11 листопада 2024 року № 320/32923/23
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницького відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Дарницького районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Дарницького районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області щодо оформлення та видачі ОСОБА_2 , паспорта громадянина України зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503-ХІІ, з проставленням відмітки про реєстрацію місця проживання;
- зобов'язати Дарницький районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області оформити і видати паспорт громадянина України зразка 1994 року ОСОБА_2 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503-ХІІ, з проставленням відмітки про реєстрацію місця проживання.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у зв'язку з досягненням 16-річного віку ОСОБА_2 разом зі своїм батьком ОСОБА_1 , як законним представником, звернулись до територіального підрозділу ДМС України за місцем проживання із заявою про надання дитині ОСОБА_2 адміністративної послуги щодо оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.1992 №2503-XII, надавши всі необхідні документи для вирішення вказаного питання, однак за наслідками розгляду заяви відповідачем було відмовлено у видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки у зв'язку з ненаданням повного пакету необхідних документів. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та необґрунтованою, оскільки реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта згідно з Положенням №2503-XII, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу разом із об'єктивно необхідним для цього документами, зокрема, для паспорта зразка 1994 року: свідоцтвом про народження і двома фотокартками 35*45 мм.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем надано суд відзив на позов, відповідно до якого останній просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки з 01.11.2016 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 №745 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302», якою затверджено новий зразок паспорта громадянина України у формі картки та приведено у відповідність до законодавства «Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України». Громадянам України, яким паспорт громадянина України оформлюється вперше, паспорт оформлюється і видається із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру виключно у вигляді картки з безконтактним електронним носієм. Відтак, на думку відповідача, він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що свідчить про відсутність протиправності в його діях.
У поданій до суду відповіді на відзив позивачем наведено судову практику в подібних спірних правовідносинах.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .
У вказаному свідоцтві зазначено, що батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
З матеріалів справи вбачається, що 29.08.2023 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до Дарницького відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із заявою від 09.06.2023 (вх. 09.06.2023 №М-258/6/8025/23), в якій просили, зокрема, оформити і видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з проставленою відміткою про реєстрацію місця проживання, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII.
До заяви було додано: копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; дві фотокартки розміром 35*45 мм.
Дарницьким відділом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області листом від 13.06.2023 №М-258/6/8025/23/8025/33-23 надано відповідь, якою відмовлено в оформленні паспорту громадянина України у вигляді книжечки.
Не погоджуючись з вищевказаними діями та рішенням суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з відмовою у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-ІІІ (далі - Закон №2235-ІІІ) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Відповідно до статті 5 Закону №2235-ІІІ прийнято постанову Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, якою затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - Положення № 2503-ХІІ).
Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8-11 Положення №2503-ХІІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон або дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення особи моряка і проїзний документ дитини. Ці документи виготовляються і оформляються відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України на підставі рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.
Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.
Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80х60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав.
Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків.
Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.
Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.
Водночас Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно з статтею 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, паспорт громадянина України.
Відповідно до частин другої, четвертої та шостої статті 14 Закону №5492-VI документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.
Отже, вказаним Законом також передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.
Тобто заявник, звернувшись до уповноваженого суб'єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.
У свою чергу суд звертає увагу, що частиною сьомою статті 16 Закону №5492-VI чітко визначено, що уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо:
1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;
2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);
3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа;
4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови.
Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.
Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа. Водночас вказаним Законом не передбачено визначення поняття «документ».
Разом з тим, відповідно до статті 21 Закону №5492-VI паспортом громадянина України є документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Згідно з відповіді на заяву позивача вбачається, що відповідач фактично зазначає, що паспорт громадянина України зразка 1994 року виготовляється особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорта громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законом порядку.
Суд зазначає, що пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» також передбачено можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки. Також цей порядок містить положення пункту 53, яким визначаються документи, які подаються до оформлення паспорту, однак рішення суду щодо видачі паспорту книжечки не містить.
Крім того, суд наголошує на тому, що положення Тимчасового порядку №456 застосовуються до тих осіб, щодо яких вже прийнято рішення суду, яке набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Однак ані позивачем, ані відповідачем, не надано суду жодних підтверджень існування такого рішення суду про зобов'язання ДМС оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Суд звертає увагу відповідача на те, що відсутність відповідного рішення суду не позбавляє особу права оформити паспорт у формі книжечки.
Також суд зазначає, що у пункті 2 Положення №2503-XII зазначено, що паспорт громадянина України (далі-паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Отже, відповідач своїми діями щодо не оформлення паспорта громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у формі паспортної книжечки порушує її особисті права, що не відповідає основоположним приписам Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року).
Окрім того, беручи до уваги суб'єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову (зокрема щодо відмови від обробки персональних даних, а також про те, що чинне законодавство дозволяє отримати паспорт громадянина України у тому вигляді, як того просить позивач), а також правове регулювання правовідносин, в яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №Пз/9901/2/18 у справі №806/3265/17.
Суд звертає увагу, що за правилами статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суди повинні враховувати висновки Верховного Суду у зразковій справ під час ухвалення рішення у типовій справі.
У свою чергу, керуючись положеннями статті 291 КАС України суд зазначає, що в даному випадку, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19.09.2018 у згаданій зразковій справі, є обов'язковим для судів при ухваленні рішень у типових справах.
При цьому суд зазначає, що у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №Пз/9901/2/18 зазначено право будь-якого громадянина надавати чи не надавати згоду на відповідну обробку персональних даних, тому наявність чи відсутність релігійних переконань, в даній справі, не потребує доведення, оскільки первинною є саме наявність чи відсутність згоди на відповідну обробку персональних даних.
Суд зазначає, що вирішуючи спір по суті, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.
На думку Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом), не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що законодавець, приймаючи Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 №1474-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює не якість закону та порушення конституційних прав такої особи.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем своїми діями було прямо порушено права ОСОБА_2 передбачені статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, оскільки неоформлення їй паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки саме через її відмову від збирання персональних даних, що не призводить до негативних наслідків тих чи інших людей та не спрямоване проти цих людей чи держави, обмежує її права, що встановлені законом, і не є необхідними в демократичному суспільстві.
При цьому суд зазначає, що у позовній заяві позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати відмову відповідача, оформлену листом від 13.06.2023 №М-258/6/8025/23/8025/33-23 у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку із досягненням нею 16-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що за наявності рішення суб'єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, оскаржувана бездіяльність поглинається скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб'єктом владних повноважень проявлено активну поведінку - прийнято рішення про відмову позивачу у видачі паспорта.
Ураховуючи встановлені обставини цієї справи та правове регулювання відносин з яких виник цей спір, а також з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 806/3265/17, суд дійшов висновку, що для належного захисту порушених прав позивача слід також зобов'язати відповідача оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Щодо позовних вимог про зобов'язання видати паспорт з проставленою відміткою реєстрації місця проживання в паспорті, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливість такого порушення в майбутньому.
Отже, вказана вимога є передчасною, адже спір в цій частині фактично не існує, оскільки на даному етапі вирішується спір щодо видачі ОСОБА_2 паспорту у формі книжечки, а відтак задоволенню не підлягає.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача та про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дарницького відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову Дарницького відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, оформлену листом від 13.06.2023 №М-258/6/8025/23/8025/33-23, у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Зобов'язати Дарницький відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (адреса: 02121, місто Київ, проспект Бажана, 3-а, код ЄДРПОУ 42552598) оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_1 ), у зв'язку з досягненням нею 16-річноговіку, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.