16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202
Справа №730/1478/24
Провадження № 3/730/693/2024
"19" листопада 2024 р. м. Борзна
Суддя Борзнянського районного суду Чернігівської області Ріхтер В.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли від ВП № 3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 184 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 13.11.2024 року, «02.11.2024 року близько 16.00 години за адресою проживання мати ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків у вихованні щодо своєї дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: 02.11.2024 року вживала алкогольні напої та впустила до свого будинку осіб в стані алкогольного сп'яніння, повідомила неправдиву інформацію на лінію 102; 13.11.2024 року перебуває у стані алкогольного сп'яніння».
Оскільки дії ОСОБА_1 носять ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, справу направлено для розгляду до суду.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 свою винуватість не визнала.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а ст. 245 цього Кодексу передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до п. 4.2 рішення Конституційного суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до статті 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступних висновків.
Частиною 1 ст. 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьками або особами, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст. 150 Сімейного кодексу України, в якій зазначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі.
Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Отже, об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у трьох різних формах: ухилення від обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя дитини; ухилення від обов'язків щодо забезпечення необхідних умов навчання дитини; ухилення від обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання дитини.
Як убачається, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про неналежне виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов'язків щодо своєї дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте, не зазначено, що саме зробила ОСОБА_1 , фабула, викладена у протоколі, не розкриває об'єктивної сторони вказаного правопорушення.
Всупереч вимогам ст. 256, 184 КУпАП, у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, в чому конкретно полягає з її боку ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо неналежного виконання батьківських обов'язків по відношенню до своєї дитини, якій менше одного року.
Суд звертає увагу, що протокол, це, фактично, акт обвинувачення державою певної особи. У такому акті, викладене обвинувачення має бути чітким та зрозумілим, фабула має відповідати нормі закону, порушення якої інкримінується особі.
Натомість, у протоколі зазначено, що « ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків…». Суд акцентує увагу, що у протоколі не розкрито термін «своїх», що не відповідає точному змісту закону та позбавляє особи захищатися належним чином, оскільки, у даному випадку, таке обвинувачення з боку держави є неконкретним.
Самі по собі наведені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, не можуть бути достатньою підставою для висновку про те, що ОСОБА_1 не виконує покладені на неї свої батьківські обов'язки по вихованню дитини.
Стаття 184 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до конкретних норм, що встановлюють обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, порушення вимог яких має бути у причинному зв'язку з їх наслідками.
Крім того, у цій справі суд звертає також увагу на таке.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається суть адміністративного правопорушення.
Складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, обставини, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення, суб'єктом, який його склав, повинні підтверджуватись іншими зібраними цим суб'єктом доказами.
У даній справі, як на доказ винуватості ОСОБА_1 , долучено лише акт обстеження умов проживання від 13.11.2024 року та письмові пояснення ОСОБА_1 за 02.11.2024 року.
Згідно акта обстеження умов проживання від 13.11.2024 року, на час відвідування в будинку прибрано, приготовлена їжа, наявні речі повсякденного вжитку, є пічне опалення, яке в задовільному стані, в дитини є ліжко, дитяче харчування, сезонний одяг, взуття. Проведено профілактичну бесіду.
Письмові пояснення ОСОБА_1 за 02.11.2024 року стосуються виключно того, що остання надала пояснення поліцейському щодо вчинення щодо неї незаконних дій з боку ОСОБА_3 .
Таким чином, винуватість ОСОБА_1 обґрунтовується виключно протоколом про адміністративне правопорушення. Жодних інших доказів суду не надано.
Окремо слід зазначити, що у фабулі протоколу зазначено, про порушення за різні дати: так зазначено, що ОСОБА_1 : (1) - 02.11.2024 року вживала алкогольні напої та впустила до свого будинку осіб в стані алкогольного сп'яніння, повідомила неправдиву інформацію на лінію 102; (2) 13.11.2024 року перебуває у стані алкогольного сп'яніння».
Тим самим, особою яка складала протокол про адміністративне правопорушення, порушено вимоги ст. 254 КУпАП, якою передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, оскільки будь-яких даних про те, що протокол щодо подій за 02.11.2024 року не можливо було скласти в цей день, матеріали справи не містять.
Треба звернути увагу й на те, що саме по собі вживання алкогольних напоїв вдома не є ані правопорушенням, ані злочином, якщо такі дії не містять складу будь-якого правопорушення. Так само, не є ані правопорушенням, ані злочином, якщо особа впускає до свого будинку осіб в стані алкогольного сп'яніння, якщо такі особи не вчиняють незаконних дій.
Таким чином, зазначені такі дії у фабулі протоколу не відповідають жодній нормі закону.
Що стосується повідомлення неправдивої інформації на лінію 102, то вказане діяння охоплюється іншою нормою КУпАП.
Таким чином, суд не визнає протокол про адміністративне правопорушення як доказ у цій справі, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, без підтвердження його іншими доказами у справі.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Сам обов'язок щодо збирання доказів, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Проаналізувавши у цьому провадженні наявні у ньому фактичні дані, які як докази були зібрані ВП, суд установив, що вина особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, не є дійсною та доведеною з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом».
Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
У такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою вони не є самостійними беззаперечними доказами, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви у суду.
За таких обставин, аналізуючи зібрані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а тому суд вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247, у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Згідно п. 1) ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з чим, дане адміністративне провадження, з урахуванням вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з встановленням обставин, визначених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 27, 34, 35, 184, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП щодо ОСОБА_1 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя В.В. Ріхтер