15 листопада 2024 р. Справа № 480/2359/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 (ухвалене суддею Шевченко І.Г.) по справі № 480/2359/24
за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2
до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області , Сумського відділу № 2 Управління Державної міграційної служби України у Сумській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до правління державної міграційної служби України у Сумській області, Сумського відділу №2 Управління державної міграційної служби України в Сумській області, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Сумській області в особі Сумського відділу № 2 Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (в подальшому - УДМС у Сумській області) щодо не оформлення та видачі паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року неповнолітньому на ім'я ОСОБА_2 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 № 2503-ХII; зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Сумській області в особі Сумського відділу № 2 Управління Державної міграційної служби України в Сумській області оформити та видати паспорт громадянина України неповнолітньому на ім'я ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-Х11, з проставленою відміткою місця проживання без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки його персональних даних.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби області у Сумській області, що полягає в не оформленні та не видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ; зобов'язано Управління Державної міграційної служби області у Сумській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про громадянство України», Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що позивач по досягненню 16-річного віку свого сина - ОСОБА_2 , неодноразово зверталася в його інтересах із заявами до Сумського відділу № 2 Управління державної міграційної служби України у Сумській області, в яких просила оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII, що включає в себе проставлення в паспорті відмітки про реєстрацію місця проживання, та просила вести паспортний облік відносно ОСОБА_2 без внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, будь-яких інших інформаційних систем, без їх автоматизованої обробки, надаючи дві фотокартки для оформлення та копію свідоцтва про народження.
Листами Сумського відділу № 2 Управління державної міграційної служби України у Сумській області від 13.05.2023, від 19.05.2023, від 29.06.2023 та листами Управління державної міграційної служби України у Сумській області від 22.08.2023, від 19.09.2023, позивачу повідомлено, що за результатами розгляду заяв про видачу паспорта, згідно п.п. 5 п. 1 розд. IX Наказу МВС України від 06.06.2019 № 456, встановлено відсутність рішення суду, що набрало законної сили про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому порядку, у зв'язку з чим відмовлено в оформленні та видачі паспорта, а листом від 20.12.2023 повідомлено, що звернення залишено без розгляду.
Позивачка не погодилася з вищезазначеною бездіяльність відповідача та звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що належним способом захисту прав ОСОБА_2 є визнання бездіяльності Управління державної міграційної служби України в Сумській області щодо не оформлення та не видачі ОСОБА_2 паспорту громадянина України у формі книжечки та зобов'язання саме Управління державної міграційної служби України в Сумській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про громадянство України» № 2235-III від 18.01.2001, документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Згідно із п. 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992 (в подальшому - Положення № 2503-ХІІ), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
20.11.2012 прийнято Закон України № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (в подальшому - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно із ч. ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 14 Закону № 5492-VI, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації.
Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься паспорт громадянина України.
Згідно із ч. 3 ст. 13 Закону № 5492-VI, паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Частиною 4 ст. 13 Закону № 5492-VI передбачено, що особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Частинами 2-4 ст. 21 Закону № 5492-VI визначено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону № 5492-VI, оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб'єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону.
Згідно із абз. 2 ч. 2 ст. 21 Закону № 5492-VI, оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (в подальшому - Порядок № 302).
Пунктом 2 Порядку № 302 запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру з 01.01.2016 оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-XII.
Згідно із п.п. 2-3 Порядку № 302, паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-ти річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Відповідно до п. 7 Порядку № 302, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються, зокрема, особі, яка досягла 14-ти річного віку на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Судовим розглядом встановлено, що законний представник разом з дитиною (після досягнення 14-річного віку) звернувся до відповідача з заявою, в якій просила оформити паспорт громадянина України у формі паспортної книжки на підставі Закону України «Про громадянство України» та Постанови Верховної Ради від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ «Про затвердження Положення про паспорт громадянина України».
Відповідно до п. 2 Положення № 2503-ХІІ, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства після досягнення 16-річного віку.
Згідно із п. 3 Положення № 2503-ХІІ, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відтак, за змістом норм Положення № 2503-ХІІ, право на оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ виникає в особи після досягнення нею 16-річного віку, за умови особистого звернення з відповідною заявою за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України.
Частиною 2 ст. 21 Закону № 5492-VI чітко встановлено, що кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.
Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядком № 302 також визначено, що кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Положення Тимчасового порядку № 456 у частині правила про оформлення та видачі паспорта громадянина України особам, що досягли 16-річного віку, не відповідають ані Закону № 5492-VI, ані Порядку № 302. Тому, в силу ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, суд не застосовує положення Тимчасового порядку № 456 щодо оформлення паспорту зразка 1994 року особам після досягнення 16-річного віку.
При визначенні віку особи із якого виникає право на отримання паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, слід застосовувати норми Закону № 5492-VI та Порядку № 302, які передбачають, що кожен громадянин України який досяг 14-ти річного віку може отримати паспорт громадянина України.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 р. у справі № 819/2190/17 та від 24.09.2020 р. у справі № 340/2618/19.
Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Таким чином, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу може створювати перешкоди у реалізації позивачем своїх громадянських прав.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 18.11.2021 р. у справі № 420/4049/20.
В контексті правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 19.09.2018 р. в зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), щодо наявності у громадянина України права на отримання паспорту у формі книжечки суд зауважує, що кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, має право на отримання паспорту громадянина України зразка 1994 року.
Таким чином, відповідачем протиправно не оформлено ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, з підстав: не дотриманням ОСОБА_2 процедури звернення; не надання судового рішення, передбаченого п.п. 2 п. 1 розд. ІІІ Тимчасового порядку № 456 та не досягнення 16 річного віку.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що належним способом захисту прав ОСОБА_2 є визнання бездіяльності Управління державної міграційної служби України в Сумській області щодо не оформлення та не видачі ОСОБА_2 паспорту громадянина України у формі книжечки та зобов'язання саме Управління державної міграційної служби України в Сумській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги відповідача не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 по справі № 480/2359/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич