30 жовтня 2024 року м.Дніпросправа № 280/1191/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі № 280/1191/24 (суддя Максименко Л.Я., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач-1) №262740009341 від 26.09.2023 року;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі відповідач-2) призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за час своєї трудової діяльності він набув право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У трудовій книжці НОМЕР_1 від 23.07.1984 наявний запис про його трудовий стаж з 03.03.1987 року по 11.02.1997 року та за період з 26.04.2004 по 13.04.2005 на посаді слюсаря-ремонтника на гарячих ділянках робіт у цехах алюмінієвого лиття. Також зазначає, що відповідними довідками, які були подані позивачем для призначення пенсії та на які посилається відповідач -1 у своєму рішенні про відмову, підтверджується атестація робочого місця позивача за період з 03.03.1987 по 11.02.1997 та за період з 26.04.2004 по 13.04.2005, саме за незарахований відповідачем -1 пільговий трудовий стаж позивача. Позивач вважає рішення відповідача-1 про відмову у призначенні пенсії незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Так, суд:
-визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №262740009341 від 26.09.2023 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
-зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.09.2023р. про призначення пенсії за вислугу років, зарахувавши до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, періоди роботи ОСОБА_1 з 03.03.1987 року по 11.02.1997 та з 26.04.2004 по 13.04.2005, та прийняти відповідне рішення.
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Із рішенням суду в частині задоволених позовних вимог не погодився відповідач-1, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням процесуальних норм, відповідач-1 просить рішення суду першої інстанції в оскарженій частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В скарзі відповідач-1 зазначає, що відсутні підстави для призначення позивачу пенсії віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з непідтвердженням пільгового стажу роботи. Страховий стаж позивача становить 37 років 05 місяць 10 днів, пільговий стаж - 08 місяців 05 днів, що не дає право на призначення пенсії. Наполягає, що не можливо зарахувати до страхового стажу період роботи з 03.03.1987 по 11.02.1997, згідно довідки № 063/187 від 13.06.2005, виданої ВАТ «Мелітопольський завод Автокольорлит», та період з 26.04.2004 по 13.04.2005, згідно довідки № 063/187 від 13.06.2005, виданої ООО ТНП, оскільки довідки не відповідають вимогам Додатку №5 згідно Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 № 637, а саме - відсутні: підпис головного бухгалтера та начальника відділу кадрів, підстави видачі довідок, відсутній підсумок пільгового стажу роботи. Крім того, не було надано накази про результати проведення атестацій.
Для підтвердження пільгового стажу позивачу необхідно надати пільгову довідку відповідно до вимог додатку №5 Порядку №637. Пільговий стаж роботи не підтверджується записами у трудовій книжці, оскільки у ній відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, характер виконуваної роботи з особливо шкідливими умовами праці протягом повного робочого дня не зазначаються.
Таким чином, рішення відповідача-1, що оскаржив позивач, є вірним та обґрунтованим, а у суду не було законних підстав для його скасування і, відповідно, для часткового задоволення позовних вимог.
Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу відповідача-1. У відзиві зазначає, що погоджується із висновками суду першої інстанції в частині, в якій оскаржує відповідач-1, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому, позивач рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржує.
Відповідач-2 своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідача-1 не скористався.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
Рішенням №262740009341 від 26.09.2023, прийнятим за принципом “екстериторіальності», Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено позивачу в призначені пенсії. У рішенні підставою для відмови зазначено, що страховий стаж позивача становить 37 років 05 місяць 10 днів, а пільговий стаж - 08 місяців 05 днів, що не дає право на призначення пенсії. При цьому, пенсійним органом до пільгового стажу позивачу не зараховано: період з 03.03.1987 по 11.02.1997, згідно довідки № 063/187 від 13.06.2005 виданої ВАТ "Мелітопольський завод Автокольорлит", та період з 26.04.2004 по 13.04.2005, згідно довідки № 063/187 від 13.06.2005, виданої ООО ТНП, оскільки довідки не відповідають вимогам Додатку № 5 згідно Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 р.№ 637, а саме: відсутні підпис головного бухгалтера та начальника відділу кадрів, підстави видачі довідок не вказано за які періоди, відсутній підсумок пільгового стажу роботи. Також зазначено, що не надано накази про результати проведення атестацій.
Позивач, вважаючи таке рішення протиправним, звернувся до суду з позовом про його скасування.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновків, що відповідачем в оскарженому рішенні не наведено жодних зауважень до відповідних записів у трудовій книжці позивача, не заперечується відповідачем-1, що позивач працював за посадою, яка дає право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно до пільгового стажу не зараховано періоди трудової діяльності позивача з 03.03.1987 по 11.02.1997 та з 26.04.2004 по 13.04.2005 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1984.
Способом відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії на пільгових умовах суд обрав зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути подану позивачем заяву від 19.09.2023 про призначення пенсії, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи позивача з 03.03.1987 року по 11.02.1997 та з 26.04.2004 по 13.04.2005, та прийняти відповідне рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає за необхідне зазначити наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно із ч.1 ст.8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із даним Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою ст.24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності даним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з п.2 ч.2 ст. 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;
жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Так, спірним рішенням відмовлено позивачу у призначенні пенсії згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з відсутністю у нього необхідного пільгового стажу.
Так, до пільгового стажу не зараховано період трудової діяльності: з 03.03.1987 по 11.02.1997, на ВАТ "Мелітопольський завод Автокольорлит", та період з 26.04.2004 по 13.04.2005 на ТОВ "ТНП".
Судом встановлено, що записи трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 23.07.1984 свідчать, що ОСОБА_1 у спірні періоди, а саме - з 03.03.1987 року по 11.02.1997 обіймав посаду (мовою оригіналу) "слесарь-ремонтник на горячих участках работ по четвертому разряду в цех алюминиевого литья, 23.06.1995 присвоен и переведен по пятому разряду" на підприємстві ВАТ “Мелітопольський завод Автокольорлит», з 26.04.2004 по 13.04.2005- посаду "слесарь-ремонтник на горячих участках работ по пятому разряду в цех алюминиевого литья " на підприємстві ТОВ “ТНП». Записи про спірний період роботи засвідчено відповідними підписами уповноважених осіб та печатками підприємств.
Згідно зі статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначені постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі - Порядок №637).
Так, відповідно до п. 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Крім того, пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового, спеціального стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 20 Порядку № 637.
Таким чином, за наявності у позивача основного документу, що підтверджує пільговий стаж роботи та відповідного запису у ній, відсутні підстави та необхідність у підтвердженні стажу роботи позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 637.
Відповідачем в оскарженому рішенні не наведено жодних зауважень до відповідних записів у трудовій книжці, а також не заперечується, що він працював за посадою, яка дає право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
При дослідженні спірних записів у трудовій книжці, судом не встановлено жодних недоліків у заповненні трудової книжки.
Позивач надавав до пенсійного органу: довідку №063/187 від 13.06.2005, видану ВАТ “Мелітопольський завод Автокольорлит» та довідку №063/187 від 13.06.2005, видану ТОВ “ТНП». Ці довідки містять інформацію про роботу позивача на посаді, що передбачена Списком 2, про атестацію робочого місця, в них зазначені підстави видачі: особова картка ОСОБА_1 , особові рахунки підприємства, наказів по підприємству.
Проте, відповідач-1 не прийняв такі довідки до уваги, зазначивши, що вони не відповідають вимогам Додатку №5 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993р. № 637.
Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, визначено, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає лише при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
При цьому, основним документом, що підтверджує стаж роботи на підприємстві, є трудова книжка.
Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача, яка є основним документом, підтверджуючим стаж роботи, є відповідні записи із зазначенням необхідних відомостей. Відповідачем не спростовані відомості, що зазначені у трудовій книжці, а також не надано доказів того, що позивач не працював або спірні періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до пільгового стажу роботи, або взагалі відсутні.
Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного органу для обмеження особи в реалізації конституційного права на соціальний захист.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки або інших бухгалтерських документів.
В свою чергу, доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем-1 суду не надано, а тому спірні періоди безпідставно не взято до уваги пенсійним органом при обрахуванні стажу роботи позивача.
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно із пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відсутність будь-якої інформації від підприємства не може бути наслідком позбавлення позивача права на призначення пенсії, враховуючи що необхідний трудовий стаж підтверджується записами у його трудовій книжці.
Таким чином, є вірними висновки суду першої інстанції, що відповідачем-1 протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача періоди його роботи : з 03.03.1987 по 11.02.1997 та з 26.04.2004 по 13.04.2005, згідно відомостей трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1984.
Відповідачем-1 неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірних періодів до пільгового стажу, а тому порушені права підлягають відновленню шляхом визнання протиправним та скасування рішення №262740009341 від 26.09.2023 року.
Головне управління ПФУ в Одеській області, як структурний підрозділ, що визначений за принципом екстериторіальності, розглядало заяву про призначення пенсії та прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії. Обираючи спосіб захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції обгрунтовано зобов'язав саме Головне управління ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 19.09.2023 про призначення пенсії, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи позивача з 03.03.1987 року по 11.02.1997 та з 26.04.2004 по 13.04.2005, та прийняти відповідне рішення.
Доводи апеляційної скарги відповідача-1 висновків суду першої інстанції не спростовують. Судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстави для скасування оскарженого рішення відсутні. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі № 280/1191/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак