14 листопада 2024 рокусправа № 380/8530/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності за захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» рішення про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності за захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України від 25.12.2015 №289 позивача було звільнено в запас по статті 46 пункту «б» (за віком) Тимчасового положення про проходження військової служби прапорщиками. Зазначає, що після звільнення з військової служби із-за погіршення стану здоров'я він систематично, постійно і довготривало перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, в тому числі і у спеціалізованих медичних установах.
Позивач також зазначає, що з урахуванням захворювань, пов'язаних із проходженням військової служби, Львівською обласною дирекцією ПАТ «НАСК» «ОРАНТА» 24.06.1999 йому проведено виплату страхової суми в розмірі 1025,00 грн за програмою державного обов'язкового страхування на підставі встановленої медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) втрати 25% працездатності. Вказує, що виплата вказаної страхової суми в розмірі 1025,00 грн по втраті 25% працездатності була здійснена без встановлення йому інвалідності, а тільки за наслідками захворювань, пов'язаних з проходженням військової служби і за висновком МСЕК по втраті 25% працездатності.
Згідно з Довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) серії 12 ААТ №377632 (дата огляду 21.07.2023), огляд первинний, позивачу вперше визначена II група інвалідності за захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби та визначено ступінь втрати працездатності 60%. Вважає, що за висновками, вказаними в Довідках МСЕК від 21.07.2023 серії 12 ААТ №377632 та від 21.07.2023 серії 12 АА №027588, йому як особі з інвалідністю ІІ групи згідно з п.5 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначається і виплачується одноразова грошова допомога.
За цієї причини та наявних підстав ним в грудні 2023 року подані відповідні документи до в/ч НОМЕР_1 за переліком, що був запропонований фінансовим органом частини, із проханням виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із отриманням II групи інвалідності за захворюванням, що пов'язані з проходженням військової служби. Однак, 10.01.2024 позивач отримав лист від військової частини НОМЕР_1 за №50/02/23-33, в якому йому відмовлено за відсутності підстав для виплати одноразової грошової допомоги, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та на те, що у 1999 році Львівською обласною дирекцією ПАТ «НАСК» «ОРАНТА» виплачувалась позивачу страхова сума на підставі встановленої МСЕК 25% втрати працездатності (в розмірі 1025,00грн).
Позивач 13.02.2024 звернувся з повторною заявою до військової частини НОМЕР_1 щодо виплати йому одноразової грошової допомоги за встановленою II-ю групою інвалідності згідно з Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У своїй повторній заяві просив прийняти до уваги те, що оскільки за Довідкою до акту МСЕК від 12.09.2023 серії 12 ААТ №377632 йому вперше встановлено II групу інвалідності і те, що одноразова допомога йому не виплачувалась, у нього є законне право на отримання такої одноразової допомоги. 24.02.2024 позивач отримав із військової частини НОМЕР_1 негативну відповідь. Йому в черговий раз відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності за захворюванням, пов'язаним із проходженням військової служби.
Вказує, що висновок у наданій йому відповіді щодо відсутності підстав для виплати одноразової грошової допомоги за наданими довідками МСЕК не узгоджуються із правовими нормами Конституції України, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Позивач переконаний, що відповідач своїми неправомірними і протиправними діями порушує його конституційні права і законні інтереси, як ветерана МВС України, особи з інвалідністю II групи за захворюванням, пов'язаними з проходженням військової служби. А отже такі порушення права підлягають судовому захисту.
Ухвалою судді від 24.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач 10.05.2024 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. У відзиві вказав, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 і відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.12.2015 № 289 його було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 25 грудня 1998 року. Згідно з довідкою від 12.09.2023 серії 12 ААА №377632, виданою ІНФОРМАЦІЯ_1 №1, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. 29.11.2023 позивач звернувся із заявою на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 НГУ про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ-ї групи інвалідності, що пов'язана з проходженням військової служби. 10.01.2024 за вих.№50/02/23-33 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про відмову у такій виплаті з посиланням на п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві». Зважаючи на те, що позивачу у 1999 році медико-соціальною експертною комісією первинно було встановлено ступінь втрати працездатності 25% та виплачено у 1999 році Львівською обласною дирекцією ПАТ «НАСК «ОРАНТА» страхову суму, то у командування військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для скерування висновку щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги до головного розпорядника коштів.
Оскільки з дня встановлення позивачеві ступеня втрати працездатності 25% (1999 році) до дня встановлення II групи інвалідності (2023) минуло понад два роки, тому позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Зазначене вище кореспондується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.006957. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров'я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання. Просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Позивач 14.05.2024 подав відповідь на відзив.
Ухвалою від 07.10.2024 суд витребував у відповідача докази, необхідні для розгляду справи та вирішення спору. На адресу суду 14.10.2024 від відповідача надійшли витребувані судом докази.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 і відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.12.2015 № 289 був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 25.12.1998 (архівний витяг №82-1117 від 13.11.2023).
Згідно з листом Львівської обласної дирекції ПАТ «НАСК «ОРАНТА» від 03.11.2023 №854, позивачу 24.06.1999 проведено виплату страхової суми в розмірі 1025,00 грн за державним обов'язковим страхуванням на підставі встановленої МСЕК 25% втрати працездатності.
Відповідно до довідки МСЕК від 12.09.2023 серії 12 ААА №377632, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 №1, ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. Ступінь втрати професійної працездатності у відсотках 60%.
Позивач 29.11.2023 звернувся до військової частини НОМЕР_1 з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ-групи інвалідності, що пов'язана з проходженням військової служби.
В додатках до заяви вказав про надання такого переліку документів:
- копію довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії 12ААА №027588 від 12.09.2023;
- копію виписки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії Серії 12ААГ №377632 від 12.09.2023;
- копію довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії Серії 12ААГ №377632 від 12.09.2023;
- витяг з наказу №289 від 25.12.2015;
- довідку про розмір прожиткового мінімуму;
- довідку про виплату грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 №284, №499 від 28.05.2008 та №975 від 25.12.2013;
- довідку з ТОД ПАТ НАСК «Оранта» №854 від 03.11.2023;
- копії паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
Листом від 10.01.2024 №50/02/23-33 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про відмову у виплаті одноразової допомоги з посиланням на п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Не погоджуючись з даним рішенням військової частини ОСОБА_1 звернувся повторно з заявою від 13.02.2024 щодо виплати йому одноразової грошової допомоги. В заяві просив виправити допущені помилки і здійснити виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності пожиттєво за Довідкою до акта МСЕК №1706. Всі копії документів і оригінали необхідні для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги є у військовій частині.
Відповідач листом від 24.02.2024 № 50/02/10/3-355 повідомив позивача про відсутність підстав для скерування висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги до головного розпорядника коштів - Головного управління НГУ. Вказав, що позивачем не подано повного пакету документів, які передбачені п.11 Постанови Кабінету Міністрів України №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», а саме копії постанови відповідної комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) захворювання. При цьому повідомив позивача про можливість отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 №336 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та членів сімей Захисників і Захисниць України» шляхом подання документів до міжвідомчої комісії Мінветеранів.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон України №2232-ХІІІ).
Стаття 41 Закону України №2232-ХІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачає, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах визначені в Законі України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII (тут і надалі в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Частиною 1 ст.16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Відповідно до пункту 2 статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року
Згідно з абз.3 п. 4 ст.16-3 Закону № 2011-XII, у разі якщо під час первинного огляду було встановлено ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках, а під час наступного огляду (переогляду) встановлено інвалідність, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
За приписами пунктів 6, 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі Порядок № 975).
Пунктом 1 Порядку № 975 передбачено, що цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності. У разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата огляду, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку № 975 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі:
120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи;
90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи;
70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи;
Відповідно до пункту 8 Порядку № 975 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
З наведеного вбачається, що на час звернення позивача до відповідача з заявою про виплату одноразової грошової допомоги Порядок №975 передбачав, що у разі якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі ж повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Судом встановлено, що у цій справі спір виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому групи інвалідності через більш ніж 24 роки після первинного встановлення позивачу ступеня втрати працездатності у відсотках без установлення інвалідності.
З матеріалів справи суд встановив, що 24.06.1999 під час первинного огляду органами МСЕК позивачу встановлено 25% втрати працездатності та проведено виплату страхової суми в розмірі 1025,00 грн.
У подальшому з 12.09.2023 ОСОБА_1 встановлена II групи інвалідності (довідка МСЕК серії 12АГГ № 377632) у зв'язку з проходженням військової служби.
Суд враховує, що Закон № 2011-XII не встановлює конкретного порядку і умов виплати одноразової грошової допомоги, а передбачає, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності Порядок №975 передбачав, що у разі встановлення (зміни) групи інвалідності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності чи відсотка втрати працездатності без встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Таким чином, оскільки з дня встановлення ступеня втрати працездатності позивачу (24.06.1999) до дня встановлення ІІ групи інвалідності (12.09.2023) минуло понад два роки, суд вважає обґрунтованими твердження відповідача про відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 на момент його звернення одноразової грошової допомоги.
Отже, висновки позивача про те що він на час звернення до відповідача з заявами мав право на отримання вказаної допомоги у більшому розмірі є помилковими.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №806/2187/18, від 30.07.2020 у справі № 540/2329/18, від 17.08.2021 у справі №484/295/17, від 21.09.2021 у справі № 580/676/20, від 06.10.2021 у справі № 814/2283/16, від 06.12.2022 у справі № 640/20422/20, від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.006957.
Крім цього суд враховує, що відповідно до пункту 11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи і про реєстрацію місця проживання (за наявності), військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства);
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, або особа, звільнена з військової служби, якому (якій) виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, подає уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - восьмому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.
Суд встановив, що позивач до заяв від 29.11.2023 та від 13.02.2024 не долучав копії військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, а копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності не була належним чином завірена.
Таким чином, позивачем не долучено до заяв всіх необхідних документів, які мають бути підставою для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги.
Суд також вважає необґрунтованими доводи позивача щодо розміру одноразової грошової допомоги, яку він просив виплатити відповідача, оскільки одноразова грошова допомога у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму виплачується військовослужбовцям, яким встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби, а не у зв'язку з її проходженням.
Отже, дослідивши наявні у справі докази та здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, врахувавши останні правові позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку, що у відповідача не було законних підстав для прийняття рішення та проведення виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
У відповідності до вимог ст.139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан