Головуючий I інстанції: Клочко К.І.
18 листопада 2024 р. Справа № 440/11312/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та 3 Територіального Одеського вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 3 Територіального Одеського вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
03.08.2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії 3 Територіального Одеського вузла урядового зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України щодо нарахування та виплати йому в меншому розмірі компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2021 роки;
- стягнути з 3 Територіального Одеського вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на його користь недоплачену частину грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки в розмірі 13 652,26 грн. та компенсацію інфляційних втрат частини доходів на суму 31,2 % від усієї належної йому суми 59528,02 грн, тобто 18572,74 грн. грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки;
- стягнути з 3 Територіального Одеського вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на його користь відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 35 % від усієї суми 59528,02 грн., тобто 20834.80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є особою з інвалідністю внаслідок війни III групи. У період з 03.02.2003 року по 31.12.2021 року він проходив військову службу в ТВУЗ Держепецзв'язку. Відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1.1 витягу з наказу начальника 3 Територіального Одеського вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України № 85-ос від 09.12.2021 року його, майстер-сержанта. старшого техніка апаратної A1M1 станції Р-414МУ третього польового вузла зв'язку Другої групи вузлів зв'язку було звільнено зі служби за підпунктом «а» пункту 2 (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пунктом 173 Положення про проходження військової служби (навчання військовослужбовцями Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України затвердженого Указом Президента України № 463 від 31.07.2015 року, у запас Збройних Сил України, припинено контракт та виключено зі списків особового складу з урахуванням часу на здачу справ та посади 31.12.2021 року. За період 2015 року по 2021 рік відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась йому грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Вказані обставини не підлягають доказуванню відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, оскільки були встановлені рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 року у справі № 440/3416/22.
Також позивач зазначив, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 року у справі № 440/3416/22 відповідачем була розрахована сума грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки виходячи з: посадового окладу - 3260.00 грн.: окладу за військове звання - 1020.00 грн.; надбавки за вислугу років (45%) - 1926,00 грн.; надбавки за особливості проходження служби (15%) - 930.90 грн.: надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (10%) - 326.00 грн.: надбавки за кваліфікацію та кваліфікаційну категорію (3%) - 97,80 грн.: премії для розрахунку одноразових виплат (220%) - 7172,00 грн., а всього грошове забезпечення для розрахунку компенсації за всі дні невикористаної відпустки складає 14732,70 грн. Середньоденне грошове забезпечення становить 14732.70:31 = 475.25 грн. Кількість днів, що підлягає оплаті - 98 (14 діб х 7 років). За розрахунками відповідача грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової
відпустки складає 475,25 грн. х 98 = 46574,50 грн. Утримано військовий збір 1,5% - 698,20 грн.
На його картковий рахунок на виконання рішення суду 05.07.2023 року було перераховано грошові кошти в сумі 45875.88 грн. При нарахуванні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки відповідачем безпідставно не була врахована виплачена йому у грудні 2021 року премія в розмірі 4925 грн. Відповідно до інформації про суми нарахованого і виплаченого йому грошового доходу № 2 від 25.01.2022 року, його грошове забезпечення станом на день звільнення з військової служби становило 18830,33 грн. (13905,33 грн. + 4925.00 грн.). Таким чином, середньоденне грошове забезпечення становить 607,43 грн. (18830,33 грн.: 31 день), а отже розмір компенсації за невикористані дні додаткової відпустки мав становить 607,43 х 14 діб х 7 років = 59528,02 грн. Тобто, з урахуванням виплаченої мені суми компенсації 45875.88 грн.. розмір
недоплаченої грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки становить
13652,26 грн. (59528,02 грн. - 45875.88 грн.).
Крім того, позивач зазначив, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних роботадавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Також позивач зазначив, що за даними Дежстату інфляція в 2022 році становила 26,6%, а у січні - червні 2023 року - 4,6%, ніяких компенсаційних виплат втрати частини доходів йому не проводилось. Тому виплата недоплаченої частини грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки в розмірі 13652,23 грн. має бути проведена з урахуванням компенсації інфляційних втрат частини доходів на суму 31,2 % від усієї належної йому суми - 59528,02 грн., тобто 18572,74 грн. грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.
Крім того, позивач вважає, що невиплата належних йому згідно з законодавством коштів проявом зневажливого, принизливого ставлення до військовослужбовців учасників бойових дій - захисників Батьківщини в умовах військового стану, є діями вчиненими з особливим цинізмом, діями, що позбавляють мотивації діючих та майбутніх захисників Батьківщини. З огляду на тривалу протиправну поведінку відповідача з 31.12.2021 року і дотепер до нього, особи з інвалідністю внаслідок війни, в результаті якої він зазнав низки душевних страждань - моральної шкоди, яку він оцінює у 35% від усієї суми 59528,02 грн., тобто 20834,80 грн.
Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на позов 3 Територіальний Одеський вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України зазначає, що грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки складає: 475,25 грн. х 98 = 46574,50 грн., яка була перерахована на картковий рахунок ОСОБА_1 05.07.2023 року, з урахуванням утриманого військового збору 1,5% - 698,62 грн., у розмірі 45.875,88 грн. Премія у розмірі 4925,00 грн., яка виплачувалася у грудні 2021 року за підсумками роботи за 2021 рік, не може бути прийнята до розрахунку, так як вона носить виключно разовий характер.
Крім того, відповідач зазначив, що змість і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень Закону № 2050-ІІІ та окремих положень Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (Далі - Порядок № 159) дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває на попередньо нараховані, але не виплачені впродовж календарного місяця суми доходу. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 року у справі № 40/3416/22, яке набрало законної сили 22.06.2023 року, позивачу було нараховано та виплачено 5.07.2023 року грошову компенсацію за додаткову відпустку, як учаснику бойових дій в розмірі 45875,88 грн. Зарахування вказаних коштів на картковий рахунок позивача відбулось 06.07.2023 року.
Також відповідач зазначив, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження причинного зв'язку між неправомірними діями та завданням моральної шкоди у вигляді низки душевних страждань.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 року (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження) частково задоволено вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 .
Так, судовим рішенням визнано протиправними дії 3 Територіального Одеського вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 як учаснику бойових дій грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2015 року по 2021 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 31.12.2021 року.
Зобов'язано 3 Територіальний Одеський вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як учаснику бойових дій грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2015 року по 2021 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 31.12.2021 року у розмірі 19732,70 грн, з урахуванням висновків суду та з урахуванням проведених виплат.
В решті позовних вимог відмовлено.
Висновок суду вмотивований тим, що належною сумою грошового забезпечення позивача станом на день звільнення з військової служби (31.12.2021 року) на підставі якої позивачу повинна бути нарахована та виплачена як учаснику бойових дій відповідачем грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2015 по 2019 рік є саме 19732,70 грн., а не 14732,70 грн, з якою здійснена така виплата.
Суд не погодився з твердженням відповідача, що збільшена премія за грудень позивачу, яка була встановлена в кінці року в розмірі 5000,00 грн. не може бути прийнята до розрахунку, так як вона носить виключно разовий характер та відповідно до підпункту г пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, оскільки премія входить до складу грошового забезпечення в тому числі премія за підсумками роботи, відповідач повинен був її врахувати при розрахунку грошового забезпечення позивача станом на день звільнення з військової служби.
Також суд зазначив, що вимога позивача про стягнення недоплаченої частини грошової компенсації позивачу, як учаснику бойових дій за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2015 по 2021 роки у розмірі конкретної суми задоволенню не підлягає, з огляду на те, що здійснення розрахунку належить до компетенції відповідача як роботодавця. Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому належним способом захисту прав позивача у даному випадку є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як учаснику бойових дій грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2015 року по 2021 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 31 грудня 2021 року, з урахуванням висновків суду та з урахуванням проведених виплат.
Крім того, суд зазначив, що компенсація за невикористану додаткову відпустку не носить постійного характеру, є одноразовою виплатою, що свідчить про безпідставність позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку та наявність підстав для відмови в задоволенні позову в цій частині.
Також суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано обґрунтованих пояснень щодо стягнень моральної шкоди, не зазначено в чому полягає ця шкода, чим підтверджується факт її заподіяння, яких саме моральних (душевних/психічних) страждань він зазнав від дій відповідача, не надано детальний розрахунок моральної шкоди на суму 20834,80 грн.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі 3 Територіальний Одеський вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі.
Аргументи, наведені відповідачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу 3 Територіального Одеського вузлу урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України без задоволення, а судове рішення в частині задоволення позовних вимог - без змін.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманої грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки та моральної шкоди у розмірі 20834,80 грн. та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманої грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки та моральної шкоди у розмірі 20834,80 грн. в повному обсязі.
Аргументи, наведені позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у позові. Крім того, позивач зазначив, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Крім того, позивач зазначив, що відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, Cabalesand Balkandali v. The United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п. 96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.
У відзиві на апеляційну скаргу 3 Територіальний Одеський вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 по справі № 440/11312/23 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід скасувати, з наступних підстав.
Судом установлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Управлінням соціального захисту населення Миргородської міської ради (а.с. 14).
Наказом начальника 3 Територіального Одеського вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 09.12.2021 року № 85-ОС «По особовому складу» майстер-сержанта ОСОБА_1 , старшого техніка апаратної А1М1 станції Р-414МУ третього польового вузла зв'язку Другої групи вузлів зв'язку звільнено зі служби за підпунктом «а» пункту 2 (у зв'язку із закінченням строку контракту) ч. 5 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) та п. 173 Положення про проходження військової служби (навчання) військовослужбовцями Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженого Указом Президента України від 31.07.2015 року № 463 (далі - Положення), та виключено зі списків особового складу з урахуванням часу на здачу справ і посади 31.12.2021 року (а.с. 41).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 року у справі № 440/3416/22, що набрало законної сили 22.06.2023 року, задоволено вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 до 3 Територіального Одеського вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправною бездіяльність 3 Територіального Одеського вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 як учаснику бойових дій грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2015 року по 2021 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 31.12.2021 року.
Зобов'язано 3 Територіальний Одеський вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як учаснику бойових дій грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2015 року по 2021 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 31.12.2021 року.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 року у справі № 440/3416/22, відповідачем на картковий рахунок ОСОБА_1 перераховано суму 45875,88 грн., яка зарахована 06.07.2023 року (27)
10.07.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою, якою, зокрема, просив виплатити йому 13.652,26 грн. відповідно до постанови суду по праві № 440/3416/22 від 22.06.2023 року з урахуванням виплаченої 06.07.2023 року суми 45 875,88 грн., оскільки сума його грошового забезпечення на день звільнення 31.12.2021 року складала 18 830,33 грн. за грудень місяць, відповідно сума за одну добу становить 607,43 грн. (а.с. 23)
Відповідач листом від 17.07.2023 року № 54/06-885 повідомив позивача про те, що наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації від 13.03.2018 року № 151 затверджено Інструкцію про грошове забезпечення та компенсаційні виплати військовослужбовцям Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, (далі - Інструкція № 151), яка визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення та виплат компенсаційного характеру військовослужбовцям Держспецзв?язку. Грошова компенсація та відрахування проводяться з розміру місячного грошового забезпечення, встановленого на день виключення військовослужбовця зі списків особового
складу Держспецзв'язку. Абзац четвертий пункту 4 розділу І Інструкції № 151 наводить визначення терміну: «місячне грошове забезпечення - посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення, встановлені військовослужбовцю відповідно до вимог цієї Інструкції на певну дату». Підпунктом 5 пункту 6 наказу Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації від 02.01.2021 року № 1 «Про основні напрями бюджетної політики Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на 2021 рік» встановлено, що «при виплатах, розмір яких розраховується, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення військовослужбовця, премію обчислювати у розмірі, передбаченому для формування фондів преміювання за відповідною посадою...».
Фонд преміювання відповідно до Наказу № 1 за посадами осіб сержантського складу територіальних органів Держспецзв?язку, на 2021 рік визначено у розмірі 220 % посадового окладу. Розрахунок грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки: посадовий оклад - 3260,00 грн., оклад за військове звання - 1020,00 грн., надбавка за вислугу років (45%) - 1926,00 грн., надбавка за особливості проходження служби (15%) - 930,90 грн., надбавка за роботу в умовах режимних обмежень (10%) - 326,00 грн., надбавка за кваліфікацію та кваліфікаційну категорію (3%) - 97,80 грн., премія для розрахунку одноразових виплат відповідно до Наказу № 1 на 2021 рік - 220% - 7172,00 грн. Всього грошове забезпечення для розрахунку компенсації за всі дні невикористаної відпустки складає 3260,00 + 1020,00 + 1926,00 + 930,90 + 326,00 + 97,80 + 7172,00 = 14732,70 грн. Середньоденне грошове забезпечення становить - 14732,70 : 31 = 475,25 грн. Кількість днів, що підлягає оплаті - 98 (14 діб Ч 7 років). Грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки складає: 475,25 х 98 = 46574,50 грн. Утримано військовий збір 1,5 % - 698,62 грн. На його картковий рахунок 05.07.2023 року перераховано суму 45875,88 грн. (а.с. 19-21)
Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що спірним питанням є склад грошового забезпечення позивача, зокрема включення до нього премію за підсумками роботи за 2021 рік у сумі 5000 грн., з якого розраховується грошова компенсація за невикористану відпустку як учаснику бойових дій.
Так, положеннями частини другої статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом № 2232-XII.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Частиною 1 ст. 9 Закону № 2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною четвертою цієї ж статті обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що установлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, ураховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року № 1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення та виплат компенсаційного характеру військовослужбовцям Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визначає Інструкція про грошове забезпечення та компенсаційні виплати військовослужбовцям Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затверджена наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 13.03.2018 року № 151 (далі - Інструкція № 151).
Виплата премії військовослужбовцям та позбавлення їх премії здійснюються за наказами по особовому складу. Накази видаються на підставі рапортів начальників, погоджених з фінансовим підрозділом у частині дотримання фонду преміювання (пункту 5 глави 10 розділу ІІІ Інструкції № 151).
Відповідно до пункту 5 глави 3 розділу IV Інструкція № 151, грошова компенсація та відрахування проводяться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, встановленого на день виключення військовослужбовця зі списків особового складу Держспецзв'язку, з урахуванням вимог пункту 8 глави 10 розділу ІІІ цієї Інструкції. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на кількість календарних днів у місяці виключення зі списків.
У пункті 4 розділу І наведено значення терміну місячне грошове забезпечення - посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення, встановлені військовослужбовцю відповідно до вимог цієї Інструкції на певну дату.
Пунктом 8 глави 10 розділу ІІІ Інструкції № 151 визначено, що під час виплат, розмір яких розраховується, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення військовослужбовця, премія обчислюється у розмірі, який щороку встановлюється наказом Адміністрації в межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення на поточний рік.
Підпунктом 6 пункту 6 наказу Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації від 04.01.2021 року № 1 «Про основні напрями бюджетної політики Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на 2021 рік» встановлено, що при виплатах, розмір яких розраховується, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення військовослужбовця, премію обчислювати у розмірі, передбаченому для формування фондів преміювання за відповідною посадою (військовослужбовця, якого зараховано у розпорядження, - за останньою посадою, яку він безпосередньо обіймав перед зарахуванням у розпорядження.
Щомісячний фонд преміювання за посадами осіб сержантського складу територіальних органів Держспецзв?язку, на 2021 рік визначено у розмірі 220 % посадового окладу (абзац 9 п.п. 2 п. 6 Наказу № 1).
Так, грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки позивача розрахована виходячи з:
- посадового окладу - 3260,00 грн.,
- окладу за військове звання - 1020,00 грн.,
- надбавка за вислугу років (45%) - 1926,00 грн.,
- надбавки за особливості проходження служби (15%) - 930,90 грн.,
- надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (10%) - 326,00 грн.,
- надбавки за кваліфікацію та кваліфікаційну категорію (3%) - 97,80 грн.,
- премія 220% - 7172,00 грн.
Всього грошове забезпечення для розрахунку компенсації за всі дні невикористаної відпустки складає 14732,70 грн. Середньоденне грошове забезпечення становить - 14732,70 : 31 = 475,25 грн. Кількість днів, що підлягає оплаті - 98 (14 діб Ч 7 років). Грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки складає: 475,25 х 98 = 46574,50 грн., з урахуванням утриманого військового збору 1,5 % - 698,62 грн., у розмірі 45.875,88 грн.
Позиція відповідача щодо відмови у включені премії за підсумками роботи за 2021 рік у сумі 5000 грн до складу грошового забезпечення позивача, з якого йому обчислено компенсацію за невикористану додаткову відпустку, ґрунтується на тому, що дана премія не може бути включена до розрахунку, оскільки вона носить виключно разовий характер.
Колегія суддів ураховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 року в указаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункові величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.
Як установлено судом, наказом начальника 3 Територіального Одеського вузлу урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 21.12.2021 року № 91-ОС, майстра-сержанта ОСОБА_1 , старшого техніка апаратної А1М1 станції Р-414МУ третього польового вузла зв'язку Другої групи вузлів зв'язку, премійовано відповідно до його особливого внеску в загальний результат служби за п. 7 глави 10 розділу ІІІ Інструкції та наказу за 2021 рік у розмірі 5000 грн. (а.с. 43)
Таким чином, оскільки премія за підсумками роботи за 2021 рік у сумі 5000 грн. має разовий характер, то підстави уважати таку винагороду не одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
За такого правового регулювання та обставин справи колегія суддів вважає, що відповідач правомірно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого йому нараховано компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій, премію за підсумками роботи за 2021 рік у сумі 5000 грн., а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неправомірність оскаржуваних дій відповідача та, відповідно, наявність підстав для задоволення позову у цій частині.
За відсутністю підстав для задоволення означених позовних вимог у суду відсутні підстави для задоволення, похідних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації інфляційних втрат частини доходів на суму 31,2 % від належної йому суми 13652,26 грн, тобто 4259,50 грн. та стягнення з 3 Територіального Одеського вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на його користь відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 35 % від суми 13652,26 грн., тобто 4778,29 грн.
Стосовно стягнення з 3 Територіального Одеського вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на користь ОСОБА_1 відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 35 % від суми 45875,76 грн., тобто 16056,52 грн. колегія суддів зазначає, що за приписами ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 35 % від суми 45.875,76 грн мала бути заявлена в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір у справі № 440/3416/22 або заявлена в порядку цивільного судочинства
Щодо стягнення з 3 Територіального Одеського вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на користь позивача компенсацію інфляційних втрат частини доходів на суму 31,2 % від належної йому суми 45875,76 грн, тобто 14 313,24 грн. колегія суддів зазначає наступне, що питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-III).
Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
У відповідності до ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі ст. 4 цього Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Уряд прийняв постанову від 21.02.2001 року № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).
Пунктами 2, 3 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно із пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 31.07.2024 року у справі № 480/1704/19, від 18.05.2023 у справах № 200/14129/19-а і № 200/14127/19-а, від 20.04.2023 у справі №200/11746/19-а, від 24.01.2023 у справі № 200/10176/19-а.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду справі у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, серед іншого, сформулював висновки, відповідно до яких нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, отримання відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію у відповідь на заяву особи про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, та відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
У справі № 560/8194/20 судова палата виходила з того, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акту індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
За висновком судової палати зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про визнання протиправною бездіяльність 3 Територіального Одеського вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2015 року по 2021 рік, виплаченої 05.07.2023 року на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 року у справі № 440/3416/22 та зобов'язання 3 Територіальний Одеський вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2015 року по 2021 рік, виплаченої 05.07.2023 року на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 року у справі № 440/3416/22.
Виходячи з наведеного, вимоги про стягнення з 3 Територіального Одеського вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2015 року по 2021 рік задоволенню не підлягають, оскільки стягненню передує прийняття рішення про нарахування та виплату суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
Оскільки означені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів частково задовольняючи вимоги апеляційних скарг 3 Територіального Одеського вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та ОСОБА_1 , скасовує рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 року, та приймає нове судове рішення про часткове задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .
Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права (п.п. 1 та 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 268, 269, 270, 271, 272, 286, 292, 293, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу 3 Територіального Одеського вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року скасувати з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення вимог адміністративного ОСОБА_1 .
Визнати протиправною бездіяльність 3 Територіального Одеського вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2015 року по 2021 рік, виплаченої 05.07.2023 року на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 року у справі № 440/3416/22.
Зобов'язати 3 Територіальний Одеський вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2015 року по 2021 рік, виплаченої 05.07.2023 року на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 року у справі № 440/3416/22.
В іншій частині вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц