13 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/12522/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро
апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року
у справі №160/12522/24
за позовом Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" Павлоградської міської ради
до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
про визнання протиправним та скасування припису,-
Комунальне підприємство "Павлоградтеплоенерго" Павлоградської міської ради звернулось до суду з адміністративним позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якому просило визнати протиправним і скасувати припис Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про усунення виявлених порушень №ПС/ДН/11265/0270/П від 19.04.2024.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року у справі №160/12522/24 адміністративний позов Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" Павлоградської міської ради до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування припису задоволено.
Приймаючи рішення по справі, суд встановив, що відповідачем здійснено позаплановий захід державного нагляду щодо додержання вимог законодавства у сфері праці, за результатами якого, виявлено ряд порушень. Щодо порушення ч. 2 ст. 3 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»: у період воєнного стану не здійснено повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених ч.3 ст.32 та ст. 103 КЗпП, не пізніш як до запровадження таких умов, суд дійшов висновку, що зміна істотних умов праці відбулась згідно Наказу №40 від 14.01.2022, окремі працівники ознайомлені з цим наказом 28.02.2022, тобто до введення воєнного стану, таким чином відсутнє порушення вимог закону, оскільки такий закон не має зворотної дії у часі. Також судом встановлено, що позивачем не допущено порушення частини 1 статті 7 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а саме роботодавцем не забезпечено достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці. Крім того, судом встановлено, що позивачем не порушено норм абзацу 4 частини 1 статті 12 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а саме у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки. Судом зазначено, що на момент звільнення ОСОБА_1 компенсація за невикористані дні додаткової щорічної відпустки за період роботи 03.01.2021-02.01.2022 не нарахована та не виплачена, оскільки умовами колективного договору не встановлено право на отримання такої відпустки. З огляду на викладене, суд вважав наявними підстави для задоволення позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду, Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року у справі №160/12522/24, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що висновок суду про відсутність порушення позивачем ч.2 ст. 3 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» ґрунтується на припущеннях а не на документальних доказах. Також вважає, що матеріалами перевірки підтверджено порушення позивачем порядку обліку виконуваної працівником роботи і бухгалтерського обліку витрат на оплату праці. Зазначає, що інспектором встановлено, що наприклад особа ОСОБА_1 звільнений - 02.01.2024, у день звільнення працював, однак документи, що засвідчують факт видачі йому копії наказу про звільнення та письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні, відсутні. Також наявні розбіжності щодо оформлення наказу про звільнення та оформлення особової картки працівника, а саме не вказана причина звільнення.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці в період з 05.04.2024 по 18.04.2024 проведено позапланову перевірку з питань оплати праці в частині нарахування та виплати заробітної плати на умовах, визначених трудовим договором, та з питань виплати грошової компенсації відповідно до статті 24 Закону України “Про відпустки» у разі звільнення.
За результатом нагляду (контролю) складено акт №ПС/ДН/11265/0270 від 18.04.2024, відповідно до якого встановлені наступні порушення:
- Частини 2 статті 3 Закону України №2136, а саме: у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною 3 статті 32 та статтею 103 КЗпП, не здійснено не пізніш як до запровадження таких умов. Статтею 1 Закону України “Про колективні договори і угоди» визначено, що колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців. Частиною першою статті 5 цього закону встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Частинами першою та другою статті 7 цього закону визначено, що зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції, у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин. Частиною третьою статті 7 визначено, що колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги, зокрема щодо дитячого оздоровлення та придбання новорічних подарунків для дітей працівників тощо. Статтею 14 цього закону визначено, що зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою. Документом, що регулює виробничі, трудові, соціально-економічні відносини між роботодавцем та працівниками КП “Павлоградтеплоенерго» є “Колективний договір комунального підприємства “Павлоградтеплоенерго» на 2021 - 2025 роки» (далі - Колективний договір), ухвалений на загальних зборах трудового колективу 25.02.2021 (протоколом загальних зборів трудового колективу від 25.02.2021, зареєстрований виконавчим комітетом Павлоградської міської ради за реєстраційним №13/21 від 15.03.2021. В ході проведення перевірки КП “Павлоградтеплоенерго» зокрема надано “Зміни до Колективного договору між трудовим колективом і адміністрацією комунального підприємства “Павлоградтеплоенерго» на 2021 - 2025 р.р., зареєстровані виконавчим комітетом Павлоградської міської ради за реєстраційним № 02/22 від 13.01.2022. На титульному аркуші цих змін наявний напис: “За узгодженням засідання профспілкового комітету КП “Павлоградтеплоенерго» протокол № 259 від 11.01.2022 р.». При цьому пунктом 1.4 Колективного договору встановлено: “Колективний договір не обмежує прав сторін щодо внесення змін і доповнень в період його дії. Зміни та доповнення до колективного договору вносяться у зв'язку із змінами чинного законодавства з питань, що є предметом цього колективного договору та за ініціативою сторін після проведення переговорів (Консультацій) і досягнення домовленостей. Зміни та доповнення вступають в дію після прийняття їх на конференції (зборах) колективу і підписання сторонами.» При цьому інформації щодо затвердження цих змін на конференції (зборах) колективу до перевірки не надано. Таким чином, враховуючи вимоги статті 14 Закону України “Про колективні договори і угоди» та вимоги речення третього пункту 1.4 Колективного договору встановити, чи набули чинності зазначені зміни в законний спосіб не вбачається можливим. Зазначеними змінами внесені зміни зокрема до Додатку № 1 до розділу III Колективного договору “Тривалість відпусток»: скорочено тривалість додаткових відпусток за роботу зі шкідливими умовами праці та за особливий характер праці. Наприклад, до внесення змін Колективним договором було передбачено надання 4 днів додаткової відпустки за особливий характер праці за професією слюсар-ремонтник. Внесеними змінами надання додаткової відпустки за особливий характер праці за професією слюсар-ремонтник не передбачено. Таким чином відбулась зміна істотних умов праці. Директором КП “Павлоградтеплоенерго» видано наказ від 14.01.2022 № 40 “Про попередження працівників про зміни до колективного договору від 13.01.2022 №02/22». Пунктом 1 цього наказу визначено: “Ознайомити всіх робітників підприємства зі змінами до порядку надання додаткових відпусток за роботу зі шкідливими умовами праці, за особливий характер праці, за роботу з екранними пристроями, за ненормований робочий день під підпис». Пунктом 2 цього наказу визначено: “Контроль за виконанням даного наказу залишаю за собою». З даним наказом працівників ознайомлено пізніше, ніж зміни до Колективного договору набули чинності, наприклад: працівників ремонтної дільниці № 13 ознайомлено 28.01.2024. Зазначені факти свідчать про порушення вимог частини 2 статті 3 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022, якою передбачено: “У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною 3 статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.»
- Частини 1 статті 7 Закону України №2136, а саме: роботодавцем не забезпечено ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці. Наприклад: згідно з табелем обліку використання робочого часу в день звільнення ОСОБА_1 (звільнений 02.01.2024 згідно з наказом “Про припинення трудового договору(контракту)» від 02.01.2024 №3/к) працював, при цьому документів, які б засвідчили факт видачі йому в день звільнення копії наказу про звільнення та письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні, як передбачено вимогами статті 47 та статті 116 КЗпП України до перевірки не надано. В наказі про звільнення наявний його підпис лише про ознайомлення з наказом про звільнення. Окрім того, в порушення вимог пункту 2.4 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, яким передбачено: “Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим - ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження)», наказі про звільнення відсутнє зауваження щодо наявності поважної причини звільнення: “в зв'язку з виходом на пенсію», при тому таке зауваження наявне в заяві про звільнення та в особовій картці за типовою формою П-2. Зазначені факти свідчать про порушення вимог абзацу 4 частини 1 статті 7 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ, якою передбачено: “У період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці»;
- Абзацу 4 частини 1 статті 12 Закону України №2136, а саме: у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому не виплачено грошову компенсацію відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки". В ході проведення перевірки встановлено, що при звільненні працівників грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки не нараховується та не виплачується в повному обсязі при наявності підстав. Як вже було зазначено вище “Змінами до Колективного договору між трудовим колективом і адміністрацією комунального підприємства “Павлоградтеплоенерго» на 2021 -2025 р.р. Реєстраційний № 13/21 від 15.03.2024 р.», зареєстрованими виконавчим комітетом Павлоградської міської ради за реєстраційним №02/22 від 13.01.2022, внесені зміни зокрема до Додатку № 1 до розділу III Колективного договору “Тривалість відпусток»: скорочено тривалість додаткових відпусток за роботу зі шкідливими умовами праці та за особливий характер праці. Наприклад, до внесення змін Колективним договором було передбачено надання 4 днів додаткової відпустки за особливий характер праці за професією слюсар-ремонтник. Внесеними змінами надання додаткової відпустки за особливий характер праці за професією слюсар-ремонтник не передбачено. При цьому при звільненні працівників грошова компенсація за дні невикористаної додаткової відпустки за особливий характер праці, на які працівники набули право до внесення змін до Додатку № 1 до розділу ІІІ Колективного договору “Тривалість відпусток», при звільненні не нараховується та не виплачується при звільненні працівників. Наприклад: ОСОБА_1 був звільнений 02.01.2024 за власним бажанням відповідно до етапі 38 КЗпП України на підставі особистої заяви від 28.12.2023, згідно з наказом “Про припинення трудового договору(контракту)» від 02.01.2024 № 3/к. Починаючи з 16.10.2018 працював слюсарем-ремонтником дільниці № 13, тобто мав право на додаткову відпустку за особливий характер праці згідно з вимогами Додатку № 1 до розділу III Колективного договору “Тривалість відпусток». За період роботи до 02.01.2021 використав дні цих додаткових відпусток; за період роботи з 03.01.2021 до моменту звільнення у додатковій відпустці за особливий характер праці не був. При цьому при звільненні йому нараховано компенсацію за 24 дні невикористаної основної щорічної відпустки, без врахування за дні невикористаної додаткової відпустки за особливий характер праці, що не відповідає вимогам частини 1 статті 83 КЗпП України та частини 1 статті 24 Закону України “Про відпустки» та свідчить про порушення вимог абзацу 4 частини 1 статті 12 Закону України “Про організацію трудових відносим в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ, яким передбачено: “У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України “Про відпустки.»
На підставі акту Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці винесено припис №ПС/ДН/11265/0270/П від 19.04.2024 про усунення виявлених порушень законодавства про працю, яким зобов'язано директора КП “Павлоградтеплоенерго» усунути такі порушення та забезпечити додержання норм законодавства про працю:
- у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов праці, передбачених частиною 3 статті 32 та статтею 103 КЗпП, не здійснено не пізніш як до запровадження таких умов - порушення частина 2 статті 3 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року №2436-ІХ;
- роботодавцем не забезпечено ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці - порушення частина 1 статті 7 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року №2436-ІХ;
- у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому не виплачено грошову компенсацію відповідно до статті 24 Закону України “Про відпустки» - порушення абзац 4 частини 1 статті 12 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року №2436-ІХ.
Позивач, вважаючи спірний припис протиправним та безпідставним, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон № 877-V).
Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, рівності прав і законних інтересів усіх суб'єктів господарювання; гарантування прав та законних інтересів кожного суб'єкта господарювання; об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю); відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб'єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, порушення прав та законних інтересів суб'єкта господарювання (стаття 3 Закону № 877-V).
За змістом положень статті 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, у якому зазначає стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Матеріалами справи підтверджено, що за результатами проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі перевірки зокрема, встановлено порушення частини 2 статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ (далі - Закон №2136).
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону 2136 у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.
Так, зміна істотних умов праці, про яку, за висновком відповідача, не вчасно повідомлено працівників, відбулась у лютому 2022 року.
Як зазначає сам відповідач, до Колективного договору Комунального підприємства “Павлоградтеплоенерго» на 2021-2025 роки внесено зміни, зареєстровані виконавчим комітетом Павлоградської міської ради за реєстраційним № 02/22 від 13.01.2022.
Директором КП “Павлоградтеплоенерго» видано наказ №40 від 14.01.2022 “Про попередження працівників про зміни до колективного договору від 13.01.2022 №01/22». Пунктом 1 даного наказу визначено “Ознайомити всіх робітників підприємства зі змінами до порядку надання додаткових відпусток за роботу зі шкідливими умовами праці, за особливий характер праці, за роботу з екстреними пристроями, за ненормований робочий день під підпис».
Працівники ремонтної дільниці №13 ознайомлені зі змінами до Колективного договору, а саме з наказом №40 від 14.01.2022 року - « 28.01» без зазначення року, при цьому підстави вважати, що ознайомлення відбулось, як зазначає відповідач, саме у 2024 році, у суду відсутні з огляду на те, що четверо працівників ремонтної дільниці №13 станом на 28.01.2024 року вже звільнені, включаючи двох з них, які звільнені у 2022 році на підтвердження чого надано копії наказів. Доказів на спростування таких висновків відповідачем не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Так, закон Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» набрав чинності 24.03.2022, тобто після внесення змін до колективного договору та ознайомлення працівників з такими змінами.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність з боку позивача порушень норм частини 2 статті 3 Закону 2136.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону 2136 у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.
З аналізу наведеної норми права вбачається, що підставою для висновку про порушення роботодавцем порядку організації діловодства з питань трудових відносин є відсутність з боку роботодавця ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.
На підтвердження достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці позивачем надано табель обліку використання робочого часу який підтверджує здійснення КП “Павлоградтеплоенерго» ПМР достовірного обліку виконуваної працівниками роботи і забезпечення належного бухгалтерського обліку витрат на оплату праці.
Крім цього, на КП “Павлоградтеплоенерго» ПМР оформлено належим чином розрахункові листки, в яких відображено достовірні дані щодо нарахованих сум заробітної плати кожного з працівників та утримання із заробітної плати кожного працівника, що свідчить про забезпечення ведення роботодавцем достовірного бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому порядку, що також підтверджується копією розрахункового листка ОСОБА_1 за січень 2024 року.
Разом з тим, як на підставу порушення позивачем частини 1 статті 7 Закону 2136 відповідач посилався на порушення, які мали місце в процесі звільнення ОСОБА_1 , а саме: - ненадання особі в день звільнення копії наказу про звільнення та письмового повідомлення про виплачені та нараховані суми при звільненні; - у наказі про звільнення відсутнє зауваження щодо наявності поважної причини звільнення: “в зв'язку з виходом на пенсію».
Проте такі висновки відповідача не свідчать про недостовірність обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці в КП “Павлоградтеплоенерго» ПМР.
Колегія суддів апеляційного суду, погоджується з висновком суду першої інстанції, що жодних фактів підтверджених належними доказами, які б свідчили про недотримання або порушення КП “Павлоградтеплоенерго» ПМР вимог частини 2 статті 30 Закону України “Про оплату праці», тобто ведення не достовірного обліку виконуваної працівниками, в тому числі і ОСОБА_1 , при проведенні перевірки не встановлено та матеріали справи не підтверджено.
Крім того, посилаючись на порушення позивачем порядку ведення трудових книжок, відповідачем не наведено яке саме порушення допущено та яким чином воно не відповідає нормам частини 1 статті 7 Закону № 2136.
Враховуючи викладене, вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність порушення вимог частини 1 статті 7 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Стосовно порушення абзацу 4 частини 1 статті 12 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а саме не виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку відповідно до статті 24 Закону України “Про відпустки» апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 12 Закону № 2136 у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки".
Відповідно до статті 24 Закону України “Про відпустки» У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Висновок відповідача про допущене позивачем порушення фактично ґрунтується на тому, що на момент звільнення ОСОБА_1 компенсація за невикористані дні додаткової щорічної відпустки за період роботи 03.01.2021-02.01.2022 не нарахована та не виплачена.
Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 05.11.2012 року по 02.01.2024 працював на КП “Павлоградтеплоенерго» ПМР за професією слюсар-ремонтник.
Відповідно до позиції 86 підрозділу “Виробництво та розподілення тепла» розділу V “Виробництво електроенергії, газу та води. Виробництво та розподілення електроенергії» додатку 1 до постанови №1290, право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці має слюсар-ремонтник, зайнятий: ремонтом гарячих котлів; на інших роботах паросилового господарства.
У додатку 2 до постанови №1290 серед професій, що дають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці професія слюсаря-ремонтника відсутня.
Східним офісом Держаудитслужби в ході планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства “Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради за період з 01.01.2018 року по 30.09.2021 року, проведеною в термін з 23.11.2021 року по 17.02.2022 року, виявлене порушення вимог Закону України “Про відпустки» для професій, які визнані такими, що не дають право на додаткову відпустку за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, внаслідок чого встановлено завищення витрат на оплату праці та завдано матеріальної шкоди (збитків) підприємству.
Крім того, згідно Колективного договору Комунального підприємства “Павлоградтеплоенерго» на 2021-2025 роки слюсар-ремонтник не має права на отримання додаткової відпустки.
Оскільки на момент звільнення ОСОБА_1 не мав невикористаних днів додаткової відпустки, відсутні підстави вважати, що позивач не виплатив йому грошову компенсацію відповідно до статті 24 Закону України “Про відпустки».
Приведене свідчить на користь висновку суду першої інстанції про недоведеність відповідачем порушень, викладених в Акті №ПС/ДН/11265/0270 від 18.04.2024 та протиправність винесення припису №ПС/ДН/11265/0270/П від 19.04.2024.
Підсумовуючи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги цей висновок не спростовують.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року у справі №160/12522/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко