15 листопада 2024 рокусправа № 380/16371/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до виконавчого комітету Стрийської міської ради (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Шевченка, 71, ЄДРПОУ 04055943) про визнання протиправним та скасування відмови, -
Встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до виконавчого комітету Стрийської міської ради, у якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати відмову Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 20.07.2024 в реєстрації місця проживання новонародженої малолітньої дитини ОСОБА_2 .
- зобов'язати Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області зареєструвати місце проживання новонародженої малолітньої дитини ОСОБА_2 , за місцем реєстрації ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 без згоди батька дитини ОСОБА_3 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.07.2024 Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області відмовлено ОСОБА_1 (далі-позивач) у реєстрації місця проживання новонародженої малолітньої дитини ОСОБА_2 з підстав відсутності згоди другого законного представника дитини згідно постанови № 265 Кабінету Міністрів України пункт 16. Позивач вважає відмову протиправною і такою, що підлягає скасування. Відповідно до вказаного, позивач просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
19.08.24 виконавчий комітет Стрийської міської ради (далі - відповідач) подав до суду відзив на позовну заяву. Вимоги позивача викладені в прохальній частині відповідачем не визнаються в повному обсязі. Вказує, що керівником Центру надання адміністративних послуг Наталією Луньовою листом від 06.08.2024 №26 повідомлено, що ОСОБА_1 із письмовою заявою щодо реєстрації місця проживання новонародженої дитини ОСОБА_2 не зверталася.
18.09.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив. На твердження відповідача вказує, що як доказ нею долучено до позовної заяви заяву до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 19.07.2024 про реєстрацію місця проживання новонародженої дитини з відмовою у реєстрації місця проживання новонародженої дитини від 20.07.2024 з підстав відсутності згоди другого законного представника дитини.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 від 02.11.2023 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено шлюб.
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 30.04.2024 ОСОБА_2 має батька ОСОБА_3 та матір -- ОСОБА_1 .
Відповідно до Акту обстеження встановлення факту проживання (не проживання) №73 від 05.06.2024 ОСОБА_1 разом із неповнолітньою дитиною - ОСОБА_2 проживають за адресою АДРЕСА_1 .
Листом виконавчого комітету Стрийської міської ради від 09.07.2024 № 03-18/1666 позивача повідомлено щодо розгляду звернення щодо надання дозволу на реєстрацію місця проживання новонародженої дитини ОСОБА_2 . У листі зазначається про те, що діючим законодавством не закріплено обмеження щодо реєстрації дитини, а лише встановлено певний порядок її реєстрації за згодою батьків або за рішенням суду, який дозволив зареєструвати дитину без згоди одного з батьків. Відтак, потрібно в порядку цивільного судочинства звертатися із позовною заявою до суду за місцем реєстрації батька (матері), який не надає письмового погодження на реєстрацію місця проживання дитини.
20.07.2024 позивач подав до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області заяву про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини.
Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області відмовив у реєстрації малолітної дитини у зв'язку з відсутністю згоди другого законного представника згідно з п.16 постанови №265 КМУ.
Вважаючи відмову протиправною позивач звернулася із позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стосовно юрисдикції цього спору суд зазначає наступне.
За усталеною судовою практикою Верховного Суду зокрема висновоком викладенем у справі Верховним Судом у постанові від 04 лютого 2020 року (касаційне провадження №К/9901/2455/19), публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Таким чином, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Як убачається з матеріалів справи позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати відмову Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 20.07.2024 в реєстрації місця проживання новонародженої малолітньої дитини ОСОБА_2 .
Тобто, вимоги позивача ґрунтуються на протиправності дій Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію місця проживання/перебування особи або зняття з реєстрації місця проживання.
За цих обставин суд приходить до висновку, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Щодо дій Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області суд зазначає наступне.
Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 №1871-ІХ (далі -Закон України №1871) регулюються відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, а також порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.
Відповідно до п. 7, 11, 12 ч. 1 ст. 2 Закону України №1871 орган реєстрації виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи; реєстраційна дія внесення органом реєстрації до реєстру територіальної громади відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування), зняте з реєстрації місце проживання, задеклароване місце проживання/виключення з реєстру територіальної громади інформації про задеклароване місце проживання, скасування реєстрації місця проживання/зняття з реєстрації місця проживання (перебування)/задекларованого місця проживання/зміненого місця проживання (перебування) з подальшою передачею таких відомостей до відомчої інформаційної системи. Реєстраційна дія є завершеною після отримання органом реєстрації підтвердження про внесення відповідної інформації до відомчої інформаційної системи; реєстрація місця проживання (перебування) особи внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закон України №1871 декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою: 1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; 2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; 3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.
Згідно з ч. 4 ст. 5 Закону України №1871 задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком від 10 до 14 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує стосовно дитини функції опікуна.
Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України №1871 декларування місця проживання дитини віком до 14 років здійснюється одним із її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (далі - Порядок ).
Згідно з п. 16 Порядку місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.
Відповідно до п. 17 Порядку згода іншого з батьків або законних представників дитини підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. У разі ненадання одним із батьків згоди відповідно до вимог цього пункту реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно до пункту 33 цього Порядку.
Згідно з п. 33 Порядку передбачено, що подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 87 Порядку орган реєстрації відмовляє в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, коли: 3) особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості;
Відповідно до п. 90 Порядку рішення про відмову в декларуванні/реєстрації/знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання приймається в день звернення особи, законного представника (представника), уповноваженої особи житла або уповноваженої особи спеціалізованої соціальної установи, іншого надавача соціальних послуг з проживанням, в яких зазначеним особам надаються соціальні послуги відповідно до Закону України "Про соціальні послуги", про що орган реєстрації інформує таких осіб із зазначенням підстав для відмови засобами поштового, телефонного або електронного зв'язку, в тому числі засобами Порталу Дія.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). При поданні заяви про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини одним із батьків, письмова згода другого з батьків надається шляхом зазначення про це у відповідному полі заяви у присутності особи, яка приймає заяву.
Суд встановив, що при поданні заяви про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини від 20.07.24 не було долучено письмової згоди батька - ОСОБА_3 . Більше того, у позовній заяві позивач зазначає, що згода на реєстрації місця проживання ОСОБА_2 його батьком ОСОБА_3 не надавалася.
Відтак суд робить висновок що відмова відповідача щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 разом із матір'ю відповідає вимогам чинного законодавства України. Відповідач діяв межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений вимогами діючого законодавства з питань реєстрації місця проживання.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволені позов слід відмовити повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович