13 листопада 2024 р. № 400/8577/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,
провизнання протиправним та скасування рішення від 07.05.2024 №1257/14-29-13-21-02,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення заступника начальника головного управління ДПС у Миколаївській області Ігоря Кузьміна №1257/14-29-13-21-02 від 07.05.2024 року про опис майна в податкову заставу, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що відповідачем прийнято рішення про опис майна позивачки в податкову заставу. Підставою для опису майна є, за твердженням контролюючого органу, наявність податкового боргу в сумі 31615,82 грн. Позивачка вважає рішення про опис майна протиправним, оскільки відсутність податкового боргу підтверджено рішеннями судів. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 12.06.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановлено строк для подання сторонами заяв по суті.
Також суд витребував у відповідача належним чином засвідчені копії письмових доказів, а саме: рішення від 07.05.2024 року № 1257/14-29/13-21-02 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу; а також усі матеріали, на підставі яких було прийняте рішення від 07.05.2024 року № 1257/14-29/13-21-02 про опис майна у податкову заставу, а саме: щодо підтвердження наявності у платника податкового боргу; обставин щодо прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про опис майна у податкову заставу; щодо наявності доказів пред'явлення платнику податків рішення про опис майна у податкову застав; щодо оформлення відмови платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, щодо залучення понятих для присутності під час опису майна; інших доказів в частині, що стосуються предмету спору.
18.09.2024 представником ГУ ДПС у Миколаївській області подано відзив на позовну заяву, в якому він висловлює незгоду із заявленими позовними вимогами та зазначає, що на момент прийнятті рішення про опис майна у податкову заставу та згідно з даними Інформаційної - комунікаційної системи ГУ ДПС у Миколаївській області станом 07.05.2024 та по теперішній час за ОСОБА_1 рахується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб (18050400) у сумі 31 615,82 грн. за податковими деклараціями за період півріччя 2020 року, три кв. 2020 року, 2020 рік, 1 кв. 2021 року, півріччя 2021 року, три кв. 2021 року, 2021 рік та пеня за період з 19.08.2019-16.11.2020, 18.11.2019-16.11.2020, 18.11.2020-15.02.2021, 20.02.2020- 15.02.2021, 20.02.2020-14.05.2021. Відповідач зауважує, що рішеннями Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 року по справі №1440/1921/18 та від 10.09.2021 по справі № 400/4186/21 встановлено відсутність податкового боргу позивача з єдиного податку за період з 18.06.2016 по 15.02.2017, за період з І пів.2019 по ІІ кв.2020 відповідно. В той же час, опису майна складений на податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб за період півріччя 2020 року, три кв. 2020 року, 2020 рік, 1 кв. 2021 року, півріччя 2021 року, три кв. 2021 року, 2021 рік та пеня за період з 19.08.2019-16.11.2020, 18.11.2019-16.11.2020, 18.11.2020-15.02.2021, 20.02.2020-15.02.2021, 20.02.2020-14.05.2021. Враховуючи вищевикладене, ГУ ДПС у Миколаївській області вважає що рішення про опис майна від 07.05.2024 №1257/14-29-13-21-02 та акт опису майна від 07.05.2024 №862/14-29-13-22-02 є правомірними та не підлягають скасуванню. Просить у задоволенні позову відмовити.
Також, відповідачем на виконання ухвали суду від 12.09.2024 надано документи, які були витребувані судом.
Позивач не скористалася своїм правом на подання відповіді на відзив.
Інші заяви по суті спору на адресу суду від учасників справи не надходили.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить наступних висновків.
Суд встановив, що 07.05.2024 відповідачем прийнято рішення №1257/14-29-13-21-02 про опис майна в податкову заставу, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків - ОСОБА_1 .
07.05.2024 складено акт № 862/14-29-13-22-02 опису майна в податкову заставу. В акті зазначено, що позивачка має податковий борг в сумі 31615 гривень 82 коп.
Відповідно до витягу № 90928642 від 08.05.2024 про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, належна позивачці квартира обтяжена податковою заставою.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 у справі № 400/1921/18 позов ФОП ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області задоволено, визнано протиправним та скасовано прийняте Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області рішення № 244 про виключення з 30.06.2017 з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , та встановлено, що в період з 18.06.2016 по 15.02.2017 року ФОП ОСОБА_1 сплачувала єдиний податок на невірний рахунок. Судом відхилено доводи відповідача про те, що неправильне зазначення позивачем коду бюджетної класифікації свідчить про несплату нею грошового зобов'язання. Рішення набрало законної сили 01.04.2020.
В подальшому рішенням суду від 10.09.2021 по справі № 400/4186/21 у задоволенні позову Головного управління ДПС у Миколаївській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного податку в сумі 31482,34 грн відмовлено, встановлено відсутність заборгованості позивача зі сплати єдиного податку за період з І пів.2019 по ІІ кв.2020 та пені, яка виникла за борги минулих років.
Рішення набрало законної сили 12.10.2021.
Рішенням від 03.02.2023 по справі 400/4962/22 Миколаївського окружного адміністративного суду встановлено, що згідно з інформацією в ІТС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податку ФОП ОСОБА_1 наявний податковий борг на кожне перше число протягом двох послідовних кварталів (ІІ та ІІІ квартали 2021 року): на 01.04.2021 - 31611,39 грн, 01.05.2021 - 31611,39 грн, 01.06.2021 -31615,82 грн, 01.07.2021- 31615,82 грн, 01.08.2021- 31615,82 грн, 01.09.2021 - 31615,82 грн. Позивачем до матеріалів справи долучено податкові декларації платника єдиного податку за І квартал 2021 року, визначено податкове зобов'язання в сумі 5239,71 грн. та за півріччя 2021 року у сумі 3990,76 грн. Крім того, позивачем надано квитанції від 14.05.2021 на суму 5239,71 грн та від 13.08.2021 на суму 3390,76 грн, що підтверджують сплату єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , за вказаний період. Рішення набрало законної сили.
Тобто, рішенням у цій справі встновлено відсутність податкового боргу позивачки з єдиного податку по ІІ квартал 2021 року включно.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідач надав на вимогу суду розрахунок податкової заборгованості в сумі, яка зазначена в описі майна в податкову заставу. З цього розрахунку вбачається, що до суми податкового боргу відповідачем включено борг з єдиного податку, наявність якого спростована рішеннями судів, а саме за період по ІІ квартал 2021 року.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що оскільки зазначеними рішеннями не зобов'язано відповідача виключити з інтегрованої картки платника податків відомості про наявність заборгованості, ці відомості є достовірними. Суд звертає увагу відповідача, що однозначні висновки судів про відсутність заборгованості позивачки у зазначений період покладали на контролюючий орган обов'язок привести відомості про стан розрахунків позивачки з бюджетом у відповідність до встановлених рішеннями судів обставин, незалежно від того, визначено чи ні цими рішеннями яким шляхом це треба зробити.
Щодо періоду ІІІ кварталу 2021 року, 2021 року, І кварталу 2022 року позивач в позові зазначила, що згідно податкових декларації платника єдиного податку-фізичної особи - підприємця за третій квартал 2021 року(квитанція №2 від 13.10.2021 року), за 2021 рік(квитанція №2 від 01.02.2022 року), за 1 квартал 2022 року(квитанція №2 від 27.04.2022 року) ОСОБА_1 у третьому та четвертому кварталі 2021 року та у першому кварталі 2022 року доходів не мала. Водночас в розрахунку податкового боргу відповідача міститься посилання на наявність заборгованості з єдиного податку за 3 квартал 2021 року в сумі 4718,21 грн, 4 квартал 2021 в сумі 2285,38 грн. Проте, відповідачем не надано доказів підстав виникнення цієї заборгованості. На думку суду, відповідач повинен був це зробити з огляду на те, що позивачка факт заборгованості заперечує. Отже, на відповідача як на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок надати пояснення і докази в спростування твердження позивачки, але цього зроблено не було. Проте, у межах спірних правовідносин суд не надає правову оцінку підставам виникнення у платника податку податкового боргу, оскільки такі факти може встановлювати суд під час розгляду справи про стягнення податкового боргу.
Водночас, суттєвим для вирішення цього спору є дослідження дотримання встановленої законодавством процедури прийняття рішення про опис майна в податкову заставу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їхніх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно із підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Абзацом другим підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац четвертий пункту 56.18 статті 56 ПК України).
За правилами, встановленими пунктами 59.1, 59.3, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Отже, факт узгодження грошового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. У свою чергу, невиконання обов'язку зі сплати узгодженого грошового зобов'язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов'язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого за загальними правилами розпочинається не раніше, ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (в редакції Податкового кодексу України, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Водночас, до забезпечувальних заходів виконання податкового обов'язку належить податкова застава, право якої виникає згідно із Податковим кодексом України і не потребує письмового оформлення (пункти 88.1, 88.2 статті 88 ПК України).
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Абзац третій пункту 89.3 статті 83 Податкового кодексу України передбачає, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Також слід звернути увагу на те, що згідно із пунктом 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:
- сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення (пп. 60.1.1 п. 60.1 ст.60 ПК України);
- контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу (пп. 60.1.2 п. 60.1 ст.60 ПК України);
- контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (пп. 60.1.3 п. 60.1 ст.60 ПК України);
- рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (пп. 60.1.4 п. 60.1 ст.60 ПК України);
- рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (пп. 60.1.5 п. 60.1 ст.60 ПК України).
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту повного погашення за всіма видами податків і зборів.
Застосовуючи ці приписи до обставин справи суд зазначає наступне.
24.01.2018 відповідач склав податкову вимогу № 2877-17, в якій зазначив, що сума податкового боргу складає 19264,02 грн.
В рішенні по справі № 400/1921/18 від 09.11.2018 і по справі № 400/4186/21 від 10.09.2021 Миколаївський окружний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність у позивачки податкової заборгованості.
Відтак, на підставі зазначених рішень виникли обставини, за якими відповідно до пп. 60.1.4 п. 60.1 ст.60 ПК України податкова вимога від 24.01.2018 № 2877-17 вважається відкликаною.
Доказів направлення іншої податкової вимоги, в якій би на виконання ст. 59 Податкового кодексу України зазначались відомості про факт виникнення нового податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, контролюючим органом не надано.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У відповідності до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Аналізуючи досліджені докази, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності рішення про опис майна в заставу. При цьому виключення такого етапу як надіслання податкової вимоги позбавило платника податків можливісті вжити заходів про погашення податкового боргу у разі його наявності або оскаржити це рішення в разі незгоди з висновками про наявність податкового боргу.
З урахуванням допущених відповідачем порушень у межах спірних правовідносин щодо процедури визначення суми податкових зобов'язань, і, відтак, передчасного застосування заходів погашення податкового боргу, суд вважає належним способом відновлення порушеного права позивача скасування рішення керівника ГУ ДПС у Миколаївської області №1257/14-29-13-21-02 від 07.05.2024
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
За подання даного позову позивачем було сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн, який підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення заступника начальника головного управління ДПС у Миколаївській області Ігоря Кузьміна №1257/14-29-13-21-02 від 07.05.2024 року про опис майна в податкову заставу, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко