про відмову у задоволенні заяви про зміну способу
і порядку виконання судового рішення
11 листопада 2024 року №640/7847/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши заяву старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зміну способу і порядку виконання рішень в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
Рішенням Окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі №640/7847/20, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати 75 % суми підвищення до пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21 лютого 2018 року, починаючи з 05 березня 2019 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію у розмірі, який обчислено з урахуванням 100 % суми підвищення до пенсії, починаючи з 05 березня 2019 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року набрало законної сили 30 листопада 2020 року.
16 грудня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист №640/7847/20, в частині: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію у розмірі, який обчислено з урахуванням 100 % суми підвищення до пенсії, починаючи з 05 березня 2019 року».
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
23 вересня 2024 року до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якій просить суд:
- змінити спосіб виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 у справі № 640/7847/20 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368, адреса: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд.16 перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 пенсію у розмірі, який обчислено з урахуванням 100% суми підвищення до пенсії, починаючи з 05 березня 2019 року, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на користь ОСОБА_1 здійснивши виплату однією сумою, яка не підлягає оподаткуванню у сумі - 17 617,74 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа №640/7847/20 передана на розгляд судді Кочановій П.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2024 року прийнято справу № 640/7847/20 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кочанової П.В., призначено розгляд заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши заяву старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зміну способу і порядку виконання рішення в адміністративній справі № 640/7847/20, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 28.12.2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63999073 з примусового виконання виконавчого листа №640/7847/20, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 16.12.2020 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі, який обчислено з урахуванням 100 % суми підвищення до пенсії, починаючи з 05 березня 2019 року.
Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ст.124, ч.3 ст.129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст.
Судові рішення, що набрали законної сили, а також ті, що підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягають виконанню на всій території України.
Частиною 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З наведеної норми вбачається, що суд може змінити спосіб або порядок виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.
Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленому раніше порядку і способом. При цьому, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Так, саме поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення, є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.
Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2020 року у справі №640/7847/20, у січні 2021 року з 05.03.2019 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 в порядку, встановленому судовим рішенням, а саме: здійснено перерахунок пенсії з урахуванням 100% суми підвищення з 05 березня 2019 року та здійснено нарахування коштів за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 в загальній сумі 17 617,74 грн. Після проведеного перерахунку розмір пенсійної виплати становить 17 690,00 грн. Виплату заборгованості за рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва з 05.03.2019 по 31.12.2019 в сумі 17 617,74 грн. буде здійснено в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету, про що зазначено у листі боржника від 05.10.2022 №2600-0904-8/128315.
У заяві про зміну способу та порядку виконання рішення суду в адміністративній справі №640/7847/20 старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) просить суд змінити спосіб виконання рішення Окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі №640/7847/20 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на користь ОСОБА_1 здійснивши виплату однією сумою, яка не підлягає оподаткуванню у сумі - 17 617,74 грн.
У своїй заяві, заявник зазначає, що не просить суд здійснити вихід за межі позовних вимог та вирішити питання, що не було предметом дослідження при розгляді справи, а лише просить суд конкретизувати спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 нарахованих, але не виплачених коштів в сумі - 17 617,74 грн. в межах виконання рішення суду від 21.09.2020 у справі № 640/7847/20.
Так, відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (зі змінами, далі - Закон № 4901-VI), який набрав чинності 01.01.2013, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є - державний орган; державне підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Суд зазначає, що стаття 3 Закону № 4901-VI встановлює особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2020 року у справі №640/7847/20 стосується зобов'язання вчинити певні дії щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії, боржником за яким є державний орган, а не стягнення коштів.
Натомість особливості виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна визначені у статті 7 Закону № 4901-VI.
За правилами частини 1 статті 7 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Заборгованість погашається в наступній черговості:
у першу чергу - заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;
у другу чергу - заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами;
у третю чергу - заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
З метою реалізації норм, наведених у пункті 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440 затверджений Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державною (далі - Порядок №440).
Згідно з пунктом 1 Порядку №440 цей Порядок визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", інвентаризації та погашення заборгованості за ними.
Таким чином, виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2020 року у справі №640/7847/20 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі, який обчислено з урахуванням 100 % суми підвищення до пенсії, починаючи з 05 березня 2019 року - здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
05.10.2016 року набрав чинності Закон України “Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців визначені статтею 18 Закону № 1404-VIII.
Так, частина 1 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пункт 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VIII визначає, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3).Відповідно до частини 1 статті 13
Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 18 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Згідно з вимогами частини першої статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
За змістом абзацу 3 частини 3 статті 63 Закону №1404-VIII у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Отже, нормами Закону № 1404-VIII передбачено послідовність дій державного виконавця у процедурі примусового виконання виконавчого документа.
Враховуючи те, що завданням виконавчого провадження є, зокрема, примусове виконання рішень суду у разі невиконання їх у добровільному порядку, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що під час примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили і є обов'язковим до виконання на всій території України, державний виконавець зобов'язаний вжити усіх заходів примусового характеру, у тому числі застосувати засоби впливу на боржника. Такі повноваження надані йому саме з метою забезпечення безумовного виконання судового рішення, а застосування заходів відповідальності за невиконання вимог державного виконавця, не звільняє боржника від виконання основного зобов'язання - виконати вимоги виконавчого документа.
Судом встановлено, що за час примусового виконання рішення судове рішення у справі №640/7847/20 виконано частково, а саме боржником здійснено перерахунок пенсії з урахуванням 100% суми підвищення з 05 березня 2019 року та здійснено нарахування коштів за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 в загальній сумі 17 617,74 грн., проте виплату нарахованої відповідачем доплати до пенсії у сумі 17 617,74 грн. не здійснено.
При цьому суд зазначає, що державним виконавцем не повідомлено суду про всі вчинені боржником дії, направлені на повне виконання судового рішення у справі, зокрема дії, направлені на виплату стягувачу нарахованої суми пенсії у випадку, коли у боржника, яким є державний орган, відсутні кошти на виконання судового рішення, що передбачає виплату коштів стягувачу.
З матеріалів справи вбачається, що виконання рішення суду неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Отже, виконання рішення суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду у даній справі.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 08 травня 2018 року у справі №266/935/17.
Крім того, суд звертає увагу, що змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. При цьому, для відновлення порушеного права позивача судом ухвалено рішення, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі, який обчислено з урахуванням 100 % суми підвищення до пенсії, починаючи з 05 березня 2019 року - що відповідало заявленим позовним вимогам та принципу диспозитивності.
Таким чином, зміна способу виконання рішення із зобов'язання виплатити зазначені пенсійні виплати на стягнення суми цих виплат змінить судове рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішить питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.07.2018 у справі №755/10524/17.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зміну способу і порядку виконання рішень в адміністративній справі № 640/7847/20.
Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зміну способу і порядку виконання рішень в адміністративній справі № 640/7847/20 - відмовити.
Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 11 листопада 2024 року.
Суддя Кочанова П.В.