13 листопада 2024 року № 320/5678/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови здійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013, за період з 29.04.2011 по 22.07.2011 у сумі 13573,37 грн по день фактичної виплати 26.08.2023 протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013, за період з 29.04.2011 по 22.07.2011 у сумі 13573,37 грн по день фактичної виплати 26.08.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що тривала невиплата пенсії сталася через вину відповідача, а тому позивач має право на компенсацію, передбачену Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 26 лютого 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
У матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якої відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області як отримувач пенсії за вислугу років.
9 серпня 2011 року постановою Кагарлицького районного суду Київської області позов задоволено. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області у відмові провести перерахунок та виплату пенсії неправомірними. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області починаючи з 29.04.2011 року провести перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 , визначити розмір та виплатити заборгованість, яка утворилась внаслідок неправильного обчислення, а також проводити щомісячно виплату державної пенсії згідно ч. 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком; визначити розмір та виплатити заборгованість, яка утворилась внаслідок неправильного обчислення, а також проводити щомісячно виплату додаткової пенсії за віком за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з встановленої Законом мінімальної пенсії за віком встановленої на момент виплати, та щомісячне підвищення до пенсії за проживання на забрудненій території відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі однієї мінімальної заробітної плати , встановленої Законом на відповідний місяць. Перерахунок проводити з мінімальної пенсії за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на момент виплати.
15 травня 2013 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області задоволено частково. Постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 09.08.2011 року скасовано. Адміністративний позов задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати до пенсії як особі, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, основної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у меншому розмірі ніж встановлено ст. ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірними. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії як особі, яка проживає у зоні посиленого радіологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, основної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 29.04.2011 року по 22.07.2011 року у відповідності до ст. ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням виплачених коштів. У решті позову відмовлено.
За період з 29.04.2011 по 22.07.2011 УПФУ у Кагарлицькому районі Київської області була нарахована, але не виплачена сума 13573,37 грн.
Відповідно до наявної в матеріалах справи історії по картковому рахунку позивача, встановлено, що 30.08.2023 було виплачено суму 13573,37 грн.
Позивач вважає, що тривала невиплата пенсії сталася через вину відповідача, а тому він має право на компенсацію, передбачену Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірним питанням у цій справі є правомірність дій відповідача щодо відмови у проведенні нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021 у справі № 465/322/17.
Крім того, у постанові від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, Верховний Суд зазначив, що згідно з положеннями статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Судом встановлено, що на виконання рішення суду відповідач провів перерахунок пенсії позивача з 29.04.2011 року по 22.07.2011 року у сумі 13573,37 грн. Сума доплати перерахована на рахунок позивача 30.08.2023. Виплата різниці між фактично виплаченими та належними до сплати сумами пенсії була здійснена у порядку черговості.
Отже, несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв'язку з неправомірним нарахуванням позивачеві пенсії Пенсійним органом, що встановлено судовим рішенням, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Доводи відповідача про те, що відповідачем нараховані позивачу, на виконання рішення суду, кошти були виплачені своєчасно, є неправомірними, оскільки компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованої пенсії), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні ст. 2 Закону №2050-ІІІ.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №159/1615/17, від 29.04.2020 у справі №420/2093/16-а, від 16.12.2020 у справі №521/21718/16-а, від 23.12.2020 у справі № 640/7975/15-а.
Зазначеної позиції підтримується Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 08.02.2023 у справі 580/3364/22 .
Так, перевіряючи оскаржувану бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріплених у частині другій статті 2 КАС України критеріям, суд дійшов висновку, про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення розрахунку та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013, за період з 29.04.2011 по 22.07.2011 у сумі 13573,37 грн. по день фактичної виплати 31.08.2023 та відновленню шляхом зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013, за період з 29.04.2011 по 22.07.2011 у сумі 13573,37 грн по день фактичної виплати 31.08.2023.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню із обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
Розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не проведення розрахунку та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013, за період з 29.04.2011 по 22.07.2011 у сумі 13573,37 грн по день фактичної виплати 31.08.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ: 22933548, адреса: 08500, Київська область, м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, 10) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013, за період з 29.04.2011 по 22.07.2011 у сумі 13573,37 грн по день фактичної виплати 31.08.2023.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 13 листопада 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кочанова П.В.