08 листопада 2024 року №640/2870/20
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про скасування висновку, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (04061, м. Київ, вул. Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 39794214), в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління Держпраці в Київській області щодо результатів оцінювання службової діяльності ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Київській області "Про звільнення ОСОБА_1 " за №4 від 03.01.2020;
- зобов'язати Головне управління Держпраці в Київській області поновити ОСОБА_1 на посаді Головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області;
- стягнути з Головного управління Держпраці в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновок з негативною оцінкою було прийнято відповідачем з порушенням установлених Законом України «Про державну службу» та затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2017р. №640 «Типовим порядком проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців» принципів об'єктивності і достовірності, доступності та прозорості, взаємодії та поваги до гідності державного службовця, є необґрунтованим і протиправним. Зауважив, що його було позбавлено права на ознайомлення із документами щодо результатів оцінювання службової діяльності за 2019 рік.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2020 рийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Відповідач 10.04.2020 надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що права державного службовця у зв'язку з його незгодою із негативною оцінкою за результатами оцінювання його службової діяльності, порядок оскарження такої оцінки чітко регламентовані у нормах Закону України «Про державну службу», а саме державний службовець має право висловити зауваження щодо оцінювання результатів його службової діяльності, які долучаються до його особової справи. Натомість позивач не висловлював зауваження щодо оцінювання результатів його службової діяльності, з якими він був особисто ознайомлений 07.11.2019 року.
В подальшому, Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону №2825-IXупровідним листом від 03.11.2023 №03-19/33182/23 матеріали справи №640/2870/20 передано до Київського окружного адміністративного суду (вх. від 15.04.2024 №18462).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду, справу №640/2870/20 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач працював на посаді Головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів.
31 жовтня 2019 року позивачем, згідно п. 38 Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців затвердженого постановою КМУ №640 від 23 серпня 2017 року (далі-Типовий порядок), було підготовлено результати виконання завдань і ключових показників результативності своєї службової діяльності за 2019 рік, згідно додатку №8.
З 22 листопада по 13 грудня 2019 року позивач знаходився на лікарняному, а з 16 грудня 2019 року позивачу було надано відпустку без збереження заробітної платні на два тижня.
03 січня 2020 року позивача ознайомили з наказом № 4-к про звільнення. Підставою для винесення вказаного наказу став наказ Головного управління Держпраці у Київській області від 03.12.2019 №403-к «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Головного управління Держпраці в Київській області у 2019 році».
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як визначено ч.1 ст.1 Закону України «Про державну службу», державна служба-це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що державний службовець-це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Законом України «Про державну службу» також регламентовано питання оцінювання результатів службової діяльності.
Так, відповідно до ч.ч.1-3 ст.44 Закону України «Про державну службу» (далі -Закон № 889-VIII), результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар'єри.
Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов'язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення).
Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», здійснюється суб'єктом призначення.
Частиною 5 цієї ж статті визначено, що за результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням.
У разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення).
Висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем у порядку, визначеному ст.11 цього Закону (ч. 7 ст. 44 Закону № 889-VIII).
Частиною одинадцятою ст. 44 Закону № 889-VIII визначено, що порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України. Керівник державної служби в апараті органу законодавчої та судової влади може проводити оцінювання результатів службової діяльності державних службовців з урахуванням особливостей проходження державної служби в апараті таких органів.
За змістом частин першої, четвертої ст. 11 Закону № 889-VIII у разі порушення наданих цим Законом прав або виникнення перешкод у реалізації таких прав державний службовець у місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про це, може подати керівнику державної служби скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації.
У разі неотримання в установлений частиною третьою цієї статті строк обґрунтованої відповіді на скаргу або незгоди з відповіддю керівника державної служби державний службовець може звернутися із відповідною скаргою до суду.
Процедуру проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (далі - оцінювання) визначає Порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2017 року № 640 (далі - Порядок № 640, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), дія цього Порядку поширюється на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «А», «Б» і «В».
Згідно із п.п. 2, 3 Порядку метою оцінювання є визначення якості виконання державним службовцем поставлених завдань, а також прийняття рішення щодо його преміювання, планування службової кар'єри, визначення потреби у професійному навчанні.
Оцінювання проводиться з дотриманням принципів об'єктивності, достовірності, доступності та прозорості, взаємодії та поваги до гідності державного службовця.
Про проведення оцінювання суб'єктом призначення приймається наказ (розпорядження), у якому зазначається: список державних службовців, оцінювання яких проводиться; строк проведення оцінювання; доручення, необхідні для організаційного забезпечення проведення оцінювання державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В" (за потреби).
Строк проведення оцінювання державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", визначається з урахуванням того, що результати службової діяльності безпосередніх керівників оцінюються після визначення результатів оцінювання підпорядкованих їм державних службовців. (п.7 Типового порядку).
Оцінювання проводиться на підставі ключових показників, визначених з урахуванням посадових обов'язків державного службовця, а також дотримання ним загальних правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 640 учасниками оцінювання є: державний службовець; безпосередній керівник державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В»; керівник самостійного структурного підрозділу (у разі наявності), в якому працює державний службовець, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В»; суб'єкт призначення; служба управління персоналом.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 640 оцінювання проводиться поетапно: визначення завдань і ключових показників; визначення результатів виконання завдань; затвердження висновку (крім випадків, коли жодне із визначених завдань не підлягає оцінюванню).
Відповідно до п. 11 Порядку № 640 державному службовцю визначається від двох до п'яти завдань.
Строк виконання завдання має бути реальним для досягнення необхідного результату та визначатися з урахуванням дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань відповідно до пункту 13 цього Типового порядку.
Згідно із п. 12 Типового порядку № 640 завдання і ключові показники для державного службовця на наступний рік визначаються у грудні року, що передує звітному.
Служба управління персоналом державного органу, в якому працює державний службовець, ознайомлює відповідного державного службовця із затвердженим висновком у порядку, визначеному Законом України «Про державну службу».
Згідно з абзацом першим п. 40 Порядку № 640 безпосередній керівник передає службі управління персоналом оформлену в установленому порядку форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за відповідний рік згідно з додатком 8 для зберігання в особовій справі такого державного службовця.
Відповідно до пункту 41 Порядку № 640 висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», в якому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка, за формою згідно з додатком 5 затверджується наказом (розпорядженням) суб'єкта призначення.
Пунктами 47 - 49 Порядку № 640 передбачено, що у разі отримання державним службовцем негативної оцінки відповідний висновок може бути оскаржений таким державним службовцем.
Оскарження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорій «Б» або «В», здійснюється відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну службу». У скарзі державним службовцем зазначаються зауваження до балів за виконання того чи іншого завдання та наводяться факти, які спростовують критерії, що відповідають згаданому балу.
Матеріалами справи підтверджено, що за встановленою Типовим порядком формою, безпосереднім керівником відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно правових актів ОСОБА_2 позивачу було визначено чотири завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», які сформульовані відповідачем наступним чином:
-здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю;
- забезпечення застосування заходів впливу у разі виявлення порушень законодавства про працю за результатами проведених інспекційних відвідувань;
-участь у проведенні превентивних заходів з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів;
-розгляд звернень громадян, громадських об'єднань, підприємств, установ та організацій, органів місцевого самоврядування з питань, що належать до компетенції відділу.
Цим завданням також визначені ключові показники результативності, ефективності та якості і строки виконання завдань за окремими ключовими показниками, які встановлені на період лютий-грудень 2019 року.
З вказаними Завданнями та ключовими показниками позивач по справі ознайомився під особистий підпис 01.02.2019 року, при цьому будь - яких зауважень до визначених завдань та ключових показників не висловив ані в письмовій, ані в усній формі.
Завдання і ключові показники повинні відображати кінцевий результат, на досягнення якого спрямовано службову діяльність державних службовців, завдання і ключові показники вимірюватися в кількісному та/або якісному вираженні. Завдання погоджуються з безпосереднім керівником після їх обговорення з державним службовцем.
Завдання і ключові показники визначаються з урахуванням стратегічних документів державного та/або регіонального рівня, річного плану роботи державного органу, завдань, функцій та обов'язків, визначених у положенні про державний орган, положенні про відповідний структурний підрозділ, посадовій інструкції.
Згідно із ч. 1 ст. 44 Закону України «Про державну службу» результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар'єри.
Відповідно до п. 13 Типового порядку № 640 визначення результатів виконання завдань проводиться у жовтні - грудні за період з січня поточного року або з дати визначення завдань і ключових показників до дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань.
31.10.2019 року позивачем були подані результати виконання завдань, заповнені в частині опису досягнутих результатів у розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання, а відповідачем виставлено оцінку з її обґрунтуванням.
07.11.2019 року керівником позивача були складені результати виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» за 2019 рік.
За результатами виконання завдань позивачу було проставлено за кожне завдання 2 бали, середній бал висновку склав 2 бали, тобто негативний.
В обгрунтування оцінки відповідачем зазначено про те, що завдання виконано з порушенням строків виконання, проявлено низьку самостійність, державний службовець потребував нагадувань і високої міри контролю з боку керівника.
Так, відповідачем у службовій записці щодо визначення питання про подальшу роботу позивача за результатами оцінювання службової діяльності зазначено, що протягом 2019 року найменш ефективною була робота Головного інспектора праці відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів ОСОБА_1 .
З лютого по жовтень 2019 року ОСОБА_1 було проведено лише 6 інспекційних відвідувань (відповідно до поданих ним звітів). За результатами проведених інспекційних відвідувань було складено та передано до суду лише 2 протоколи відповідно до ст.41 КУаПА. Винесено 3 постанови про накладення штрафних санкцій відповідно до ст. 265 КЗпП України, а саме 1 постанова відповідно до абз.6 ч 2 ст.265 («недопуск» на суму 12 519.00 три. та 2 постанови відповідно до абз.8 ч.2 ст.265 (інші порушення) на су му 8 346.00 грн.
Також, інспектор праці ОСОБА_1 з липня по жовтень 2019 року не подав «жодного щомісячного звіту про проведені інспекційні відвідування, не вносив інформацію до «АСМ» та «ВІЗИТ», що прямо передбачено п.2.19 його посадовою інструкцією.
Суд зауважує, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів щодо протиправності винесеного Висновку щодо оцінювання результатів виконання завдань державним службовцем, який займає категорію «Б» і «В» за 2019 рік, а також не надано належних та допустимих доказів щодо спростування результатів оцінювання, у тому числі і щодо необґрунтованості виставлених балів.
Таким чином, висновок Головного управління Держпраці в Київській області щодо результатів оцінювання службової діяльності ОСОБА_1 суд вважає обґрунтованим і таким, що не підлягає скасуванню.
Позивач зазначає, що в порушення процедури проведення оцінювання, його не було своєчасно ознайомлено з документами щодо результатів оцінювання службової діяльності за 2019 рік, в зв'язку із тим, що з 22 листопада по 13 грудня 2019 року позивач знаходився на лікарняному, а з 16 грудня 2019 року у відпустці.
Суд вважає вказані доводи позивача необґрунтованим і такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, оскільки, як вбачається зі змісту результату виконання завдань державним службовцем, позивач був ознайомлений із ним 07.11.2019 року, про що свідчить його особистий підпис у ньому. Тобто, про результати оцінювання і отримання негативної оцінки позивачу було відомо до моменту виходу на лікарняний -22.11.2019 року.
Щодо подальшого звільнення позивача за результатами такого оцінювання, суд відзначає, що зважаючи на те, що результати оцінювання ОСОБА_1 визнані судом обґрунтованими, а тому їх реалізація у вигляді наказу про звільнення позивача не суперечить вимогам законодавства і скасуванню не підлягає.
В зв'язку із тим, що інші позовні вимоги, як-то поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є похідними від вказаних вище вимог, вони також не підлягають задоволенню.
При вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Київській області про скасування висновку, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.