07 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 340/1032/23
головуючий суддя І інстанції - Черниш О.А.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 року в адміністративній справі № 340/1032/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати п. 3 наказу відповідча від 04.11.2022 року № 4993 в частині, яка стосується позивача;
- визнати протиправним та скасувати п. 5 наказу відповідача від 04.11.2022 року № 4595 в частині, яка стосується позивача;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну премію за жовтень 2022 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду за жовтень 2022 року у розмірі 93548.39 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано пункт 5 наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №4995 від 04.11.2022 року "Про виплату додаткової винагороди за жовтень 2022 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 ", в частині невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за жовтень 2022 року.
Визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №4993 від 04.11.2022 року "Про встановлення розмірів надбавки за особливості проходження служби щомісячної премії військовослужбовцям військових частин НОМЕР_1 за жовтень 2022 року", в частині невиплати ОСОБА_1 щомісячної премії за жовтень 2022 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну премію за жовтень 2022 року.
У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 , звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначене рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з огляду на допущені позивачем правопорушення, спірні накази були прийняті у відповідності з приписами законодавства.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 на посаді стрільця-санітара 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону.
Військова частина НОМЕР_1 діє як ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У періоди з 06.08.2022 року по 16.09.2022 року, з 17.09.2022 року по 25.10.2022 року та з 28.10.2022 року по 13.11.2022 року позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в с. Гусарівка Харківської області та с. Іванівське Донецької області, про що т.в.о. начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 видав відповідну довідку №316 від 13.01.2023 року.
Т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 видав наказ (з адміністративного-господарської діяльності) №4995 від 04.11.2022 року "Про виплату додаткової винагороди за жовтень 2022 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 ", пунктом 5 якого наказано не виплачувати додаткову винагороду зокрема військовослужбовцю ОСОБА_1 .
Також т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 видав наказ (з адміністративного-господарської діяльності) №4993 від 04.11.2022 року "Про встановлення розмірів надбавки за особливості проходження служби щомісячної премії військовослужбовцям військових частин НОМЕР_1 за жовтень 2022 року", пунктом 3 якого наказано не виплачувати щомісячну премію за жовтень 2022 року зокрема військовослужбовцю ОСОБА_1 . Не погодившись з цими наказами, позивач звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час видання оскаржуваних наказів у відповідача були відсутні підстави для застосування пункту 9 окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022 року та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ №168 та премії.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року ухвалена постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168).
Пунктом 1 постанови № 168 в редакції, чинній у спірній період, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ №168, Міністр оборони України видав директиви №248/1217 від 07.03.2022 року, №248/1298 від 25.03.2022 року, №248/1529 від 18.04.2022 року, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами (діяли до 01.06.2022 року), окреме доручення № 912/з/29 від 23.06.2022 року.
В окремому дорученні №912/з/29 від 23.06.2022 року Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи), до складу якого, серед іншого, змістовно включено виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.
Пунктом 3 цього окремого доручення установлено райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Відповідно до пункту 9 окремого доручення №912/з/29 від 23.06.2022 року до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень не включати військовослужбовців, які:
9.1. беруть участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки;
9.2. проходять службу у багатонаціональних органах військового управління за кордоном;
9.3. добровільно здалися в полон - з дня захоплення в полон, оголошеного наказом командира;
9.4. самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника);
9.5. відбувають покарання на гауптвахті та в дисциплінарних частинах - з дня початку відбування покарання, оголошеного наказом командира (начальника) до дня фактичного завершення відбування покарання, оголошеного наказом командира (начальника);
9.6. усунені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади - з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника) до дня фактичного завершення усунення або відсторонення), оголошеного наказом командира (начальника);
9.7. відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);
9.8. вживали алкогольні напої (наркотичні та психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і позаслужбовий час, перебували на службі та/або виконували обов'язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошеного наказом командира (начальника);
9.9. навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство (крім випадків доведення особи до самогубства, встановленого судом) - за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство;
9.10. вчинили інші дії (бездіяльності), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією - за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини;
9.11. перебували (за час перебування) під вартою чи домашнім арештом або на навчанні за кордоном (крім тих, які проходили підготовку (навчання) щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) або у відпустках (за якими відповідно до законодавства України не передбачено збереження грошового забезпечення).
Відповідно до п. 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках:
за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення;
за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення;
у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, позбавлення військового звання - за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром;
у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, - за місяць, у якому така постанова надійшла до військової частини;
у разі накладення на військовослужбовця в календарному місяці більше трьох дисциплінарних стягнень, крім дисциплінарного стягнення "зауваження", - за місяць, у якому накладено дисциплінарні стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром;
у разі відрахування з ад'юнктури або докторантури вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти або науково-дослідної установи через невиконання індивідуального навчального плану (індивідуального плану наукової роботи) або недисциплінованість - за місяць, у якому було здійснено відрахування;
у разі неуспішного закінчення ад'юнктури або докторантури вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти або науково-дослідної установи - за місяць, у якому закінчилося навчання;
у разі звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем - з місяця, у якому надійшов витяг з наказу про звільнення;
у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов'язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму, що перевищує п'ятнадцять прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності,- за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності;
у разі скоєння у військовій частині аварій, подій, пов'язаних із загибеллю людей з вини військовослужбовців під час виконання ними службових обов'язків, чи злочинів - за місяць, у якому сталася аварія, подія, пов'язана із загибеллю людей.
Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття спірних наказів щодо позивача було вчинення позивачем самовільного залишення військової частини (сзч) НОМЕР_3 .
Так, з матерілаів справи видно, що командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ №4527 від 25.10.2022 року (з адміністративно-господарської діяльності) "Про призначення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 зі зброєю солдатом ОСОБА_2 , солдатом ОСОБА_3 , солдатом ОСОБА_4 , старшим сержантом ОСОБА_5 , солдатом ОСОБА_6 , старшим солдатом ОСОБА_7 , солдатом ОСОБА_8 та солдатом ОСОБА_1 ".
Цим наказом солдату ОСОБА_1 призупинено виплату грошового забезпечення з 25.10.2022 року.
За результатами наведеного службового розслідування складено відповідний акт, на підставі якого командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ №2749 від 23.11.2022 року (з основної діяльності).
Згідно пункту 8 наведеного наказу за самовільне залишення військової частини терміном до 10 діб, вчинене в умовах воєнного стану, солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення "сувора догана" на підставі пункту "в" статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Пунктом 10.1. наказу №2749 від 23.11.2022 року командиру 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 наказано встановленим порядком подати рапорт про позбавлення ОСОБА_1 премії за жовтень 2022 року на підставі п.5 розділу XVI "Преміювання" Порядку №260.
Пунктом 10.2 наказу №2749 від 23.11.2022 року командиру 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 наказано встановленим порядком подати рапорт про позбавлення ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ №168, за жовтень 2022 року на підставі підпункту 9.4 пункту 9 окремого доручення Міністра оборони України №912/з29 від 23.06.2022 року.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що окремим дорученням №912/з/29 від 23.06.2022 року та п. 5 розділу XVI Порядку 260, самостійною та достатньою підставою для позбавлення військовослужбовця права на отримання додаткової винагороди є сам факт самовільного залишення військовослужбовцем військової частини.
В даному випадку, наказ №2749 від 23.11.2022 року в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності був прийнятий відповідачем, саме з огляду на самовільне залишення позивачем військової частини.
В свою чергу, наведений наказ позивачем оскаржений в судовому порядку не був, що свідчить про його чинність та не спростування факту залишення останнім військової частини.
При цьому, що стосується посилань позивача на те, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.03.2023 року постанову Дружківського міського суду Донецької області від 02.12.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.172-11 КУпАП скасовано та на підставі п.7 ст.247 КУпАП провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, як на підсставу протиправності спірних наказів, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними, оскільки позивача було позбавлено премії та додаткового грошового забезпечення, саме з огляду на факт залишення військової частини, тобто факт вчинення дисциплінарного проступку, а не притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, як вбачається зі змісту наведеної постанови, судом апеляційної інстанції не було встагновлено факту невчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Відтак, з огляду на вказані обставини справи, колегія судді апеляційного суду дійшла висновку щодо правомірності спірних наказів та відсутності підстав для їх скасування.
Відносно доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
За приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України, в редакції до 19.07.2022 року, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України у редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ, який набрав чинності 19 липня 2022 року, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Між тим, колегія суддів наголошує, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, дія частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
В свою чергу, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Як вбачається з матеріалів справи, з позовом позивач звернувся до суду першої інстанції 06.03.2023 року, тобто з дотриманням строку, визначеного ст. 233 КЗпП України.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 року в адміністративній справі № 340/1032/23 - скасувати та прийняти нову постанову.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва