14 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/241/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 в адміністративній справі №160/241/24 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 в адміністративній справі №160/241/24 заяву позивача подану в порядку ст. 383 КАС України повернуто.
Позивачем, на зазначене рішення суду першої інстанції подана апеляційна скарга.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 в адміністративній справі №160/241/24 залишено без руху та запропоновано у строк десяти днів з моменту отримання даної ухвали, усунути недоліки апеляційної скарги, шляхом надання до суду апеляційної інстанції належні докази на підтвердження скрутного матеріального стану, якими можуть бути, довідка податкового органу з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, також інші докази на підтвердження скрутного матеріального стану станом на момент подання апеляційної скарги, або ж документу про сплату судового збору у розмірі та порядку, передбаченому чинним законодавством.
На виконання вимог ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 позивачем направлено заяву про відкриття провадження по справі, в якій зазначено, що позивач не повинен був сплачувати судовий збір за подання заяви в порядку 383 КАС України, про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень, а ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 мою заяву подану в порядку ст. 383 КАС України повернуто через несплату судового збору, я звернувся з апеляційною скаргою до Третього апеляційного адміністративного суду. Крім того, просить застосувати при вирішенні питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою правові позиції Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини, Верховного Суду, викладені у апеляційній скарзі і цьому клопотанні. Відкрити провадження за апеляційною скаргою.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.10.2024 апеляційну скаргу продовжено строк дії ухвали суду від 16.10.2024 про залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 в адміністративній справі №160/241/24, надавши термін для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про продовження строку на усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 28.10.2024 позивачем направлено заяву про відкриття провадження по справі, в якій зазначено, що з огляду на приписи Конституції України, за відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із заявою про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, поданої в порядку ст.383 КАС України, апеляційною і касаційною скаргами які подаються на рішення суду першої інстанції за такою заявою, мене не може бути будь-яким чином примушено сплатити судовий збір за таку заяву. При цьому звертаю увагу Суду на те, що статтею 383 КАС України законодавчо не встановлено ставок судового збору за звернення до суду в порядку ст.383 КАС України.
Розглянувши повторно клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції приходить висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною другою статті 383 КАС України встановлено вимоги до поданої заяви. Зокрема, зазначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження;9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 383 КАС України, заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Таким чином, вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду, в порядку статті 383 КАС України, із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності.
З системного аналізу викладених положень, убачається, що на позивача покладено обов'язок сплати судового збору за подання відповідної заяви до суду як процесуальним законодавством, так і Законом України «Про судовий збір».
Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у позивача, закріплених устатті 5 Закону «Про судовий збір», пільг позивачем не надано. Підстав для звільнення від сплати судового збору не зазначено.
Висновки щодо необхідності сплати судового збору за подання заяви в порядку ст.383 КАС України містяться в постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №807/220/18, від 25.06.2020 у справі № 0240/2226/18-а та у справі № 160/1712/21 від 04.07.2023, які в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягають врахуванню судом апеляційної інстанції у даній справі.
Аналогічні висновки щодо необхідності сплати судового збору за подання заяви в порядку статті 383 КАС України відображені також у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі №807/220/18 (провадження №К/9901/6667/19), у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №0240/2226/18-а (провадження №К/9901/32201/19).
Також, суд враховує висновки Верховного Суду в ухвалі від 12 вересня 2023 року у справі №520/13521/21, в якій він зазначив: «Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, повернув заяву з двох підстав: -несплату судового збору чи підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати; - надання відомостей про хід виконавчого провадження.
Крім того, приписи статті 382 КАС України не містять вимог щодо необхідності сплати судового збору на відміну від положень статті 383 КАС України, де пунктом 9 частини 2 прямо передбачено надання документу про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 в справі № 755/10947/17 суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, якою у цій справі є позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 04.07.2023 у справі № 160/1712/21, згідно з якою за подання заяви в порядку статті 383 КАС України необхідно сплати судовий збір.
Отже, сплата судового збору є однією з умов при зверненні до суду з заявою, позовною заявою, апеляційною чи касаційною скаргою на судові рішення й вимога щодо сплати судового збору не суперечить закону.
Сплата ж судового збору за подання апеляційної скарги, в силу положень статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.
Оскільки скаржником повторно не надано суду апеляційної інстанції належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені в клопотанні не можуть бути визнані поважними, в зв'язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.
Втім слід наголосити, що частину другу статті 3 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), в тім, що вона уможливлює справляння судового збору під час подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 6-р(II)/2024 від 13.05.2024.
Підпункт 9 пункту 1 частини другої статті 4 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), в тім, що він уможливлює справляння судового збору під час подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 6-р(II)/2024 від 13.05.2024.
Отже в даному випадку, Рішенням Конституційного Суду № 6-р(II)/2024 від 13.05.2024 встановлено неможливість справляння судового збору у відповідності до частини другої статті 3, підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір“ під час подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
В даному випадку справа розглядається в порядку адміністративного судочинства, що унеможливлює застосування Рішення Конституційного Суду № 6-р(II)/2024 від 13.05.2024 у спірних правовідносинах.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024, зазначені недоліки апеляційної скарги не усунуто.
Приймаючи до уваги, що позивачем у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунені, апеляційна скарга підлягає поверненню відповідно до ст.ст. 169, 298 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 169, 296, 298 КАС України, суд, -
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 в адміністративній справі №160/241/24 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови- повернути.
Повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання відповідно до ч. 2 ст. 325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова