11 листопада 2024 року справа №320/46393/24
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Парненко В.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02.01.2024 №104450011085 в частині визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 50% суддівської винагороди з урахуванням стажу роботи на посаді судді;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області визначити ОСОБА_1 з дня призначення грошового утримання щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 54 відсотки суддівської винагороди, врахувавши до стажу, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: стаж роботи безпосередньо на посаді судді (16 років 9 місяців 29 днів), половину строку навчання у вищому навчальному закладі (2 роки 4 місяці 29 днів) та стаж роботи в галузі права 3 роки.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 14.12.2023 позивача звільнено з посади судді Бородянського районного суду Київської області. 28.12.2023 позивач подав заяву про призначення довічного грошового утримання судді у відставці. 02.01.2024 відповідач прийняв рішення про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди. Позивач вказує, що зазначений розмір не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки крім стажу роботи на посаді судді, має бути зарахована половина строку навчання у вищому навчальному закладі (2 роки 4 місяці 29 днів) та стаж роботи в галузі права 3 роки, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 11.10.2024 відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Копія ухвали від 11.10.2024 отримана відповідачем в системі «Електронний суд» 17.10.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 7 ст. 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , 1976 року народження, Указом Президента України від 15 лютого 2007 року №113/2007 призначений строком на п?ять років на посаду судді Бородянського районного суду Київської області, Постановою Верховної Ради України від 23 лютого 2012 року №4455-VI обраний на посаду судді цього суду безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 14.12.2023 №1310/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бородянського районного суду Київської області у зв'язку з поданням заяви про відставку» позивача звільнено з посади судді.
В рішенні Вищої ради правосуддя від 14.12.2023 №1310/0/15-23 розраховано стаж роботи ОСОБА_1 , а саме зазначено наступне.
Станом на 14 грудня 2023 року стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 16 років 9 місяців 29 днів.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час призначення ОСОБА_1 на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-XII «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Згідно із частиною четвертою статті 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року №4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах судді судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах т державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніш входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерств юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльність арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суд України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» у редакції, чинній на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних начальних закладах та період проходження строкової військової служби.
ОСОБА_2 з 1 вересня 1997 року по 29 червня 2002 року навчався за денною формою в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство», кваліфікація - спеціаліст права.
Отже, до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає йому право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, зараховується половина строку навчання (2 роки 4 місяці 29 днів).
Згідно з копією військового квитка ОСОБА_1 військову службу не проходив.
В рішенні Вищої ради правосуддя визначено, що загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає йому право на відставку, становить 22 роки 2 місяці 28 днів.
28.12.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення довічного грошового утримання судді у відставці.
Позивача поставлено на облік в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, як одержувача довічного грошового утримання судді у відставці.
15.05.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою стосовно розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 28.05.2024 №1000-0202-8/90351 повідомлено позивача, що Указ Президента України від 10.09.1995 №584/95 (п. 3.1 щодо зарахування половини строку навчання за денною формою у вищих навчальних закладах) втратив чинність на підставі Указу Президента України від 20.03.2008 №248/2008. Страховий стаж становить 26 років 10 місяців 17 днів, в тому числі стаж роботи на посаді судді - 16 років 09 місяців 19 днів. Стаж враховано по 15.12.2023. Середньомісячний заробіток для обчислення довічного утримання становить 94590,00 грн. Відсоток розрахунку щомісячного грошового утримання від середньомісячного заробітку - 50%. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 16.12.2023 становить 47295 грн (94 590 х 50%).
Не погоджуючись з розрахунком щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За правилами частини 1 статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (даліЗакон № 1402-VIII) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Стаття 137 Закону № 1402-VIII передбачає, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час призначення позивача на посаду судді (15.02.2007) питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною 4 статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-XII «Про статус суддів», яка була чинною на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді, суддею міг бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки.
Відповідно до записів у трудовій книжці після здобуття повної вищої юридичної освіти ОСОБА_1 із 30 червня 2000 року до 14 лютого 2007 року обіймав посади помічника голови та керівника апарату Бородянського районного суду Київської області, відповідно, на день обрання суддею мав стаж роботи в галузі права - 3 роки.
Наведене дає підстави для висновку про наявність у ОСОБА_1 права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково трьох років роботи в галузі права.
Відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» у редакції, чинній на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних начальних закладах та період проходження строкової військової служби.
За результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді ОСОБА_1 у відставку, а саме: актів про призначення, обрання на посаду судді, довідки про роботу на посаді судді, копій паспорта, трудової книжки, диплома, військового квитка, встановлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає йому право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді - 16 років 9 місяців 29 днів; половина строку навчання у вищому юридичному начальному закладі - 2 роки 4 місяці 29 днів; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 14.12.2023 №1310/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бородянського районного суду Київської області у зв'язку з поданням заяви про відставку» встановлено, що загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає йому право на відставку, становить 22 роки 2 місяці 28 днів.
Таким чином, розмір довічного грошового утримання позивача становить 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 % + (2 роки х 2 %).
Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові у справі № 21-1465а15 від 16 вересня 2015 року.
У вказаному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.
Як встановлено судом з матеріалів справи, на підставі заяви позивача прийнято рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02.01.2024 №104450011085 в частині визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 50% суддівської винагороди з урахуванням стажу роботи на посаді судді.
Спірним питанням у цій справі є правомірність дій відповідача щодо розрахунку стажу судді позивача, та, відповідно, розрахунок його довічного утримання судді у відставці, виходячи з відсоткового розміру суддівської винагороди.
Таким чином, саме вказаним рішенням, як індивідуальним актом суб'єкта владних повноважень безпосередньо порушено права позивача в частині розрахунку його стажу судді.
Враховуючи наведене, суд доходить до висновку щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 02.01.2024 №104450011085 в частині розрахунку стажу судді позивача.
Як наслідок, для ефективного захисту прав позивача підлягає задоволенню вимога про зобов?язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області визначити ОСОБА_1 з дня призначення грошового утримання щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 54 відсотки суддівської винагороди, врахувавши до стажу, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: стаж роботи безпосередньо на посаді судді (16 років 9 місяців 29 днів), половину строку навчання у вищому навчальному закладі (2 роки 4 місяці 29 днів) та стаж роботи в галузі права 3 роки.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2422,40 грн, що документально підтверджується квитанцією від 27.06.2024.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2422,40 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02.01.2024 №104450011085 в частині визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 50% суддівської винагороди з урахуванням стажу роботи на посаді судді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області визначити ОСОБА_1 з дня призначення грошового утримання щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 54 відсотки суддівської винагороди, врахувавши до стажу, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: стаж роботи безпосередньо на посаді судді (16 років 9 місяців 29 днів), половину строку навчання у вищому навчальному закладі (2 роки 4 місяці 29 днів) та стаж роботи в галузі права 3 роки.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 2422 грн 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.