14 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/22926/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 року (суддя Букіна Л.Є., м. Дніпро, повний текст ухвали виготовлено 20.09.202 року) у адміністративній справі №160/22926/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, суд -
22.08.2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі по тексту - відповідач), в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення їй зменшеного розміру премії перед звільненням зі служби в Національній поліції; зобов'язати відповідача переглянути розмір її премії, встановленої перед звільненням зі служби в Національній поліції; визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування і виплати їй одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, грошової компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпусту за фактично відпрацьований час у 2022 році та грошової компенсації за невикористані 10 діб додаткової відпустки одному з батьків, які мають двох та більше дітей віком до 15 років, із протиправно зменшеним розміром премії та без урахуванням додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України №168; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби, грошову компенсацію за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку за фактично відпрацьований час у 2022 році та грошову компенсацію за невикористані 10 діб додаткової відпустки одному із батьків, які мають двох та більше дітей віком до 15 років, з урахуванням вірно визначеного розміру премії та додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 та з урахуванням раніше виплачених сум; визнати протиправними дії відповідача щодо відмови їй у зарахуванні до грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія вірно визначеного розміру премії перед звільненням та додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України №168; зобов'язати відповідача підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області уточнену довідку про розмір грошового забезпечення (довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «По пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військово служби, та деяких інших осіб», з урахуванням вірно визначеного розміру премії та з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була встановлена згідно постанови Кабінету Міністрів України №168; залучити до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Встановлено, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.202024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Суд першої інстанції, посилаючись на зміни до ч.2 ст.233 КЗпП України, які внесені Законом України від 01.07.2022 року №2352, які набрали чинності 19.07.2022 року, передбачено тримісячний строк звернення особи до суду із заявою про вирішення трудового спору з дня, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права та з рахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651, якою було скасовано з 30.06.2023 року карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України ковіду, зазначив, що ОСОБА_1 мала звернутися до суду протягом трьох місяців, починаючи з моменту закінчення карантину 01.07.2023 року, тобто до 01.10.2023 року, однак, позовна заява подана до суду 22.08.2024 року, що свідчить про пропуск ОСОБА_1 трьохмісячного строку звернення з цим позовом, встановленого ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022 року). У свою чергу, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що про порушення прав дізналася із листа відповідача, отриманого 15.04.2024 року. Суд вважав, що ця обставина не є поважною причиною для пропуску строку звернення до суду, а лише свідчить лише про час, коли ОСОБА_1 почала вчиняти дії щодо реалізації свого права. Суд встановив ОСОБА_1 п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання (вручення) ували шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, вказавши інші підстави для поновлення строку звернення до суду, та надати докази поважності причин його пропуску; роз'яснено ОСОБА_1 , що у разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі суду, позовна заява буде вважатися неподаною та буде повернута.
Встановлено, що копія ухвали про залишення позовної заяви без руху була направлена ОСОБА_1 в електронному вигляді в її електронний кабінет та одержана 27.08.2023 року 19.36 год., про що складена довідка про доставку електронного листа.
Встановлено, що 09.09.2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення процесуального строку, згідно якої вона вказувала, що після її звільнення 22.082022 року з нею відповідач не розрахувався, тому пропуску строку звернення до суду не могло відбутися. ОСОБА_1 зазначила, що позовні вимоги пов'язані з необхідністю направлення необхідних документів до пенсійного органу документів для призначення пенсії за вислугу років, звернення за призначенням пенсії може відбуватися у будь-який час після виникнення права на неї і у межах правовідносин не обмежується. А тому дата звільнення її з поліції (12.12.2022 року) не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному спорі. ОСОБА_1 зазначила, що лише 09.05.2024 року, отримавши відповідь на її інформаційний запит, а саме лист ДВБ НПУ №5225-2024 від 26.04.2024 року, який містить в собі довідки про її грошове забезпечення за весь цей період служби в Департаменті внутрішньої безпеки НПУ, вона могла порівняти встановлену у грудні 2022 року премію із преміями за попередні періоди її служби. Вона зазначала, що намагалася врегулювати спір у досудовому порядку, а саме, 16.06.2024 року звернулася із заявою до ДВБ НПУ про нарахування їй та виплату належних при звільненні грошового забезпечення, премії, додаткової винагороди та 29.07.2024 року отримала відповідь від 23.07.2024 року №СЕД-18532-2024 про відмову у задоволенні вимог.
Встановлено, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто.
З ухвалою суду першої інстанції не погодилася ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу та прийняти рішення про направлення її позовної заяви до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті. Свої вимоги обґрунтувала тим, що лише 09.05.2024 року, отримавши відповідь на її інформаційний запит, а саме лист ДВБ НПУ №5225-2024 від 26.04.2024 року, вона дізналася, що в результаті протиправних дій та рішень відповідача, протиправно зменшено розмір щомісячної премії, не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, не знайшли свого відображення у довідці про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Апелянт зазначила, що 16.06.2024 року звернулася із заявою до ДВБ НПУ про нарахування їй та виплату належних при звільненні грошового забезпечення, премії, додаткової винагороди та 29.07.2024 року отримала відповідь від 23.07.2024 року №СЕД-18532-2024 про відмову у задоволенні вимог. Апелянт вважала, що ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргапідлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду вказавши інші підстави для поновлення строку звернення до суду, та надати докази поважності причин його пропуску. Від ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій вказано про те, що лише отримавши відповідь від відповідача стало відомо про порушення прав. Суд першої інстанції керувався ч.1 ст.5, частинами 1, 2, 3 ст.122, ст.123 КАС України, ч.2 ст.233 КЗпП України; Законом України від 01.07.2022 року №2352 (набрав чинності з 19.07.2022 року); п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України; постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 та прийшов до висновку про те, що тримісячний строк у правовідносинах, що виникли після 19.07.2022 року та стосуються порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення) та/або виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (виключення зі списків особового складу), слід обчислювати з 01.07.2023 року. Суд врахував, що ОСОБА_1 у позові просить визнати протиправними дії відповідача щодо неналежного нарахування грошових виплат та зменшення розміру пенсії при звільненні, яке відбулось 12.12.2022 року, а тому вона мала звернутися до суду протягом трьох місяців, починаючи з моменту закінчення карантину 01.07.2023 року, тобто до 01.10.2023 року, однак, позовна заява подана лише 22.08.2024 року, що свідчить про пропуск ОСОБА_1 3-х місячного строку звернення з цим позовом, встановленого ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022 року). Суд вважав не поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки не пов'язані з непереборними обставинами, які могли б зашкодити або дійсно зашкодили позивачеві реалізувати право на звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права; невжиття відповідних заходів та зволікання у зверненні до суду з цим позовом не може бути визнано судом поважними причинами, а звернення із запитами та отримання на них відповідей не змінює початку перебігу строку його звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулася з вищевказаними позовними вимогами до суду 22.08.2024 року, зазначивши причини поважності пропуску строку звернення до суду.
До позовної заяви додала переписку з Департаментом внутрішньої безпеки НП України, довідку про середній розмір забезпечення з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 від 25.06.2024 року №167; довідки про розмір грошового забезпечення за 2020, 2021, 2022 роки; інформаційний запит від 15.04.2024 року; заяву про нарахування та здійснення виплати від 16.06.2024 року; відповідь Департаменту внутрішньої безпеки НП України від 23.07.2024 року №СЕД-18532-2024.
Встановлено, що ОСОБА_1 виконала вимоги ухвали суду першої інстанції від 26.08.2024 року про залишення позовної заяви без руху та 09.09.2024 року направила заяву про поновлення процесуального строку, в якій зазначила вище вказані обставини пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції після 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п.1 глави XIX Прикінцевих положень КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651, відмінений з 30.06.2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що в даній справі строк звернення до суду потрібно обчислювати з 01.07.2023 року.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції зроблено передчасний висновок про неповажність пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 на стадії до відкриття провадження у справі. Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не надав оцінку наданих документів ОСОБА_1 на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду, обмежившись лише висновком про те, що строк пропущений з неповажних причин.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 року у адміністративній справі №160/22926/24 - скасувати.
Справу №160/22926/24 направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова