12.2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», визначено, що особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
Відповідь на рапорт військової частини про те, що Позивачем не має право на звільнення тільки через те, що ним не додано доказів існування інших родичі, які б могли здійснювати догляд за його матір'ю та/або відомостей що інші родичи мають інвалідність та потребують догляду, суд оцінює критично, оскільки, як зазначалось вище, абзац 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено окрему підставу для звільнення за сімейними обставинами в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності.
Відповідно до п. 5 п.7 розділу ІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, який затверджено Наказом МО Наказ 6 серпня 2024 року № 531 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024 р. за № 1214/4255906.08.2024 року, (далів по тексту Порядок №531) передбачено ( п. 5) , що Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Окрім того , пунктом 7 Порядок №531 Забороняється командиру військової частини НОМЕР_4 ) встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно: відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров'я тощо.
Пунктом 9 Порядку № 531 встановлені стороки розгляду Рапорту військовосліжбовця відповідними командирами, так Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Таким чином, рапорт Позивача, який він подав по команді 05.08.2024 року мав бути розглянутий в строк до 19.08.2024 року. Але командир військової частини надав відповідь ОСОБА_1 щодо результатів розгляду рапорту лише 06.09.2024 року, що є порушенням Положення № 531.
Відповідно до п.233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (далі - Положення про проходження військової служби) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби, думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю, районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Суд відмічає, що подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Оскільки позивач у визначений законодавством спосіб реалізував своє право на звільнення з військової служби, подавши відповідний рапорт, то з урахуванням наведених вище висновків суду щодо права позивача на звільнення з військової служби на підставі абз.5 пп. «г» п.2 ч.4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», такий рапорт належав задоволенню.
Згідно з пунктом 225 Положення, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Згідно з абзацом тринадцятим п. 14.10 Розділу ХІV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 170 від 10.04.2009 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Згідно з п. 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача, в даному випадку, є зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі абз. 6 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання дій по відмові у звільненні з військової служби протиправними та зобов'язання звільнити його з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ « Про військовий обов'язок та військову службу»- задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби за його рапортом від 05.08.2024 року у зв'язку з наявністю матері з числа осіб з інвалідністю I групи на підставі абз. 6, п. п. «г», п. 2, ч. 4, ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) звільнити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) з військової служби у зв'язку з наявністю матері з числа осіб з інвалідністю I групи на підставі абз. 6, п. п. «г», ч. 4, ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 15.11.2024 р.
Суддя Н. В. Лісовська