13 листопада 2024 рокусправа № 380/17426/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до суду в інтересах ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11, код ЄДРПОУ 37831493), в якому просить:
- визнати протиправними дії Мостиського відділу Управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо відмови в оформленні та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області в особі Мостиського відділу УДМС у Львівській області оформити та видати ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 РНКОП 3960602153. зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ без надання згоди на обробку персональних даних.
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що її син ОСОБА_2 по досягненню ним 16-го віку звернулися із заявою до відповідача щодо оформлення останньому паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки без використання засобів Державного демографічного реєстру. Проте відповідач відмовив у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки. ОСОБА_1 вважає, що відмова в оформленні паспорта у формі книжечки є протиправною, порушує права дитини на отримання незабороненої форми паспорта громадянина України. Також, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в рішенні від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, просить їх застосувати при вирішенні цього спору і позов задовольнити.
Ухвалою від 19.08.2024 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою судді від 02.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 5492-VI, у разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним. Якщо особу не буде ідентифіковано, проводиться процедура встановлення особи, строк якої не перевищує двох місяців. У разі неможливості встановити особу протягом зазначеного строку особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До завершення процедури встановлення особи, прийняття відповідного рішення суду документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, не видаються. Згідно з пп. б п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 5492-VI, паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Зазначає, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформлюється виключно із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якого вноситься інформація щодо ідентифікації осіб, які звернулися для оформлення такого паспорта (автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі). Отже, персональні дані позивача ОСОБА_2 вже були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру на підставі заяви-анкети №19044444 від 08.06.2021 за згодою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 присвоєний УНЗР (20080608-03274), який не змінюється при наступних операціях у Реєстрі, а тому відмова Мостиського відділу ГУ ДМС у Львівській області у видачі ОСОБА_2 паспорта зразка 1944 року є правомірною.
Таким чином, представник відповідача вважає позовні безпідставними та необґрунтованими, відтак заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Від позивача 04.10.2024 надійшла відповідь на відзив.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
08.06.2021 ОСОБА_2 до Мостиського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області подано заяву-анкету №19044444 для внесення інформації до ЄДДР у зв'язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон за згодою ОСОБА_1 та йому було видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон. ОСОБА_2 присвоєний УНЗР (20080608-03274).
24.07.2024 ОСОБА_1 діючи в інтересах свого неповнолітнього сина звернулася до Мостиського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області із заявою про видачу йому у зв'язку з досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки.
Листом від 25.07.2024 №4627.32-356/4627.1-24 Мостиський відділ Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області відмовив у видачі паспорта у формі книжечки та повідомив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Вважаючи протиправною відмову у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частин 1, 2 статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до частини 2 статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Конституції України, Законом України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 за №2297-VI (надалі, також - Закон №2297-VI), Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 за №5492-VI (надалі, також - Закон №5492-VI), Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за №2503-XII (надалі, також - Положення №2503-XII), Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" від 14.07.2016 за №1474-VIII (надалі, також - Закон №1474-VIII), постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" від 25.03.2015 за №302 (надалі, також - Постанова №302).
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина (ч.1 ст.4 Закону №5492-VI).
Частиною 1 статті 13 Закону №5492-VI передбачено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (пп. "а" п.1 ч.1 ст.13 Закону № 5492-VI).
Відповідно до частини 3 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета (ч. 1, 2 ст. 14 Закону №5492-VI).
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України (частини 1, 2 статті 21 Закону №5492-VI).
Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (ч.4 ст.21 Закону №5492-VI).
Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у частині 7 статті 21 Закону №5492-VI. Він містить, зокрема: унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.
У статті 7 Закону №5492-VI визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (пункт 13 частини 1 статті 7).
На виконання положень частини 2 статті 15 та абзацу 2 частини 2 статті 21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України 25.03.2015 прийняв Постанову №302, якою затвердив зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок №302).
За змістом пункту 2 вказаної Постанови №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено: з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII; з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Згідно з підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюється на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктом 131 Порядку №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься, зокрема, така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні дані особи.
Відповідно до пунктів 2, 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, паспорт видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктами 5, 6, 8, 13 Положення № 2503-ХІІ паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Для одержання паспорта (у формі паспортної книжечки) громадянин подає: заяву за формою, установленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Законом № 5492-VI та Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015, визначено порядок оформлення паспорта громадянина України.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI та пункту 9 Порядку № 784 ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб'єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації, у разі, коли інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Абзацами 3-4 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302 установлено, що:
- прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється.
- паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., с чинним протягом строку, на який його було видано.
Положення про паспорт, яке визначає оформлення паспорта у формі книжечки або ламінованої картки із вклеєною фотокарткою (інформаційного листка), застосовується лише до правовідносин, які стосуються використання паспортних документів, які були видані до вказаної дати і є чинними на строк їх видачі.
19.09.2018 прийнято постанову Великої Палати Верховного Суду у Зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), в якій наголошено на необхідності врахування державою при документуванні паспортом громадянина України релігійних переконань окремої групи людей, які відмовляються від формування щодо них цифрових ідентифікаторів особистості, в тому числі, від присвоєння унікального номеру запису у Єдиному державному демографічному реєстрі.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
З метою законодавчого забезпечення можливості оформлення паспорта у формі книжечки зразка 1994 року такою категорією громадян постановою КМУ № 398 від 03.04.2019 внесено зміни до пункту 3 постанови КМУ від 25 березня 2015 р. № 302, згідно яких Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Таким чином, паспорт у формі книжечки видається на підставі відповідного рішення суду, і саме у випадках, пов'язаних із наявністю у особи реальних побоювань настання шкоди приватному життю з мотивів релігійних переконань.
Однак, як встановлено судом, дана адміністративна справа не може бути визначена як типова з огляду на таке.
Так ОСОБА_2 вже внесено до Єдиного державного демографічного реєстру на підставі сформованої засобами електронного реєстру заяви-анкети №19044444 від 08.06.2021.
В такій заяві-анкеті зазначено, що «я, ОСОБА_1 прошу внести до Єдиного державного демографічного реєстру таку інформацію про особу, інтереси якої я представляю: у зв'язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
В результаті обробки персональних даних засобами ЄДДР ОСОБА_2 було сформовано унікальний номер запису в Реєстрі у Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР № 20080608-03274), який є єдиним та незмінним, оскільки присвоюється одноразово при оформленні документа засобами реєстру вперше.
Відповідно до положень статті 10 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" у разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Варто відзначити, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2019 стосується питань захисту прав і свобод громадян, які не надають згоду на обробку персональних даних, оскільки побоюються настання тяжких негативних наслідків з мотивів релігійних переконань.
В мотивувальній частині постанови Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 вказано на необхідність врахування державою "побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю".
Однак, у даному випадку позивачем не обґрунтовано, яким чином оформлення паспорта у вигляді ID-картки впливатиме на ОСОБА_2 приватне життя, з огляду на те, що позивачем вже оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон, надано згоду обробку персональних даних і внесення відомостей про останнього до ЄДДР із наступним формуванням унікального номера запису у Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР №20080608-03274).
Відомості про такий номер внесені у паспорт громадянина України для виїзду за кордон, про що позивач не міг не знати.
Суд звертає увагу, що у даному випадку УНЗР у ОСОБА_2 вже сформований, а відомості про останнього внесені до ЄДДР, відтак у позивача відсутні підстави для побоювання щодо формування УНЗР та внесення відомостей до ЄДДР в майбутньому.
Використання діючого паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оформленого засобами ЄДДР та попередньо оформленого паспорта громадянина України для виїзду за кордон, який теж виданий засобами ЄДДР, а також наявність у позивача реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП) вказує на те, що позивач не належить до суспільної групи осіб, які відмовляються від присвоєння цифрових ідентифікаторів з релігійних переконань.
Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі захистила реальні побоювання громадян, які відмовляються від внесення персональних даних в ЄДДР, у зв'язку з побоюванням настання тяжких негативних наслідків, а не у зв'язку із простим небажанням його надавати.
Суд повторно наголошує, що позивачем не обґрунтовано, яким чином оформлення паспорта у вигляді ID-картки впливатиме на його приватне життя, тобто виникає питання чи справді є оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки для особи "надмірним тягарем", про що наголошено в мотивувальній частині Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), з огляду на те, що особою вже оформлено біометричний закордонний паспорт, виданий засобами Єдиного державного демографічного реєстру.
У даному випадку УНЗР у особи сформований, і підстави для побоювання такого формування у особи відсутні.
Таким чином, справа за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 не є типовою до зразкової справи №806/3265/17, розглянутої Великою Палатою Верховного Суду, в якій позивач категорично відмовлялася від обробки її даних засобами реєстру з будь-якою метою.
У спірних правовідносинах таку обробку уже проведено за згодою позивача, а оформлення чи відмова від оформлення нового документа засобами ЄДДР на наявність у реєстрі раніше сформованого УНЗР не вплине, тому не становитиме жодного втручання у приватне життя позивача.
Суд вважає, що якщо особа вже надала згоду на оброку даних засобами ЄДДР з формуванням УНЗР при формуванні паспорта для виїзду за кордон, виготовлення кого є правом особи, а не її обов'язком, то відповідно її відмова від виготовлення паспорта громадянина України у формі ID-картки засобами ЄДДР є необґрунтованою.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21.12.2022 у справі №160/1/21, від 21.11.2023 у справі №380/5977/21 і від 25.04.2024 у справі №300/5054/23.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
З огляду на вказане суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача при розгляді заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 щодо оформлення та видачі йому паспорта громадянина України у формі книжечки, такі дії відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України.
Решта доводів позивачки, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29). В той же час, оцінивши повідомлені позивачем обставина та долучені до матеріалів справи докази у їх взаємозв'язку, суд дійшов висновку про недотримання відповідачем процедури, встановленої Порядком №1567, що є достатнім для визнання спірних постанов протиправними, з огляду на наступне.
Щодо інших доводів, які викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, то, з огляду на вищевказані мотиви, якими суд керується вирішуючи цю справу, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені позивачами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
У відповідності до вимог ст.139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
в задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан