11 листопада 2024 року 320/47009/23
Київський окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючої судді - Діски А. Б.,
суддів: Жукової Є. О., Кочанової П. В.,
за участі секретаря судового засідання - Грищук І. В.,
представника відповідача - Ткачук Я. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особя - Міністерство соціальної політики України, про визнання протиправним та скасування нормативно-правового акта в частині,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі також - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 № 754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань», якою затверджено Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» в частині визначення грошової допомоги учасникам бойових дій в розмірі 1000 грн.;
- зобов'язати Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус учасника бойових дій. Оскаржуваною постановою відповідачем протиправно зменшено ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, розмір щорічної одноразової виплати, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з 10464 грн до 1000 грн. Позивач зазначає, що він не обгрунтовує свої позовні вимоги порушенням порядку прийняття Кабінетом Міністрів України постанови. Проте вказує, що визначення відповідачем разової грошової допомоги за 2023 рік, як учаснику бойових дій на рівні 1000 грн порушує його права та охоронювані законом інтереси, суттєво їх звужуючи.
Ухвалою від 03.04.2024 суддею було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляду справи проводити за правилами загального позовного провадження колегією суддів, призначено підготовче судове засідання.
Представником Кабінету Міністрів України було подано відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову відповідач заперечує. Наголошує на тому, що оскільки оскаржувана постанова втратила чинність, предмет спору у межах спірних правовідносин відсутній, що виключає можливість задоволення позовних вимог.
Ухвалою від 09.05.2024 колегією суддів було задоволено клопотання представника відповідача та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство соціальної політики України.
У письмових поясненнях Міністерство соціальної політики України, посилаючись на втрату чинності оскаржуваною постановою, просило у задоволенні позовних вимог віджмовити.
Ухвалою від 13.06.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання, належним чином повідомлені, позивач та представник третьої особи не з'явились, причини неявки суду не повідомили, заяв та клопотань до суду не подавали.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
21.07.2023 відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України, частини п'ятої статей 12-15, частини першої статті 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», частини третьої статей 6-1-6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань», якою затвердив, крім іншого, Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Підпунктом 2 пункту 3 вказаного Порядку було визначено, що грошова допомога до 24 серпня 2023 року учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків виплачується у розмірі 1000 гривень.
Постанову Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 № 754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» було внесено до Переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2023 № 1396 «Деякі питання соціального захисту осіб, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, ветеранів війни та осіб, що працюють в спеціальних умовах».
Вважаючи постанову Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 № 754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань», якою затверджено Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» в частині визначення грошової допомоги учасникам бойових дій в розмірі 1000 грн. протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Відповідно до статті 51 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу Кабінету Міністрів України і за цей проект проголосував Прем'єр-міністр України, рішення вважається прийнятим. Після підписання акта Кабінету Міністрів України внесення до його тексту будь-яких змін, у тому числі виправлення орфографічних і стилістичних помилок, здійснюється в порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.
Визначення нормативно-правового акту міститься у пункті 18 частини першої статті 4 КАС України та означає акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Для нормативно-правових актів притаманні такі характерні властивості: 1) приймаються як у спосіб безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це органом за встановленою процедурою; 2) містять загальнообов'язкові правила поведінки, легітимізовані людьми; 3) розраховані на невизначене коло осіб та багаторазове застосування.
Обов'язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, для цілей їх застосування та оскарження, є створення ними юридичних (негативних) наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Позивач оскаржує Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 № 754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань», якою затверджено Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» в частині визначення грошової допомоги учасникам бойових дій в розмірі 1000 грн.
Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів, зокрема, органів виконавчої влади, регламентовано положеннями статті 264 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Відповідно до частини третьої статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Тобто суб'єкт правовідносин, до якого буде застосований чи застосується цей акт, якщо вважатиме, що цей нормативний документ порушує або порушуватиме його права чи інтереси, за наявності відповідного обґрунтування, може оскаржити нормативно-правовий акт як відразу після часу набрання ним чинності, так і будь-коли й тоді, коли нормативно-правовий акт чинний і продовжує регулювати певні відносини, внаслідок яких відбувається порушення його прав та/чи законних інтересів.
Підсумовуючи вищенаведені узагальнення, колегія судів підкреслює, що до суду може бути оскаржений певний акт суб'єкта владних повноважень, який набрав чинності, є чинним та створює юридичні наслідки.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі № 1-7/99 дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності.
Оскаржувана постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ № 1396 від 27.12.2023 станом на момент прийняття рішення у справі.
З наведеного можна зробити висновок, що оскаржуваний акт, який на момент прийняття судового рішення у судовій справі, вже був нечинним, не підлягає повторно визнанню нечинним, в порядку статті 264 КАС України, враховуючи приписи частини третьої цієї статті, оскільки нормативний акт, що є нечиним не може бути оскаржений, а отже і скасованим в судовому порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №640/10978/19, від 23.03.2023 у справі № № 640/6699/20.
Отже, з урахуванням того, що оскаржувана постанова втратила чинність, то на момент прийняття рішення судом, предмет спору у межах спірних правовідносин відсутній, що виключає можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування нормативно-правового акта в частині - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 13.11.2024.
Головуючий - суддя Діска А.Б.
Судді: Кочанова П. В.
Жукова Є. О.