15 листопада 2024 року м. Київ № 320/9485/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
до суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , військова частина) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з військової служби в частині не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- визнати протиправним наказ командира військової частини НОМЕР_1 №120 від 30.06.2021 в частині виключення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) зі списків особового складу без проведення повного розрахунку;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В якості підстави позову позивач вказує на протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Ухвалою суду від 09.08.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання. Запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.
Копія ухвали суду від 09.08.2021 надсилалася відповідачеві засобами поштового зв'язку на адресу, вказану у позовній заяві - АДРЕСА_3 (трек-код відправлення № 0113300771105).
Як вбачається із відомостей щодо відстеження поштового відправлення, останнє 08.09.2021 було вручено відповідачеві, а отже відзив на позовну заяву, згідно встановленого судом строку, мав бути поданий відповідачем не пізніше 23.09.2021.
Однак, як у встановлений судом строк, так і станом на час складення даного рішення відзив на позовну заяву від відповідача не надходив, у тому числі на електронну адресу суду.
Також відповідно до ухвали суду від 10.02.2022 суд витребував у Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) довідку про загальну вислугу років ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , військова частина), станом на час звільнення зі служби.
Водночас вимоги ухвали суду також не були виконані.
Таким чином, у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи суд вирішив здійснити у порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт від 18.08.2020, запис №19941210-02432, документ №005094369, орган що видав №8026), проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника відділення розробки друкованої продукції - заступника начальника загону підготовки та проведення інформаційних заходів, що підтверджується витягом із послужного списку позивача, капітан-лейтенанта ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2021 №120 (по стройовій частині), позивача звільнено з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 14.05.2021 №37 у запас за підпунктом «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з закінченням строку контракту), з 30.06.2021 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (з речового забезпечення при військовій частині НОМЕР_5 ).
Згідно наявного в матеріалах справи витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2021 №120, вислуга років позивача у Збройних Силах становить: календарна 9 років 11 місяців, пільгова 1 рік 2 місяці.
У відповідності до рапорту позивача від 23.06.2021 командиру військової частини НОМЕР_1 , із посиланням на ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абз. 2, 3 ч. 14 ст. 10-1, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», розділів ХХХІ, ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому наказом МОУ від 07.06.2018 №260, позивач просив виплатити йому, у т.ч. одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У листі від 30.06.2021 №634/1247 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 позивачеві повідомлено про відсутність підстав щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, оскільки остання у разі звільнення з військової служби виплачується у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше, однак вислуга років позивача, станом на день звільнення (30.06.2021) становила 9 років 11 місяців.
Оскільки одноразова грошова допомога при звільненні позивача не була йому виплачена відповідачем, вказані обставини слугували підставами для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
При цьому, заявлені вимоги позивач обґрунтовує зокрема тим, що відповідачем протиправно не було враховано пільгову вислугу років в 1 рік та 2 місяці до загальної вислуги років позивача.
Крім цього, позивач зазначив, що оскільки згоди на виключення зі списків особового складу військової частини без проведення усіх необхідних розрахунків він не надавав, то наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2021 №120 в частині його виключення зі списків особового складу позивач також вважає протиправним.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (Закон №2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Аналогічна правова норма міститься в пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" (Порядок №393).
Отже, відповідними нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, передбачено, право військовослужбовця, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, за умови наявності вислуги 10 років і більше.
Так, у позовній заяві позивачем стверджується, що вищевказана умова щодо наявності 10 і більше років вислуги в межах спірних правовідносин була дотриманою, адже загальна вислуга років на час звільнення позивача становила 11 років та 1 місяць, у зв'язку з чим останній мав право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.
У постанові від 11.04.2018 по справі №806/2104/17, на яку зокрема посилається позивач у позовній заяві, колегія судів дійшла до висновку, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше».
Таким чином, в частині другій статті 15 Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.
При цьому, у постанові від 24.11.2020 по справі №822/3008/17, на яку також посилався позивач у позові, Верховний Суд погодився із висновком суду апеляційної про те, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачає будь-яких обмежень щодо обчислення такої вислуги лише в календарних роках, а передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення за наявності вислуги 10 років і більше.
Як вже було зазначено вище, у листі від 30.06.2021 №634/1247 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 позивачеві зокрема повідомлялося, що його вислуга років станом на день звільнення (30.06.2021) становила 9 років 11 місяців.
Зокрема, як вбачається з витягу із послужного списку позивача про проходження дійсної військової служби у Збройних Силах України, на військову службу ОСОБА_1 вступив 29.07.2011 шляхом вступу військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка через ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже, як вірно зазначено відповідачем у вищевказаному листі від 30.06.2021 №634/1247, станом на день звільнення - 30.06.2021 загальна вислуга років позивача у лавах ЗСУ становила 9 років 11 місяців, а відтак позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що передбачає наявність 10 і більше років вислуги.
Відповідно, суд вважає необґрунтованими заявлені позивачем вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виплати позивачеві одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, та власне щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Щодо заявлених позивачем вимог про визнання протиправним наказу командира військової частини НОМЕР_1 №120 від 30.06.2021 в частині виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу без проведення повного розрахунку, суд зазначає наступне.
Як зазначено у пункті 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Разом з цим, як вбачається із вищезгаданого рапорту позивача від 23.06.2021 командиру військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку зі звільненням з військової служби у запас через закінчення строку контракту позивач просив відповідача виплатити йому, у т.ч. одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У відповідь на даний рапорт відповідачем листом від 30.06.2021 №634/1247 було повідомлено про відсутність підстав для виплати зазначеної допомоги, та зокрема про можливість оскарження відповідних дій (бездіяльності) відповідача у разі незгоди з останніми.
Наказом відповідача від 30.06.2021 №120 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Так, за змістом вказаного наказу убачається, що відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, позивачеві було наказано виплатити за період з 1 по 30 червня 2021 року:
- посадовий оклад за посадою начальника відділення розробки друкованої продукції-заступника начальника загону інформаційно-комп'ютерних технологій;
- оклад за військовим званням капітан-лейтенанта;
- надбавку за вислугу років на військовій службі у повному обсязі від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням;
- надбавку за вислугу років на військовій службі у повному обсязі від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням;
- надбавку за особливості проходження військової служби у повному обсязі від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;
- надбавку за службу у Силах спеціальних операцій Збройних Сил України у розмірі 70 відсотків від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року;
- премію за особистий внесок в загальні результати служби у розмірі 100 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.
Крім цього, відповідно до абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було наказано виплатити грошову компенсацію за 2 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік та відповідно до пункту 3 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 - грошову компенсацію додаткової відпустки як учасника бойових дій, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2017-2021 роки, за 70 календарних днів.
Отже, одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби позивачеві виплачена не була, що зокрема підтверджується грошовим атестатом позивача від 01.07.2021, виданого військовою частиною НОМЕР_1 .
Суд зазначає, що в даному випадку, незгода позивача із його виключенням зі списків особового складу військової частини обумовлена невиплатою йому одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно, такі дії (бездіяльність) відповідача слугували(а) підставою звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Однак, як встановлено судом, позивач не мав права на виплату вказаної допомоги станом на час його звільнення зі служби, а отже зважаючи на відсутність в матеріалах справи відповідної згоди позивача на його виключення зі списків особового складу військової частини, передбаченої пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, визнання протиправним та скасування спірного наказу відповідача в частині виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу не буде відповідати завданням адміністративного судочинства та не призведе до відновлення права позивача, порушення якого, що зокрема полягало у невиплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, судом встановлено не було.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення заявлених позивачем вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 у нездійсненні повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з військової служби в частині не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
При цьому, за викладених обставин, не підлягають задоволенню і похідні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача виплатити позивачеві середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у зв'язку з наявністю пільг встановлених Законом України «Про судовий збір» та, відповідно, такий ним не сплачувався за звернення до суду з даним адміністративним позовом, враховуючи, що судом зроблено висновок про відмову у задоволенні позову, суд не вбачає підстав для розподілу судових витрат по даній адміністративній справі, у т.ч. витрат, понесених позивачем на правову допомогу.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 241, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 15.11.2024.
Суддя Панченко Н.Д.