11 листопада 2024 року м. Київ № 320/6510/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області
про стягнення коштів
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - третя особа), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України на користь позивача сплачені кошти у розмірі 8 120,00 грн, сплачені на рахунок отримувача UA408999980313030156000010780, код отримувача: 37955989 відповідно до квитанції № 0002517 від 13 жовтня 2021 року.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 13 жовтня 2021 року ним на підставі договору купівлі - продажу придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначив, що він змушений був сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості нерухомого майна, що становило 8 120,00 грн, хоча нерухоме майно він придбав вперше.
У зв'язку із зазначеним, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою, в якій просив повернути помилково сплачені кошти, але відповідач відмовив у задоволенні його заяви.
Позивач вважає таку відмову у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі - продажу неправомірною та такою, що порушує його права, що стало підставою для звернення до суду з вказаною позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що після внесення змін до Порядку №1740 позивач мала надати нотаріусу документи, що підтверджують факт придбання житла вперше, а оскільки нею було здійснено сплату 1% збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення, відповідно, підтверджено, що нерухоме майно вона придбала не вперше, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, за доводами представника відповідача, у діях відповідача відсутні ознаки протиправності.
Не погоджуючись з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач у відповіді на відзив на позовну заяву послався на аналогічні обставини тим, що викладені у позовній заяві.
Третя особа письмових пояснень на позовну заяву не надала з невідомих суду причин.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 липня 2022 року для розгляду адміністративної справи № 320/6510/22 визначено суддю Київського окружного адміністративного суду Журавля В.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та останньому наданий строк для усунення недоліків.
17 серпня 2022 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків разом з заявою про уточнення позовних вимог.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року № 263-р/ка адміністративна справа № 320/6510/22 передана на повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 грудня 2023 року для розгляду адміністративної справи № 320/6510/22 визначено суддю Київського окружного адміністративного суду Жука Р.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року адміністративна справа № 320/6510/22 прийнята до свого провадження суддею Жуком Р.В. та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Копія вказаної ухвали суду від 24 січня 2024 року отримана уповноваженою особою відповідача 29 січня 2024 року безпосередньо в приміщенні суду, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка, а третій особі направлена на юридичну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань рекомендованим листом.
Частиною першою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною другою статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 13 жовтня 2021 року між Гулієвим Іманом від імені якого діє представник Асадов Мехрали та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватний нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Мізірною Я.В. та зареєстрованого у реєстрі за № 2108, відповідно до умов якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність від продавця квартиру АДРЕСА_2 і сплатив за неї грошову суму визначену у цьому договорі.
Під час посвідчення цього договору позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 8 120,00 грн, що підтверджується квитанцією від 13 жовтня 2021 року № 0002517, призначення платежу: «Пенсійний збір з операції придбання нерухомого майна 1% ОСОБА_1 ».
В подальшому, 31 травня 2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, в якій просив повернути йому помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об'єкту нерухомого майна в сумі 8 120,00 грн при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 13 жовтня 2021 року.
До вказаної заяви позивач додав: копію паспорту та РНОКПП; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та копію квитанції № 0002517 від 13 жовтня 2021 року.
Листом від 20 червня 2022 року № 1000-0604-8/55084 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило позивача про відсутність правових паідстав для повернення сплаченого збору.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов таких висновків.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР).
Відповідно до абзаців 1 та 5 пункту 9 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нотаріуси щокварталу, до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до органів Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та за формою, визначеними Кабінетом Міністрів України.
Пункт 8 статті 2 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР встановлює, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених у пункті 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
У пункті 10 частини першої статті 4 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - 1 відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок № 1740 (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
За приписами пункту 15-1 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Згідно із пунктом 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір. Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса. Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах “в» і “г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку, що громадяни, які придбавають нерухоме майно вперше не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.
В той же час, постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» від 23 вересня 2020 року № 866 (набрала чинності 26 вересня 2020 року) внесені зміни до Порядку № 1740, а саме:
пункт 15-2 доповнений підпунктами «в» і «г» такого змісту: збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;
Крім того, пункт 15-3 Порядку № 1740 доповнено абзацом такого змісту:
«Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 152 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, 26 вересня 2020 року держава конкретизувала законодавство, яке регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, держава чітко визначила коло осіб, які у розумінні Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.
Тобто, фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.
На підтвердження вказаного, фізична особа подає нотаріусу:
заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло,
дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
За умови отримання від фізичної особи таких документів, нотаріус на підставі абзацу 4 пункту 15-3 Порядку № 1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Водночас подання вказаних документів є правом особи, яка придбаває нерухоме майно, а не його обов'язком.
Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майна, то вона може подати заяву до пенсійного органу про повернення помилково сплачених коштів з бюджету.
До такої заяви особа має додати пакет документів, визначений підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 на підтвердження того, що житло придбавається вперше.
Судом встановлено та не спростовано позивачем, що останній при посвідченні договору купівлі-продажу у нотаріуса не скористався механізмом, визначеним Порядком № 1740 та сплатила відповідний збір, а в подальшому звернувся до відповідача із заявою про повернення помилково сплачених коштів.
До вказаної заяви від 22 травня 2022 року, як вже було зазначено судом, позивач долучив: копію паспорту та копію РНОКПП; копію витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та копію квитанції від 13 жовтня 2021 року № 0002517.
Проте, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач дотримався вимог Порядку № 1740 та подав до відповідача усі документи, що підтверджують факт придбання житла вперше відповідно до приписів пункту 15-2 Порядку № 1740.
Таким чином, судом встановлено, що позивач до заяви про повернення помилково сплачених коштів не надав:
заяву фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло;
документу про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду.
Так, факт відсутності зареєстрованого за позивачем права власності на житло, набутого до запровадження Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у 2013 році (архівна складова частини Реєстру), підтверджується інформацією на підставі даних обліку технічної інвентаризації щодо зареєстрованого права приватної власності на житло за суб'єктом до 31 грудня 2012 року.
Суд зазначає, що надана позивачем копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підтверджує лише актуальну інформацію про придбаний об'єкт нерухомого майна, що не є в розумінні підпункту «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за позивачем прав власності на житло.
При цьому, відповідно до пункту 20 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки, видані органом приватизації за попередніми місцями проживання після 1992 року, щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території).
Також, положеннями постанови Кабінету Міністрів України «Про випуск в обіг приватизаційних житлових чеків» від 26 квітня 1993 року № 305 та Положення про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків за житловими чеками та здійснення з них платежів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 27 серпня 2000 року № 179, з метою використання житлових чеків за їх призначенням в установах Ощадбанку України відкриваються приватизаційні депозитні рахунки, на які зараховується повна номінальна вартість житлових чеків громадян. Облік операцій за депозитними рахунками в установах банку здійснюється за позабалансовими рахунками відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року № 89 (зі змінами).
Отже, розпорядником інформації про залишки житлового чеку на відповідному позабалансовому рахунку є також Ощадбанк, який надає інформацію про наявність/відсутність особи у списках на приватизацію.
Враховуючи, що позивачем не подано до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області усіх визначених пунктом 15-2 Порядку № 1740 документів, що підтверджують придбання майна вперше, суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано відмовив заявнику у формуванні подання про повернення суми сплаченого збору, відповідно, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Водночас суд зауважує, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутись з відповідною заявою до пенсійного органу щодо повернення сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості, враховуючи вимоги пункту 15-2 Порядку № 1740.
При цьому, суд вважає також за необхідне наголосити й на тому, що до компетенції органів Пенсійного фонду України входить виключно формування та подання до органів Казначейства подання про повернення помилково сплачених коштів, відповідно, звертаючись до суду з вимогою про стягнення з відповідача цих коштів, позивачем обрано невірний спосіб захисту свого права.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно частини другої статті 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
VI. Судові витрати.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-262, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.