про залишення позовної заяви без руху
11 листопада 2024 року Київ № 320/50900/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправним і скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Півторака Р.А. звернувся 30.07.2024 засобами поштового зв'язку до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бюро економічної безпеки України.
Просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 01.02.2023 № 1дскРСО-нд про скасування позивачу щомісячної надбавки за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, як працівнику режимно-секретного органу у розмірі 50% посадового окладу;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок щомісячної надбавки у розмірі 50% до посадового окладу позивача за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, як працівнику режимно-секретного органу відповідно до наказу БЕБ від 21.11.2022 № 48дск/РСО у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414 за період з 01.01.2024 по 04.06.2024 та здійснити відповідну виплату.
Позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
У силу вимог пункту 2 частини п'ятої, частини шостої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п'ятої цієї статті стосовно представника.
Із позовної заяви вбачається, що вона підписана представником позивача - адвокатом Півтораком Р.А.
У позовній заяві зазначені відомості про відсутність електронного кабінету адвоката.
Разом із тим, відповідно до частини шостої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Відповідно до абзацу 1 частини шостої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 19.10.2023 № 3424-IX), зміна в частині обов'язкової реєстрації юридичними особами (приватної форми власності) електронних кабінетів в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, вводиться в дію 20.02.2024.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Разом із тим адвокат, у порушення законодавчо встановленого обов'язку, не зареєстрував Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд».
Щодо строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Згідно із частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Абзацом 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.
Позивач оскаржує наказ відповідача від 01.02.2023 № 1дскРСО-нд про скасування щомісячної надбавки за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, як працівнику режимно-секретного органу у розмірі 50% посадового окладу.
Приписами частин третьої і п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частинами першою, другою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції, чинній до 19.07.2022, передбачалось, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України, і, відповідно, до частин першої, другої статті 233 КЗпП України.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Суд зазначає, що положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві.
Позивач стверджує, що наказом БЕБ від 14.11.2022 № 549-к призначений на посаду головного спеціаліста відділу спеціального зв'язку, технічного та криптографічного захисту інформації Режимно-секретного управління Бюро економічної безпеки України, а з 03.02.2023 наказом БЕБ від 01.02.2023 № 129-к призначений на посаду головного спеціаліста відділу технічного захисту інформації Режимно-секретного управління Бюро економічної безпеки України.
На підставі доповідної записки Фінансового управління від 31.01.2023 № 9.8/8/58-23 наказом БЕБ від 01.02.2023 № 1дск/РСО-нд позивачу скасовано щомісячну набавку за роботу у розмірі 50% посадового окладу з 01.02.2023, фактична виплата припинилась з 01.01.2023.
У зв'язку із цим суддя констатує, що станом на 01.02.2023 позивачеві було достеменно відомо про порушення його прав оскаржуваним наказом.
Однак, лише 14.02.2024 позивач звернувся до в.о. директора відповідача з проханням перерахувати щомісячну надбавку у розмірі 50% за січень 2023 року, надати відповідь, на якій підставі припинена спірна виплата та просив встановити щомісячну спірну надбавку. Відповідь на звернення отримав листом від 26.02.2024 № 403/0/12.
У подальшому, наказом від 03.06.2024 № 268-к позивача звільнено із займаної посади.
Із цим позовом звернувся до суду засобами поштового зв'язку лише 30.07.2024, тобто з пропуском установленого Кодексом законів про працю України строку звернення до суду про оскарження наказу від 01.02.2023.
Відповідно до приписів статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Отже, зважаючи на зміст спірних правовідносин, позивачу, у цьому випадку, установлено тримісячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, який слід обчислювати з наступного дня після прийняття наказу від 01.02.2023.
У постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що до вимог щодо стягнення заробітної плати за період, який тривав по 19.07.2022, застосовується норма частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, а саме: особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, а до вимог щодо стягнення заробітної плати за період, який розпочався з 19.07.2022, застосовується норма частини першої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній після внесення змін Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, а саме: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Водночас, суд наголошує, що відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відтак, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відтак, строк, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Спірні правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду із цим позовом, виникли у період з 01.01.2024 по 04.06.2024.
Разом із тим, позивач звернувся до суду із цим позовом 30.07.2024, тобто зі значним пропуском тримісячного строку, який був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Отже, позивач пропустив встановлений законодавством строк звернення до адміністративного суду.
У силу вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Із позовної заяви судом не встановлено поважних причин пропуску вказаного строку.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- доказів реєстрації ОСОБА_2 , як адвокатом, електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд»;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Скрипка І.М.