11 листопада 2024 року № 320/28378/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 17.04.2024 №262440023455, від 03.05.2024 №262440023455 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1981 по 29.02.1984, періоди роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та призначити пенсію з 08.04.2024.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
За принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області розглянуло заяву позивачки та прийняло рішення від 17.04.2024 №262440023455 про відмову в призначенні пенсії за віком.
Оскаржуване рішення обґрунтовано відсутністю необхідного страхового стажу.
Необхідний страховий стаж при віці заявника - 28 років, страховий стаж заявника становить 13 років 07 місяців 26 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 02.07.1984 по 18.08.1986, оскільки в трудовій книжці відсутня назва організації при прийнятті на роботу, період роботи з 28.09.1988 по 31.03.1993, оскільки запис про звільнення не завірено підписом відповідальної особи та печаткою, період роботи з 01.07.2000 по 2014, оскільки прізвище в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не відповідає паспортним даним.
Позивачка 25.04.2024 повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
За принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області розглянуло заяву позивачки та прийняло рішення від 03.05.2024 №262440023455 про відмову в призначенні пенсії за віком.
Оскаржуване рішення обґрунтовано відсутністю необхідного страхового стажу.
Необхідний страховий стаж - 28 років, страховий стаж заявника становить 15 років 07 місяців.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки від 07.12.1978 серії НОМЕР_2 , оскільки запис про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » внесено із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29.07.1993року №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України (відсутнє посилання на дату документа, що є підставою для зміни прізвища).
До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1981 по 29.02.1984 згідно диплому від 29.02.1984 НОМЕР_3 , оскільки відсутні документи про зміну прізвища.
Позивачка, не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає таке.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058).
Згідно зі статтею 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) (ст. 24 Закону)
Періоди трудової діяльності до 01.01.2004, які зараховуються до страхового стажу, визначені ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення». Ними, зокрема, є час догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею трирічного віку, військова служба, навчання (за денною формою) у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, професійно-технічних навчальних закладах тощо.
Судом встановлено, що позивач у період з 01.09.1981 по 29.02.1984 навчалася в Сімферопольському технікумі громадського харчування, що підтверджується дипломом від 29.02.1984 НОМЕР_3 .
Таким чином, враховуючи ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суд дійшов висновку, що період навчання позивача з 01.09.1981 по 29.02.1984 має бути зарахований до страхового стажу.
Страховий стаж, набутий до 01.01.2004 р., підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637), відповідно до п.1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 2 Порядку №637 у разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно абз. 1, 2, 4 п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 7 цього Порядку № 637 визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф "б" Порядку № 637 до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком № 637.
Судом встановлено, відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком не взято до уваги відомості трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 07.12.1978, внаслідок чого до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів в даній трудовій книжці.
Такі дії, ГУ ПФУ в Черкаській області обґрунтовані тим, що трудова книжка позивачки заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом МПУ, МІОУ та МСЗНУ від 29.07.1993, запис про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » внесено з порушенням: відсутнє посилання на дату документа, що є підставою для зміни прізвища.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 (далі Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Судом встановлено, що трудова книжка НОМЕР_2 від 07.12.1978 була видана на прізвище « ОСОБА_4 ». У зв'язку з одруженням позивача, на титульній сторінці трудової книжки в графі «прізвище» внесено запис про зміну прізвища з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_2 », про що відповідальною особою роботодавця зроблено відповідний запис «на підставі свідоцтва від 15.08.1981, який скріплено підписом відповідальної особи та печаткою підприємства.
В подальшому, у зв'язку з одруженням позивача, на титульній сторінці трудової книжки в графі «прізвище» внесено запис про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », про що відповідальною особою роботодавця зроблено відповідний запис «на підставі свідоцтва про шлюб № НОМЕР_4 , який скріплено підписом відповідальної особи та печаткою підприємства.
Факт одруження позивачки та зміни прізвища підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища та копіями свідоцтва про шлюб, з яких вбачається, що позивач у зв'язку з одруженням змінювала прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_2 » (актовий запис №7 від 15.08.1981), у зв'язку з одруженням змінювала прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », у зв'язку з одруженням змінювала прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » (актовий запис №8 від 11.08.1998), у зв'язку з одруженням змінювала прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » (20.01.2001) .
Вищенаведене підтверджує зміну прізвища позивачем, про що зроблено відповідні записи на титульній сторінці трудової книжки позивача. Такий недолік заповнення трудової книжки, як відсутність дати свідоцтва про шлюб у записі про зміну прізвища при дотриманні усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу, не є достатньою підставою для не взяття до уваги відомостей трудової книжки та не дослідження періодів роботи згідно записів у даній трудовій книжці при розрахунку страхового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії по віку.
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. Тому, порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи права на належну пенсію.
Так, Верховний суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 сформував правовий висновок, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Наявність сумнівів у відповідача, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нетрудового стажу. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018, справа №127/9055/17.
Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії за віком. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а, від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не взято до уваги відомості трудової книжки НОМЕР_2 від 07.12.1978 при розрахунку страхового стажу позивача та, як наслідок, протиправно не враховано до страхового стажу позивача даних трудової книжки, яка відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Враховуючи викладене, рішення про відмову у призначенні пенсії від 17.04.2024 №262440023455, від 03.05.2024 №262440023455 Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області є передчасними, необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Частиною другою статті 245 КАС України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до ч.4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відповідно до вимог частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією. З заявою про призначення пенсії позивач звернулася 08.04.2024.
Оскільки судом встановлено, що позивачкою виконано усі умови, встановлені ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме досягнення віку та наявність стажу роботу необхідного для призначення пенсії, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушеного права позивача на пенсійне забезпечення є зобов'язання ГУ ПФУ в Черкаській області зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1981 по 29.02.1984, періоди роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та призначити пенсію з 08.04.2024.
З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн (квитанція від 15.06.2024), отже, такі понесені витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 17.04.2024 №262440023455, від 03.05.2024 №262440023455 про відмову в призначенні пенсії за віком гр. ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати гр. ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1981 по 29.02.1984, періоди роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та призначити пенсію з 08.04.2024.
Стягнути на користь гр. ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.