07 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 280/1058/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.04.2024 року (головуючий суддя Прасов О.О.)
в адміністративній справі №280/1058/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
Позивач, ОСОБА_1 , 02.02.2024 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-527-49У від 24.07.2023. В обґрунтування позовних вимог вказав, що заборгованість, згідно оскарженої вимоги, утворилася в зв'язку із несплатою позивачем єдиного соціального внеску. Проте, згідно трудової книжки позивача та довідки з місця його роботи від 19.12.2023 року №46, він з 02.05.2016 року і по теперішній час працевлаштований у КНП "Територіальне медичне об'єднання "Обласний центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф" ЗОР" на посаді лікаря швидкої допомоги. Згідно довідки ОК-5, за вказаний період за позивача сплачувався в повному обсязі єдиний соціальний внесок при кожному нарахуванні його заробітної плати. Відтак, податкова вимога є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.04.2024 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано Вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-527-49У від 24.07.2023, якою вимагається від ОСОБА_1 сплатити борг по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 8877 грн. 17 коп., з яких: 00 грн. 00 коп. - недоїмка, 2101 грн. 93 коп. - штраф, 6775 грн. 24 коп. - пеня, який виник станом на 30.06.2023 відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи податкових органів.
Визнано протиправним та скасовано Рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №009982405/827 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.01.2022 щодо застосування штрафу у сумі 2101 грн. 93 коп. та нарахування пені у сумі 6775 грн. 24 коп.
Визнано протиправною та скасовано Вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-527-49 від 24.07.2023, якою вимагається від ОСОБА_1 сплатити борг по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 36156 грн. 28 коп., з яких: 27279 грн. 11 коп. - недоїмка, 2101 грн. 93 коп. - штраф, 6775 грн. 24 коп. - пеня, який виник станом на 30.06.2023 відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи податкових органів.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що відповідачем не надано до суду доказів фактичного здійснення позивачем підприємницької діяльності у 2017-2023 роках. Відповідно до трудової книжки позивача та Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Пенсійного фонду України, у період з 01.01.2017 по 30.06.2023 позивач був працевлаштований. Протилежного відповідач не довів. Зазначив, що оскільки позивач не може мати борг з недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у період з 01.01.2017 по 30.06.2023, то застосування до позивача контролюючим органом Рішенням №009982405/827 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.01.2022 штрафу у сумі 2101 грн. 93 коп. та нарахування пені у сумі 6775 грн. 24 коп. - є протиправним. Враховуючи наведене, Рішення №009982405/827 від 18.01.2022 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, Вимога про сплату боргу (недоїмки) Ф-527-49У від 24.07.2023 та Вимога про сплату боргу (недоїмки) Ф-527-49 від 24.07.2023 контролюючим органом винесені не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірними і підлягають скасуванню у повному обсязі. Суд з урахування приписів ч.2 ст.9, п.10 ч.2 ст.245 КАС України для ефективного захисту прав та інтересів дійшов висновку вийти за межі позовних вимог і: визнати протиправним та скасувати Рішення №009982405/827 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.01.2022 щодо застосування штрафу у сумі 2101 грн. 93 коп. та нарахування пені у сумі 6775 грн. 24 коп.; визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-527-49 від 24.07.2023, якою вимагається від позивача сплатити борг по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 36156 грн. 28 коп., з яких: 27279 грн. 11 коп. - недоїмка, 2101 грн. 93 коп. - штраф, 6775 грн. 24 коп. - пеня, який виник станом на 30.06.2023 відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи податкових органів.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, у задоволенні позову відмовити.
Вказує, що відсутні жодні правові підстави для визнання протиправною та скасування вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-527-49У від 24.07.2023.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що у Вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-527-49У від 24.07.2023 ГУ ДПС у Запорізькій області вимагається від позивача сплатити борг по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 8877 грн. 17 коп., з яких: 00 грн. 00 коп. - недоїмка, 2101 грн. 93 коп. - штраф, 6775 грн. 24 коп. - пеня, який виник станом на 30.06.2023 відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи податкових органів (а.с.20, 46).
Відповідачем надано Рішення №009982405/827 від 18.01.2022 ГУ ДПС у Запорізькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 2101 грн. 93 коп. та за період з 10.02.2018 по 06.02.2020 нараховано пені в сумі 6775 грн. 24 коп. відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а.с.47).
Також, відповідачем надано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-527-49 від 24.07.2023 ГУ ДПС у Запорізькій області, якою вимагається від позивача сплатити борг по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 36156 грн. 28 коп., з яких: 27279 грн. 11 коп. - недоїмка, 2101 грн. 93 коп. - штраф, 6775 грн. 24 коп. - пеня, який виник станом на 30.06.2023 відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи податкових органів (а.с.44).
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно позивача містяться записи: від 27.11.2001 про державну реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця; від 08.02.2024 про припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності.
Позивачем надано до суду Довідку №46 від 19.12.2023 Комунального некомерційного підприємства "Територіальне медичне об'єднання "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" ЗОР, в якій зазначено:
«… Видана ОСОБА_2 в тому, що він дійсно працює на посаді лікаря з медицини невідкладних станів виїзної бригади швидкої медичної допомоги підстанції швидкої медичної допомоги м.Вільнянськ Запорізької станції екстреної медичної допомоги з 08.12.2022 по теперішній час. Наказ від 07.12.2022 №661/2/03-04. З 02.05.2015 по 03.06.2016 працював на посаді лікаря-стажиста швидкої медичної допомоги підстанції швидкої медичної допомоги Ленінського району (Правобережна) Запорізької станції екстреної медичної допомоги. Наказ від 20.04.2015 №536/03-04. 04.06.2016 переведений на посаду лікаря з медицини невідкладних станів виїзної бригади швидкої медичної допомоги підстанції швидкої медичної допомоги Ленінського району (Правобережна) Запорізької станції екстреної медичної допомоги. Наказ від 03.06.2016 №563/03-04. Підстанція швидкої медичної допомоги Ленінського району (Правобережна) перейменовано на підстанцію швидкої медичної допомоги Дніпровського району (Правобережна). Наказ від 30.09.2016 №117/02-06. 01.02.2020 переведено на посаду лікаря з медицини невідкладних станів виїзної бригади швидкої медичної допомоги підстанції швидкої медичної допомоги Дніпровського району (Правобережна) Запорізької станції екстреної медичної допомоги у зв'язку з приєднанням КУ «ЗСЕ(Ш)МД'ЗОР до Комунальної установи «Териториальне медичне об'єднання Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради. Підстава: Рішення сесії Запорізької обласної ради від 24.10.2019 №15. Комунальна установа «Територіальне медичне об'єднання "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради перетворено в Комунальне некомерційне підприємство «Територіальне медичне об'єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради з 08.02.2020р. Підстава: Рішення сесії Запорізької обласної ради від 27 лютого 2020 №4. 08.12.2022 переведено на посаду лікаря з медицини невідкладних станів виїзної бригади швидкої медичної допомоги підстанції екстреної медичної допомоги м.Вільнянськ Запорізької станції ЕМД. Наказ від 07.12.2022 №661/2/03-04. …» (а.с.10).
Відповідно до відомостей з Трудової книжки позивача, позивач з 02.05.2015 по день подачі позову (02.02.2024) працює в системі охорони здоров'я (а.с.11-19).
При цьому, відомості з трудової книжки позивача кореспондуються з Індивідуальними відомостями про застраховану особу позивача в Пенсійному фонді України (а.с.24-25). Позивач вважає протиправною Вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-527-49У від 24.07.2023.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI, Податкового кодексу України.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI.
Частиною 2 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч.3 ст.25 ЗУ №2464-VI).
Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надано визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Дія вказаного Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються:
принципи збору та ведення обліку єдиного внеску;
платники єдиного внеску;
порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску;
розмір єдиного внеску;
орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність;
склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;
порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ст.2 ЗУ №2464-VI).
Абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці:
підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
При цьому, пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI встановлено з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абз.1 п.1, п.3 ч.1 ст.7 ЗУ №2464-VI).
Отже, переліченими нормами чинного законодавства встановлений безальтернативний обов'язок фізичної особи - підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
При цьому, з 01.01.2017 в разі неотримання доходу, за будь-яких умов, єдиний внесок має бути сплачений не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць.
Звільнені від обов'язкової сплати єдиного внеску тільки фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію або соціальну допомогу, проте позивачем доказів того, що він підлягає звільненню від сплати єдиного внеску в силу Закону до суду не надано.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи - підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд зазначає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.
В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Вищевказана правова позиція щодо застосування норм права була викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 по справі №440/2149/19.
Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постановах від 27.11.2019 року (справа №160/3114/19), від 05.12.2019 року (справа №260/358/19), від 23.01.2020 року (справа №480/4656/18), від 27.02.2020 року (справа №0440/5632/18).
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріалами справи підтверджується, що Відповідачем не надано до суду доказів фактичного здійснення позивачем підприємницької діяльності у 2017-2023 роках.
Водночас, з Трудової книжки позивача та Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Пенсійного фонду України вбачається, що у період з 01.01.2017 по 30.06.2023 позивач був працевлаштований.
При цьому, протилежного відповідач не довів.
Оскільки позивач не може мати борг з недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у період з 01.01.2017 по 30.06.2023, то застосування до позивача контролюючим органом Рішенням №009982405/827 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.01.2022 штрафу у сумі 2101 грн. 93 коп. та нарахування пені у сумі 6775 грн. 24 коп. - є протиправним.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Рішення №009982405/827 від 18.01.2022 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, Вимога про сплату боргу (недоїмки) Ф-527-49У від 24.07.2023 та Вимога про сплату боргу (недоїмки) Ф-527-49 від 24.07.2023 контролюючим органом винесені не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірними і підлягають скасуванню у повному обсязі.
Суд першої інстанції з урахування приписів ч.2 ст.9, п.10 ч.2 ст.245 КАС України для ефективного захисту прав та інтересів позивача визнав за необхідне вийти за межі позовних вимог і, і на думку колегії суддів апеляційної інстанції обґрунтовано:
визнав протиправним та скасував Рішення №009982405/827 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.01.2022 щодо застосування штрафу у сумі 2101 грн. 93 коп. та нарахування пені у сумі 6775 грн. 24 коп.;
визнав протиправною та скасував Вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-527-49 від 24.07.2023, якою вимагається від позивача сплатити борг по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 36156 грн. 28 коп., з яких: 27279 грн. 11 коп. - недоїмка, 2101 грн. 93 коп. - штраф, 6775 грн. 24 коп. - пеня, який виник станом на 30.06.2023 відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи податкових органів.
За вказаних обставин позивач не може мати борг, який виник станом на 30.06.2023, по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 36156 грн. 28 коп.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи відповідача.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.04.2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 07.11.2024 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова