07 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/14405/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 року (головуючий суддя Неклеса О.М.)
в адміністративній справі №160/14405/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачка, ОСОБА_1 , 03.06.2024 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2023 року №Ф-19025-04, якою ОСОБА_1 визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 14 220,37 грн.;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити інформацію про заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 з інформаційно-телекомунікаційної системи “Податковий борг» та електронного кабінету платника податків.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 30.08.2017 року. Отже, з 30.08.2017 р. ОСОБА_1 не є платником єдиного внеску у розумінні Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та не має обов'язку щодо сплати єдиного соціального внеску, у зв'язку з чим вимога про сплату боргу прийнята стосовно позивача необґрунтовано та безпідставно. Також, у позовній заяві зауважено, що протягом періоду, в який ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, вона перебувала в трудових відносинах з АТ “Оператор газорозподільної системи “Дніпропетровськгаз» та його структурними підрозділами, а також з іншими юридичними особами. Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), зокрема, у період з 01.01.2015 р. по 30.08.2017 р. страхові внески за позивача сплачувались роботодавцями - Нікопольським управлінням по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпропетровськгаз», АТ “Оператор газорозподільної системи “Дніпропетровськгаз» та ТОВ “ВІВАЛЬТ». З огляду на викладене, позивач є застрахованою особою у розумінні Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за яку єдиний внесок сплачується у встановленому законом порядку роботодавцем. ОСОБА_1 зазначила, що періоди, коли б за неї не сплачувались страхові внески особисто або роботодавцем, протягом дії Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - відсутні.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що позивачка оскаржує вимогу, яка фактично лише фіксує суму заборгованості із ЄСВ станом на 31.01.2023 р. та була направлена позивачці в порядку узгодження та яка не є виконавчим документом. Відтак наведені у позові обґрунтування протиправності вимоги від 06.02.2023 р. за №Ф-19025-04 можуть мати місце лише при оскарженні позивачем узгодженої вимоги (із літерою “У»), яка є виконавчим документом. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачкою подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Вказує, що позивачка є застрахованою особою у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за яку єдиний внесок сплачується у встановленому законом порядку роботодавцем. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) була зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності - ФОП фізичною особою до 30.08.2017 р. та перебувала на податковому обліку (в т.ч. як платник єдиного внеску) у період з10.03.2011 р. по 30.08.2017 р.
Станом на 06.02.2023 р. та на час розгляду цієї справи запис про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 . В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній.
Відповідно до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 станом на 31.01.2023 р. у позивача обліковувалась заборгованість по сплаті єдиного внеску по терміну сплати 14.07.2016 р. на суму 14 220,37 грн.
У зв'язку із наявністю у позивачки заборгованості по сплаті єдиного внеску 06.02.2023 р. ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-19025-04 на суму 14 220, 37 грн., яку відповідач направив засобами поштового зв'язку на податкову адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 .
Вищезазначене відправлення було повернуто до ГУ ДПС у Дніпропетровській області з відміткою “за закінченням терміну зберігання».
Надалі у зв'язку з несплатою заборгованості та на виконання пункту 5 розділу VI Інструкції №449, після процедури узгодження, відповідачем було сформовано вимогу від 06.02.2023 р. №Ф-19025-04 У на суму 14220,37 грн. та направлено її на примусове виконанню до органу Державної виконавчої служби (виконавче провадження №74870012).
Позивачка вважає протиправною вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2023 р. за №Ф-19025-04. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 р, Податкового кодексу України.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України, Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 р. (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI, визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Частиною 1 статті 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI визначено, що платником єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6 ЗУ №2464-VI).
Платник єдиного внеску зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 8, 12 ст. 9 Закону №2464-VI).
Сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VI є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідач зазначає, що процедура стягнення недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску поділяється на два етапи, а саме:
1) формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та направлення її платнику для добровільної сплати, або узгодження (оскарження протягом 10 днів вимоги в адміністративному, або судовому порядку) - “етап узгодження»;
2) після закінчення процедури узгодження протягом 10 днів формування та направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) (із позначкою “У») з узгодженою сумою недоїмки до органу ДВС для примусового виконання - “етап примусового стягнення».
На даному етапі вимога про сплату боргу (недоїмки) не надсилається платнику.
Перший етап процедури стягнення недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску полягає у наступному.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платнику єдиного внеску, який має недоїмку, вимогу про її сплату.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що вказана норма Закону №2464-VI не містить будь-яких уточнень щодо Вимоги.
Вказана норма не зазначає про Вимогу із позначкою “У» або без такої позначки.
Водночас, слід зазначити, що матеріали справи містять два тотожних примірника:
- Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2023 року №Ф-19025-04 на суму 14 220,37 грн. (а.с. 49), та
- Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2023 року №Ф-19025-04У на суму 14 220,37 грн.(а.с.17).
Вказані вимоги датовані одним тим же числом 06.02.2023 року.
Таким чином спростовуються доводи відповідача, що Вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2023 року №Ф-19025-04 (без позначки «У») були здійснені певні дії щодо узгодження суми боргу.
Крім того обидва примірника вимоги (як з позначкою, так і без позначки «У») містять пункт 4 в якому зазначено наступне:
4. «У разі несплати суми боргу, зазначеної у пункті 1 вимоги, ця вимога передається до органу державної виконавчої служби для стягнення в примусовому порядку протягом строку, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».
Отже, обидва примірника вимоги (як з позначкою, так і без позначки «У») зазначають, що на підставі цього документу може бути здійснено стягнення в примусовому порядку.
Зокрема, згідно абзацу частини 4 ст.25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI, вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом 10-ти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Також колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що обидва примірника вимоги (як з позначкою, так і без позначки «У») містять пункт 2 в якому зазначено наступне:
2.«Оскарження вимоги про сплату єдиного внеску може бути здійснено до податкового органу вищого рівня або до суду…..».
Таким чином, обидва примірника вимоги (як з позначкою, так і без позначки «У») зазначають про можливість оскарження такої вимоги до суду.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивачка з 30.08.2017 року не є фізичною особою-підприємцем.
Так, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 № НОМЕР_1 від 30.08.2017 (а.с.12).
Отже, позивачка не є платником єдиного внеску в розумінні Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI.
Так, частиною 1 статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI визначено, що рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Оскільки позивачка не є платником єдиного внеску в розумінні Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI, то на неї не поширюються вимоги частини 1 статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI.
Також слід зазначити, що позивачка протягом періоду, в який була зареєстрована як фізична особа-підприємець, перебувала в трудових відносинах з АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» та його структурними підрозділами, а також з іншими юридичними особами.
Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), зокрема, з 01.01.2015 по дату припинення підприємницької діяльності - 30.08.2017 страхові внески за позивачку сплачувалися роботодавцями - Нікопольським управлінням по експлуатації газового господарства ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (24607907), АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (03340920) та ТОВ «Вівальт» (38711603).
При цьому, відсутні періоди не сплати роботодавцем страхових внесків (а.с.19-24).
Слід зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 04.12.2019 р. по справі №440/2149/19, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.
В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Матеріалами справи не містять підтверджень, що ОСОБА_1 станом на дату отримання вимоги про сплату боргу (недоїмки) отримувала будь-які акти або довідки, що прийняті за результатами будь-яких перевірок.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що позивачка не має обов'язку із подання будь-якої звітності.
Аналіз наведених обставин та вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що дані про наявність у позивачки заборгованості зі сплати єдиного внеску сформовані на підставі облікових даних з інформаційних систем контролюючого органу.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини справи та норми права, що регулюють дані правовідносини та припустився помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову.
В силу частини 2 ст.9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи, що позивачка просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2023 року №Ф-19025-04, якою ОСОБА_1 визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 14 220,37 грн., однак матеріали справи також містять вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2023 року №Ф-19025-04У, якою ОСОБА_1 визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 14 220,37 грн., то колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ефективним способом захисту прав позивачки є скасування обох цих вимог.
Оскільки дані про наявність у позивачки заборгованості зі сплати єдиного внеску сформовані на підставі облікових даних з інформаційних систем контролюючого органу, то в даному випадку ефективним способом захисту прав позивачки є зобов'язання відповідача виключити інформацію про заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 з інформаційно-телекомунікаційної системи “Податковий борг» та електронного кабінету платника податків.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для врахування судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивачки та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи відповідача.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування.
Ураховуючи результат апеляційного перегляду, стягненню на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 3028 грн., а саме: 1211,20 грн. відповідно до квитанції про сплату №7МК5-99ZF-Y7АЕ від 03.06.2024 та 1816,80 грн. відповідно до відповідно до квитанції про сплату №0096-5900-4980-2896 від 15.09.2024.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2023 року №Ф-19025-04, якою ОСОБА_1 визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 14 220,37 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2023 року №Ф-19025-04У, якою ОСОБА_1 визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 14 220,37 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити інформацію про заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 з інформаційно-телекомунікаційної системи “Податковий борг» та електронного кабінету платника податків.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень (квитанція про сплату №7МК5-99ZF-Y7АЕ від 03.06.2024 на суму 1211,20 грн. та квитанція про сплату №0096-5900-4980-2896 від 15.09.2024 на суму 1816,80 грн.).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 07.11.2024 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова
суддя Н.А. Олефіренко