11 листопада 2024 року м.Київ № 640/19816/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Національного агентства з питань запобігання і протидії корупції про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Національного агентства з питань запобігання та протидії корупції, в якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 2245 від 29.08.2019 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області та заходи реагування» в частині накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції щодо невиключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення та зобов'язати Національне агентство з питань запобігання корупції виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що 29.08.2019 т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області видано наказ "Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області та заходи реагування" №2245, яким до ОСОБА_1 за порушення службової дисципліни, яке виразилось у недотриманні ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", п.2 ч.1 ст. 46 Закону України "Про запобігання корупції", застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження. Позивач вважає даний наказ незаконним, виданим з порушенням норм чинного законодавства, та таким, що порушує його законні права та інтереси, тому звернувся з адміністративним позовом до суду. Також, позивач зазначає, що на підставі спірного наказу позивача внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення. Позивач вважає протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання і протидії корупції щодо невиключення відомостей про нього з вказаного Реєстру.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2022 вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
21.04.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 21.04.2023 справа розподілена судді Лисенко В.І.
Згідно з частиною другою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Ухвалою суду від 27.04.2023 справу прийнято до провадження судді Лисенко В.І. та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 12.01.2024 витребувано від Національного агентства з питань запобігання і протидії корупції завірені належним чином копії: відомостей про результат оцінки ризиків щорічної декларації за 2018 рік, поданої ОСОБА_1 , та обрання способу її перевірки - автоматизовано чи уповноваженою особою НАЗК; довідки про результати проведення повної перевірки декларації позивача за 2018 рік; інформації про те, чи витребовувалися під час здійснення перевірки декларації ОСОБА_1 письмові пояснення чи копії документів безпосередньо від суб'єкта декларування; доказів повідомлення ОСОБА_1 про наслідки проведеної перевірки щорічної декларації за 2018 рік.
Також, вказаною ухвалою суду витребувано від Головного управління Національної поліції в Донецькій області завірені належним чином копії: наказу ГУ НП в Донецькій області від 29.08.2019 №2245 про порушення службової дисципліни окремими працівниками ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області та заходи реагування (щодо ОСОБА_1 ); доказів ознайомлення ОСОБА_1 з вищезазначеним наказом.
На виконання ухвали суду, Національне агентство з питань запобігання і протидії корупції надіслало письмові пояснення про те, що повна перевірка щорічної декларації позивача за 2018 рік не здійснювалась. Відомості про позивача були внесені до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення були внесені на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області №2245 від 29.08.2019.
На виконання ухвали суду, Головне управління Національної поліції в Донецькій області надіслало копію наказу ГУ НП в Донецькій області від 29.08.2019 №2245 про порушення службової дисципліни окремими працівниками ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області та заходи реагування (щодо ОСОБА_1 ).
Ухвалою суду від 07.02.2024 вирішено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду адміністративної справи №640/19816/22 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 05 березня 2024 року.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представники відповідачів заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , просили відмовити у задоволенні позову.
Протокольною ухвалою судді від 28.05.2024 вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Відповідач, Головне управління Національної поліції в Донецькій області, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що викласти ГУНП в Донецькій області аргументовані заперечення з приводу заявлених ОСОБА_1 вимог з питання правомірності застосування дисциплінарного стягнення на цей час не уявляється можливим через відсутність документів, які стали підставою для видання наказу ГУНП в Донецькій області від 29.08.2019 №2245 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області та заходи реагування». Позивач своєчасно (до 09.10.2019) з питанням про оскарження наказу до суду не звертався, а скористався лише цим у період воєнного стану, будучи обізнаним про те, що у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, після загострення ситуації навколо м. Маріуполя та початку активних бойових дій, тимчасовим місцем несення служби особового складу Головного управління Національної поліції в Донецькій області визначено Покровське РУП ГУНП в Донецькій області (м. Покровськ, Донецька область). Вказані події не дозволили ГУ НП в Донецькій області вивезти всю документацію, у тому числі і архіви, з міста Маріуполь Донецької області, яке на даний час є тимчасово окупованим. У зв'язку з цим відповідач вважає неможливим визнання та скасування у судовому порядку спірного наказу.
Не погоджуючись з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву, представником позивача подано відповідь на відзив, у якому зазначено про те, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з цим позовом та повноваження представника позивача підтверджені належним чином.
Відповідач, Національне агентство з питань запобігання корупції, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 , також надіслав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що Національне агентство не наділене повноваженнями щодо встановлення наявності підстав для притягнення осіб до дисциплінарної чи будь-якої іншої відповідальності, а також, щодо правомірності прийняття відповідним органом розпорядчого документа. Як вже вказувалося вище, у п. 8 р. II Положення про Реєстр визначено що підставами для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення, є ухвала суду про скасування вироку, винесення виправдувального вироку, відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення, розпорядчого документа або судового рішення про скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення, заява особи, яка з 24 лютого 2022 року до припинення або скасування воєнного стану брала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у складі Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Підстави щодо вилучення з Реєстру відомостей є вичерпними, інших підстав для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення чинне законодавство не передбачає. Таким чином, за відсутності судового рішення чи розпорядчого документа про скасування наказу ГУНП у Донецькій області № 2245, на підставі якого відомості щодо ОСОБА_1 внесені до Реєстру або підтвердження факту участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у Національного агентства відсутні правові підстави для здійснення дій щодо вилучення відомостей щодо Позивача з Реєстру.
Відповідачем (Головним управлінням поліції в Донецькій області) подано клопотання про залишення позову без розгляду через звернення до суду безпосередньо адвоката Дубового А.М. за відсутності підтвердження повноважень такої особи на підписання позову від імені ОСОБА_1 .
Розглянувши клопотання відповідача, дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно із ч.1 ст.57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Взаємовідносини між довірителем та представником, як правило, мають договірний характер.
Частинами першою та третьою ст.237 Цивільного кодексу України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно із ч.1 ст.240 ЦК України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто; він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Частиною 4 ст. 59 КАС України (у редакції станом на час подання позову) визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Вказана норма містила вичерпний перелік документів, якими можуть підтверджуватися повноваження адвоката при здійсненні ним представництва інтересів учасника адміністративної справи.
Вказана норма не вимагає від адвоката подання будь-яких додаткових документів для підтвердження своїх повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що повноваження адвоката Дубового А.М. на момент подання позову від імені та в інтересах ОСОБА_1 підтверджувалися: ордером на надання правничої (правової) допомоги серії ВО № 1043176 від 11.11.2022, та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР № 000332, виданого 30.11.2018 Радою адвокатів Тернопільської області, копії яких знаходяться у матеріалах справи.
Вказані документи завірені належним чином, відповідають вимогам належності та допустимості, та підтверджують у повному обсязі наявності у адвоката Дубовоого А.М. повноважень на звернення до суду від імені ОСОБА_1 .
Відтак, клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню.
Також, відповідачем (Головним управлінням поліції в Донецькій області) подано клопотання про залишення позову без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду.
Розглянувши клопотання відповідача, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п.17 ч.1 ст.4 КАС України).
За нормами ст.122 КАС України, початок перебігу строку для звернення до адміністративного суду законодавець пов'язав із днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ (з подальшими змінами та доповненнями, далі - Дисциплінарний статут), діючої на момент виникнення спірних відносин, поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.
Наказом ГУНП в Донецькій області від 29.08.2019 №2245 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області та заходи реагування» до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - зауваження.
Відповідно до ч.2 ст.22 Дисциплінарного статуту наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.
Пунктом 2 наказу від 29.08.2019 №2245 доручено Центральному ВП ГУНП в Донецькій області оголосити зміст наказу особовому складу та особисто ознайомити осіб, до яких вжито заходів дисциплінарного впливу.
У своїй заяві про залишення позову без розгляду, відповідач стверджує, що факт ознайомлення ОСОБА_1 із застосованим до нього дисциплінарним стягненням підтверджується відомістю про ознайомлення позивача з наказом ГУ НП в Донецькій області від 28.08.2019 №2245 та копією наказу ГУ НП в Донецькій області 28.08.2019 №2245 із особистим підписом ОСОБА_1 та датою ознайомлення, що на думку відповідача підтверджують пропуск позивачем строк звернення до суду.
Однак, під час розгляду справи, судом встановлено, що у відповідача відсутні оригінали спірного наказу та відомості про ознайомлення позивача з наказом ГУ НП в Донецькій області від 28.08.2019 №2245 у зв'язку з захопленням незаконними збройними формуваннями адміністративної будівлі ГУ НП в Донецькій області у м.Маріуполь та відсутності доступу відповідача до них.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 73 КАС України належні докази - це ті, що відповідають предмету доказування у справі та здатні підтвердити обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 73 КАС України, доказами є будь-які фактичні дані, отримані відповідно до закону, які підтверджують або спростовують обставини, що мають значення для справи.
Водночас, згідно зі статтею 94 КАС України, кожен доказ має відповідати критеріям належності та допустимості. Для того щоб документ вважався належним доказом, він має бути завірений відповідно до вимог чинного законодавства. Це може означати, що документ має бути засвідчений підписом, печаткою чи нотаріусом, залежно від виду документа.
Отже, надані відповідачем копії спірного наказу та відомості не відповідають критеріям належності та допустимості, оскільки у відповідача відсутні оригінали цих доказів, та відповідно, відсутня об'єктивна можливість здійснення завірення вказаних копій документів згідно оригіналів.
Відтак, суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо ознайомлення позивача зі спірним наказом саме 09.09.2019, оскільки воно не підтверджено належними та допустими доказами.
За наведених обставин, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду, не підлягає задоволенню.
Натомість, судом встановлено, що з метою встановлення обставин щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності представник позивача звертався у жовтні 2022 року з адвокатськими запитами до ГУНП в Донецькій області та НАЗК.
Листом ГУНП в Донецькій області №1939/55/01-2022 від 03.10.2022 позивача повідомлено про неможливість надання копій запитуваних документів.
Листом НАЗК № 20-09/21433-22 від 05.10.2022 позивачу надано копії: листа ГУНП в Донецькій області № 5544/02/12-2019 від 29.08.2019; наказу № 2245; інформаційної картки до розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення на особу за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень від 29.08.2019.
З наведеного вбачається, що позивач своєчасно (у місячний строк після того, як дізнався про порушення своїх прав), звернувся до суду з цим позовом.
При цьому, суд наголошує, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів про ознайомлення позивача зі спірним наказом.
Також, під час розгляду справи від позивача надійшло клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та витребування у відповідача оригіналів наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області №2245 від 29.08.2019 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області та заходи реагування»; оригінал відомості щодо ознайомлення особового складу Центрального ВП ГУНП в області з наказом ГУНП в Донецькій області від 29.08.2019 № 2245; копію наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області №2245 від 29.08.2019 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області та заходи реагування» з особової справи ОСОБА_1 .
У задоволенні вказаного клопотання суд відмовляє, та зазначає наступне.
Порядок призначення експертизи судом визначається статтею 102 КАС України.
Так, частиною першою цієї статті передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд.
Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 розділу 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5, основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису.
Такою експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп'яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).
Судом встановлено, що позивач заперечує те, що ним власноруч підписано документи, а саме: відомість щодо ознайомлення особового складу Центрального ВП ГУНП в області з наказом ГУНП в Донецькій області від 29.08.2019 № 2245; наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 2245 від 29.08.2019 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області та заходи реагування».
Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог 1.1 пункту 1 розділу 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5 об'єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань.
Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.
Суд зауважує, що оскільки у відповідача відсутні оригінали відомості щодо ознайомлення особового складу Центрального ВП ГУНП в області з наказом ГУНП в Донецькій області від 29.08.2019 № 2245 та наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 2245 від 29.08.2019 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області та заходи реагування» проведення почеркознавчої експертизи за наявності лише копій вказаних документів неможливе.
За вказаних обставин, також є безпідставним клопотання позивача про витребування у відповідача оригіналів відсутніх документів.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить службу в органах Національної поліції, зокрема, у 2019 році проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого ВКП Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29.08.2019 №2245 "Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ВКП Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області та заходи реагування" позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення ним службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", п.2 ч.1 ст. 46 Закону України "Про запобігання корупції", та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження.
У спірному наказі зазначено те, що відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 26.07.2019 №1924 ВІОС УКЗ ГУНП в Донецькій області проведено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками відділу кримінальної поліції Центрального ВП ГУПП в Донецькій області та встановлено, що порушуючи вимоги ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію», та п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України “Про запобігання корупції», зокрема, старший оперуповноважені ВКП Центрального ВП ГУНП в області старший лейтенант поліції ОСОБА_2 під час подання до НАЗК щорічної е-декларації за 2018 рік недостовірно зазначив відомості у розділах № 3 “Об'єкти нерухомості».
Матеріали службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками відділу кримінальної поліції Центрального ВП ГУПП в Донецькій області та встановлено, що порушуючи вимоги ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію», та п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України “Про запобігання корупції», зокрема, старшим оперуповноваженим ВКП Центрального ВП ГУНП в області, старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 під час подання до НАЗК щорічної е-декларації за 2018 рік недостовірно зазначення відомості у розділах № 3 “Об'єкти нерухомості», відповідачем суду не надано через відсутність доступу до них (перебування документів на окупованій території).
На підставі вищезазначеного наказу, Національним агентством з питань запобігання корупції були внесені відомості стосовно позивача до Єдиного державного реєстру осіб, що вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення.
У вересні 2022 року позивач звертався до Національного агентства з заявою, в якій просив вилучити з Реєстру інформацію щодо нього.
Однак, на зазначену заяву, відповідачем було надано лист-відповідь від 05.10.2022 №20-09/21433-22 про відсутність правових підстав для вилучення відомостей щодо ОСОБА_1 з Реєстру.
Не погоджуючись із зазначеним наказом ГУ НП в Донецькій області та бездіяльністю НАЗК щодо виключення його з Реєстру, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Згідно частини 1 статті 60 Закону № 580-VIII, проходження служби в поліції регулюється Законом України «Про Національну поліцію» та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 61 Закону № 580-VIII на поліцейських поширюються обмеження, визначені Законом України «Про запобігання корупції», цим та іншими законами України.
Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України "Про запобігання корупції".
Відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є зокрема поліцейські.
Згідно частини 1 статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно частини 1 статті 65 за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про запобігання корупції" Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону України "Про запобігання корупції" до повноважень Національного агентства належить, зокрема, здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Статтею 46 Закону №1700-VII встановлено перелік і вимоги до інформації, що зазначається в декларації, й, зокрема, пунктом 2 частини 1 цієї статті передбачено, що у декларації зазначаються відомості про: об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають:
а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування;
б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців
Відповідно до частини 1 статті 48 Закону України "Про запобігання корупції" національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб'єктами декларування, такі види контролю:
1) щодо своєчасності подання;
2) щодо правильності та повноти заповнення;
3) логічний та арифметичний контроль.
Частиною 2 статті 48 Закону України "Про запобігання корупції" визначено, що Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.
Обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.
Обов'язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.
Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім'ї суб'єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.
Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.
Згідно частини 2 статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, та спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.
На підставі рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 14 серпня 2016 року №1 "Про початок діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції" визначено 15 серпня 2016 року початком діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції.
Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику та має повноваження зі здійснення в порядку, визначеному Законом №1700-VII, контролю та перевірки (повної) декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя зазначених осіб, а у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у ній недостовірних відомостей - письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, та спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у тому числі щодо достовірності і повноти відомостей, зазначених суб'єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 26.03.2018 року по справі №800/513/17, від 22.02.2018 року №800/433/17, від 15.03.2018 року №800/436/17.
Згідно з частиною 2 статті 49 Закону України "Про запобігання корупції" державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов'язані перевіряти факт подання суб'єктами декларування, які в них працюють (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності, відповідних громадських рад, рад громадського контролю, утворених при державних органах), відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку.
Отже ГУ НП в Донецькій області, який є роботодавцем суб'єкта декларування, а саме позивача ОСОБА_1 , відповідно до частини 2 статті 49 Закону №1700-VII наділений лише повноваженнями щодо здійснення перевірки факту подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання цих декларацій.
Відтак перевірка декларації позивача щодо достовірності і повноти відомостей, зазначених ним у деклараціях за 2018 рік, в тому числі і відомостей зазначених в пункті 3 "об'єкти нерухомості", а саме: об'єктів нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право, відноситься виключно до компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції.
Оскільки в ході проведення службового розслідування досліджувалось питання щодо достовірності відомостей відображених в деклараціях особи уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, що є виключно компетенцією НАЗК, суд робить висновок, що проведення службового розслідування та складання висновку за фактом такого розслідування є протиправними.
При цьому, НАЗК під час розгляду справи повідомлено, що повна перевірка щорічної декларації позивача за 2018 рік, поданої ОСОБА_1 не здійснювалась.
В зв'язку з тим, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийнятий на підставі висновку за результатами проведення службового розслідування, який є протиправним, суд вважає, що відповідно є протиправним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати наказ №2245 від 29.08.2019 "Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ВКП Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області та заходи реагування" у частині, яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження.
Щодо позовної вимоги позивача про визнання бездіяльності НАЗК щодо невиключення позивача з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закон) до повноважень Національного агентства належить, зокрема, забезпечення ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення (далі- Реєстр).
Частиною першою статті 59 Закону встановлено, що відомості про осіб, яких притягнуто до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної або цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, а також про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв'язку з вчиненням корупційного правопорушення, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, що формується та ведеться Національним агентством.
Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, порядок його формування та ведення затверджуються Національним агентством.
На виконання вказаних норм Національне агентство розробило Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, яке затверджене рішенням Національного агентства від 09.02.2018 № 166, та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21.03.2018 за № 345/31797 (далі Положення про Реєстр)
Згідно з п. 2 Положення про Реєстр, Реєстр - це електронна база даних, яка містить відомості про осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, та про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв'язку з вчиненням корупційного правопорушення.
Підпунктом 1 п.3 Положення про Реєстр передбачено, що метою ведення Реєстру є забезпечення єдиного обліку осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, та юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв'язку з вчиненням корупційного правопорушення.
Відповідно до п.2 розділу ІІ Положення про Реєстр підставою для внесення Реєстратором відомостей про особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, зокрема, є електронна копія рішення суду, яке набрало законної сили, з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Отже, інформацію про осіб які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення/яких притягнуто до відповідальності за корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення вносяться до Реєстру.
Встановлено, що відомості щодо ОСОБА_1 було внесено до Реєстру у зв'язку з прийняттям наказу Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області № 2245 від 29.08.2019 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області та заходи реагування» в частині накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 .
Пунктом 8 розділу II Положення про Реєстр встановлено, що підставами для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення, є ухвала суду про скасування вироку, винесення виправдувального вироку, відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення, розпорядчого документа або судового рішення про скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення.
Отже, підстави щодо вилучення з Реєстру відомостей є вичерпним, інших підстав для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення чинне законодавство не передбачає.
Таким чином, станом на час звернення позивача до НАЗК з заявою про виключення відомостей про нього з Реєстру, у відповідача були відсутні відповідні правові підстави.
Отже, у даному випадку, суд дійшов висновку про відсутність з боку НАЗК ознак протиправної діяльності/бездіяльності щодо позивача. Тому така позовна вимога ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Натомість, згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
За наведених обставин, враховуючи протиправність наказу ГУ НП в Донецькій області №2245 від 29.08.2019 щодо ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання НАЗК виключити відомості про позивача з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 2 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, оскільки відповідач не довів правомірність оскаржуваних дій, а встановлені обставини справи свідчать про їх протиправність, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, а тому даний адміністративний позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи той факт, що судове рішення ухвалене на користь позивача та дотримуючись вимог статті 139 КАС України, суд вирішив стягнути на користь ОСОБА_1 з ГУ НП в Донецькій області, протиправним наказом якого були безпосередньо порушені права позивача, судовий збір в сумі 992,40 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ - 40109058, вул.Мандрика, буд.7, м.Покровськ, Донецька область, 85302) №2245 від 29.08.2019 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області та заходи реагування» в частині накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Зобов'язати Національне агентство з питань запобігання корупції (код ЄДРПОУ - 40381452, бульв. Миколи Міхновського, буд.28, м.Київ, 01103) виключити відомості про ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення.
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ - 40109058, вул.Мандрика, м.Покровськ, буд.7, Донецька область, 85302) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.