справа № 380/9839/23
з питань встановлення судового контролю
за виконанням судового рішення
14 листопада 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в порядку письмового провадження, у м. Львові заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа №380/9839/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року у справі № 380/9839/23 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII, за період з 25.02.2022 по 06.04.2023. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні з 25.02.2022 по 06.04.2023 розрахункової величини, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при розрахунку ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших похідних видів грошового забезпечення у 2022 та 2023 роках. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII, за період з 25.02.2022 по 06.04.2023, виходячи з його грошового забезпечення, станом на день виключення зі списків особового складу частини. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 з 25.02.2022 по 06.04.2023 посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших похідних видів грошового забезпечення, нарахованих і виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, із урахуванням виплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2024 року у справі № 380/9839/23 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року у справі №380/9839/23 - без змін.
16.07.2024 Львівським окружним адміністративним судом видано 2 виконавчі листи, які видано позивачу 01.08.2024.
04.11.2024 до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 08 грудня 2023 року у справі № 380/9839/23.
Вказана вище заява мотивоване тим, що відповідач рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 у справі №380/9839/23, яке набрало законної сили, не виконав. В усній формі командуванням Військової частини НОМЕР_1 надано роз'яснення, що відсутнє фінансування для виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 у справі №380/9839/23. За вказаним рішенням суду було отримано виконавчі листи, які для виконання направлено до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). Відкрито виконавчі провадження: ВП №75815191, ВП №75815237.
При постановлені ухвали суд виходив з наступного.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).
Таким чином, аналіз положень ст. 382 КАС України свідчить про те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.
Крім того, суд наголошує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
З цього приводу Верховний Суд у постанові від 20.02 2019 у справі №806/2143/15 звернув увагу на те, що застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судових рішень. Підставами для її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення.
З наведеного слідує, що встановлення судового контролю може мати місце на стадії виконання судового рішення за заявою сторони, на користь якої таке рішення ухвалене, за наявності обґрунтованих доводів та підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення у справі.
Подібна позиція висловлена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №800/592/17.
Таким чином, з аналізу правових позицій Верховного Суду випливає, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.
Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Судом встановлено, що позивачем не вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження», не подано до суду жодних доказів на підтвердження умисного ухилення відповідача від виконання рішення суду від 08 грудня 2023 року у справі № 380/9839/23.
На думку суду, лише наявність достатніх сумнівів у належному виконанні суб'єктом владних повноважень свого конституційного обов'язку виконання судового рішення надає право суду встановлювати судовий контроль. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували необхідність застосування такого заходу.
Як слідує з матеріалів справи, лише 01.08.2024 позивачем отримано виконавчі листи.
Таким чином, суд вважає, що примусовий порядок виконання рішення ще не завершений, оскільки дії відповідача щодо невиконання рішення повинні перевіритися відповідним органом Державної виконавчої служби, та без надання належної оцінки таким органом, суд не може стверджувати, що встановлені законом заходи примусового виконання рішення суду наразі є вичерпаними.
Відтак, станом на день подання позивачем заяви, що розглядається, судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату.
Таким чином, оскільки позивачем не наведено аргументів щодо необхідності вжиття процесуальних заходів у вигляді встановлення судового контролю, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення за можливості його примусового виконання органами державної виконавчої служби.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 248, 370, 372, 382 КАС України, суд,-
у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна