13 листопада 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/3858/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , Кіровоградська область, Благовіщенський район, с. Грушка) до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ: 39816845, 25004, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Героїв Маріуполя, 102) про визнання протиправною та скасування постанови,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ПШ №054172 від 28.05.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу до ФОП ОСОБА_1 .
Позивач вважає вказану постанову незаконною та винесеною із неповним з'ясуванням всіх обставин справи, що є підставою для її скасування. Зокрема зазначає, що ФОП ОСОБА_1 не мав статус автомобільного перевізника під час здійснення господарської операції з перевезення вантажів 05.03.2024. Також зазначає, що розгляд справи було проведено з порушенням строків визначених у п.25 Порядку здійснення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) №1567 від 08.11.2006, оскільки порушення було зафіксовано 05.03.2024, а оскаржувана постанова винесена 28.05.2024, тобто з порушенням двох місячного строку.
Ухвалою судді від 14.06.2024 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідач подав до суду відзив на позов, у якому зазначив про безпідставність заявлених позовних вимог та вказав на правомірність прийнятої постанови ПШ №054172 від 28.05.2024, у зв'язку з тим, що під час здійснення перевірки у водія транспортного засобу була відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж. Зазначив, що надана під час розгляду справи товарно-транспортна накладна від 05.03.2024 №7 на бралась до уваги відповідачем для встановлення автомобільного перевізника, оскільки відомості зазначені в ній не відповідають обставинам встановленим рейдовою перевіркою. Також вказав, що строк застосування штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт врегульовано частиною першою статті 250 ГК України і становить шість місяців з дня виявлення порушення, але не більше як рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законом правил здійснення перевезення пасажирів чи/та вантажів.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
Суд встановив, що 05.03.2024 посадовими особами Укртрансбезпеки в особі відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 . Місце проведення перевірки: а/д Н-16 39км.+ 800м. Транспортним засобом керував водій ОСОБА_2 .
За результатами перевірки встановлено порушення вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу МТУ №363 від 14.10.1997, а саме перевізник не забезпечив водія товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж.
У зв'язку з виявленням вищезазначеного порушення, посадовими особами Укртрансбезпеки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР 054296 від 05.03.2024.
Відділом державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якого винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.05.2024 № ПШ054172. Цією постановою до автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф, передбачений абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у сумі 17000,00 грн.
Не погоджуючись з такою постановою, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон №2344-III).
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями пункту 14 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567) встановлено, що рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно пункту 20 Порядку №1567, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Відповідно до частин першої та другої статті 238 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
За текстом частини першої статті 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: адміністративно-господарський штраф.
Відповідно до частини першої статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Приписами частини першої статті 250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Необхідно зазначити, що Верховний Суд у постановах від 16.08.2023 у справі № 160/12371/22, від 26.10.2023 у справі № 160/17116/22 вже викладав висновки щодо застосування статей 250 ГК України, пункту 25 Порядку №1567 у згаданому контексті.
Так, у постанові від 16.08.2023 у справі № 160/12371/22 Верховний Суд указав, що пункт 25 Порядку №1567 стосується строку розгляду суб'єктом владних повноважень справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а стаття 250 ГК України визначає строк притягнення до відповідальності за таке порушення, який вираховується з дня його виявлення.
Водночас, аналізуючи зміст статті 250 ГК України, Верховний Суд зазначив, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до висновків Верховного Суду у статті 250 ГК України містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законом правил здійснення господарської діяльності. Другий обмежувальний строк полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк не може бути застосовано пізніше шести місяців з дня виявлення правопорушення.
Отже, виходячи з аналізу приписів статті 250 ГК України, Верховний Суд констатував, що під час виявлення факту вчинення суб'єктом господарювання правопорушення під час здійснення господарської діяльності, суб'єкт владних повноважень, ухвалюючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, установлених частиною першою статті 250 ГК України. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.
Строки, передбачені статтею 250 ГК України і пунктом 25 Порядку № 1567, мають принципово різне значення, адже пункт 25 Порядку № 1567 стосується строку розгляду суб'єктом владних повноважень справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а стаття 250 ГК України - строку притягнення до відповідальності за таке порушення, який вираховується з дня його виявлення. Аналогічний висновок щодо застосування вказаних норм в аналогічних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 26.10.2023 у справі № 160/17116/22.
Суд констатує, що строк застосування штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт врегульовано частиною першою статті 250 ГК України і становить шість місяців з дня виявлення порушення, але не більше як рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законом правил здійснення перевезення пасажирів чи/та вантажів.
У справі, що розглядається, акт проведення перевірки складено 05.03.2024, а спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнято 28.05.2024.
Отже, у спірних правовідносинах відповідачем не було порушено строку застосування адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до абз. 1 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
В ст. 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» закріплено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Згідно із ч. 1 ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
В ч. 1 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» закріплено обов'язок автомобільних перевізників та водіїв мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Обов'язкові ж реквізити товарно-транспортної накладної визначено ч. 3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
За змістом ч. 2 ст. 49 Закону «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників, затверджені Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 (надалі - Правила № 363).
В п. 11.1 розділу 11 Правил № 363 закріплено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Оформлення товарно-транспортної накладної в електронній формі (далі - е-ТТН) здійснюється відповідно до абзацу четвертого цього пункту. Е-ТТН підписується за допомогою електронного підпису (далі - ЕП) водія та/або експедитора, відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача. Створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання, знищення е-ТТН здійснюється відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги". Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді. У разі оформлення е-ТТН супровідні документи також додаються в електронній формі. У разі оформлення товарно-транспортної накладної у паперовій формі супровідні документи додаються в паперовій формі за підписом відповідальних осіб.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (п. 11.2 розділу 11 Правил № 363).
Таким чином, положеннями чинного законодавства визначений перелік документів, які повинні мати автомобільні перевізники та водії для здійснення внутрішніх перевезень, одним із яких є товарно-транспортна накладна, яку законодавець визначив як єдиний та основний документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені Законом №2344 та Правилами № 363.
Тому відсутність такого документа під час перевірки уповноваженим органом є підставою для притягнення перевізника до відповідальності, установленої абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Виключенням з цього правила є лише випадки якщо перевезення здійснюється фізичною особою за рахунок власних коштів та для власних потреб (ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» слугувала відсутність у водія на час проведення рейдової перевірки товарно-транспортної накладної на вантаж.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що перевезення вантажу 05.03.2024 здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної №7 від 05.03.2024, в якій автомобільним перевізником зазначено ТОВ «Яні Вест», яка надавалась відповідачеві під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Вказані доводи позивача є необґрунтованими з огляду на наступне.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 09.08.2022 № 590 затверджений Порядок застосування засобів фото- і відеофіксації посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.09.2022 за № 1053/38389, далі Порядок № 590).
Згідно п. 5 розділу ІІ Порядку № 590, портативний відеореєстратор вмикається посадовою особою Укртрансбезпеки та повинен перебувати в режимі відеозйомки з аудіо супроводженням під час здійснення відповідних заходів, визначених пунктом 3 розділу I цього Порядку, крім випадків, пов'язаних з виникненням у посадової особи Укртрансбезпеки приватного становища (відвідування вбиральні, кімнати відпочинку, перерви для приймання їжі тощо).
Посадова особа Укртрансбезпеки зобов'язана вмикати портативний відеореєстратор під час рейдових перевірок (перевірок на дорозі): зупинення транспортного засобу, процесів виявлення та фіксування порушень, спілкування з фізичними особами.
З огляду на наведені норми, суд бере до уваги наданий відповідачем відеозапис спілкування з водієм під час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Внаслідок дослідження відеозапису спілкування уповноваженої особи Укртрансбезпеки з водієм, останній повідомив, що працевлаштований у ФОП ОСОБА_1 , здійснює перевезення сої та підтвердив, що товарно-транспорта накладна йому не надавалась взагалі. Крім того, пояснив, що перевезення вантажу сої здійснювалось з пункту навантаження - м. Золотоноша Черкаської області до населеного пункту в Одеській області.
Натомість, відомості зазначені у ТТН №7 від 05.03.2024, в якій автомобільним перевізником зазначено ТОВ «Яні Вест» та яка надавалась відповідачеві під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та яка міститься в матеріалах справи, вказано про перевезення пшениці з м. Києва до м. Полтави, що повністю суперечить поясненням наданими водієм під час проведення перевірки.
Крім того, суд враховує, що будь-яких підтверджуючих документів про передачу транспортного засобу марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 у користування ТОВ «Яні Вест» до суду не надано.
Між тим, Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21, з-поміж іншого зазначив, що в цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
За наслідком розгляду справи суд приходить до висновку про те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення в повній мірі дотримано вимоги ч. 2 ст. 2 КАС України, постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 28.05.2024 № ПШ054172 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Отже, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , Кіровоградська область, Благовіщенський район, с. Грушка) до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ: 39816845, 25004, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Героїв Маріуполя, 102) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА