13 листопада 2024 р.Справа № 591/3975/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05.09.2024, головуючий суддя І інстанції: Клименко А.Я., м. Суми, по справі № 591/3975/24
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції , Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовною заявою до Управління патрульної поліції в Чернігівській області (далі по тексту - відповідач-1), Департаменту патрульної поліції (далі по тексту - відповідач-2, Департамент) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в якій позивач просив:
- скасувати постанову поліцейського 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області капрала поліції Ворона Катерини Сергіївни серія ЕНА №1902593 від 13.04.2024, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 грн за частиною четвертою статті 122 КУпАП.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 05 вересня 2024 року у справі №591/3975/24 адміністративного позову ОСОБА_1 - задоволено.
Скасовано постанову серія ЕНА №1902593 від 13 квітня 2024 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за вчинення правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Департамент, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючи на порушення матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 вересня 2024 року у справі №591/3975/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачем вказано, що суд першої інстанції при задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 не взяв до уваги відзив на позовну заяву та докази надані до нього. Зокрема, відповідачем-2 було описано допущення в оскаржуваній постанові технічної помилки при виборі номерного засобу відповідного транспортного засобу із підсистеми ІКС-ІПНП, а саме, помилково вбито транспортний засіб із номерним знаком НОМЕР_2 , що потягло за собою подальшу помилки із відображенням марки транспортного засобу FIAT 500, який належить ОСОБА_2 . Постанова із виправленням, шляхом корегування марки автомоблія та його номерного знаку із проставлення підпису поліцейської ОСОБА_3 та проставленням печатки, була направлена позивачу одночасно із відзивом на позовну заяву. За позицією відповідача-2, допущення даної помилки не впливає на суть вчиненого адміністративного правопорушення та його кваліфікацію
Також відповідач-2 наполягає на тому, що суд першої інстанції не надав належної уваги доказам фіксації швидкості руху транспортного засобу за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam II LTI 20/20 (серійний номер ТС008431), зокрема, про те, що автомобіль Toyota Avensis номерний знак НОМЕР_3 рухався в межах населеного пункту зі швидкістю 123 км/год, а також дані портативного відеореєстратора поліцейського (П/В 473268), яким підтверджено, що було екіпажем поліції зупинуто саме транспортний засіб марки Toyota Avensis номерний знак НОМЕР_3 . Водночас, в ході розгляду справи позивач не заперечував факту перевищення швидкісного режиму та бажав сплатити штраф.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення відповідно до положень ст. 317 КАС України слід скасувати, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серія ЕНА №1902593, винесеною 13 квітня 2024 року поліцейською 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області капралом поліції ОСОБА_4 на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1700 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 122 КУпАП.
Водночас, у пункту 5 приведеної постанови зазначено транспортний засіб (марка, модель, реєстраційний номер, належність): FIAT 500X НОМЕР_2 ОСОБА_2 , в той час як позивач не керував транспортним засобом FIAT, а їхав на своєму автомобілі Toyota.
Таким чином, на позивача ОСОБА_1 було складено постанову за перевищення швидкості іншим автомобілем, яким він не керував.
Задовольняючи вимоги позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 не керував автомобілем FIAT 500X, вказаним у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №1902593, а отже він і не перевищував швидкість, а тому постанова підлягає скасуванню, у зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги позову підлягають задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі по тексту КУпАП).
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями пункту 8 частини першої статті 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122 КУпАП).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту ПДР; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Відповідно до пункту 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
У відповідності до частини четвертої статті 122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-4 цього Кодексу.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.
Згідно з частини другою статті 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
За приписами частини третьої статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №1902593 від 13.04.2024 вбачається, що ОСОБА_1 13.04.2024 о 17:12:57 год у с.Сираї дорога М-01 на 71 км, керуючи транспортним засобом в населеному пункту с.Сираї, позначену д.з.5.3, на білому фоні, рухався зі швидкістю 123 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості більш ніж на 50 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР. Зафіксовано приладом ТruСаm II LTI 20/20 ТС008431.
Колегія суддів зазначає, що прилад TruCam LTI 20/20 з серійним номером ТС 000748, використаний поліцейським патрульної поліції, дозволений для використання на території України, пройшов періодичну повірку, що підтверджується наявними в матеріалах справи сертифікатом перевірки типу та свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.
У графі 7 спірної постанови зазначено, що до постанови додається запис з пв473268 та запис ТruСаm II LTI 20/20 ТС008431.
На підтвердження вчинення позивачем порушення ПДР, відповідачем-2 надано оптичний диск з відеозаписом вимірювання швидкості з приладу TruCam LTI 20/20 з серійним номером ТС008431 та відеозаписом з портативної камери поліцейського 473268.
Так, на фотознімку з приладу TruCam LTI 20/20 з серійним номером ТС008431 зафіксовано рух транспортного засобу саме Toyota номерний знак НОМЕР_3 у с.Сираї автодорога М-01 на 71 км зі швидкістю 123 км/год, при встановленому ліміті швидкості 50 км/год, дату і час фіксації, а також географічні координати місця вчинення правопорушення.
З відеозапису з портативної камери поліцейського 473268 вбачається, що розгляд справи було проведено за фактом порушення п. 12.4 ПДР, у зв'язку із рухом транспортного засобу в межах населеного пункту зі швидкістю 123 км/год, при встановленому ліміті швидкості 50 км/год.
При цьому, колегія суддів зауважує, що на початку відеозапису з портативної камери чітко видно, що зупинено транспортний засіб саме марки Toyota з номерним знаком НОМЕР_3 , з водієм якого в подальшому ведеться розмова за фактом порушення п. 12.4 ПДР. Відповідний водій в ході розгляду справи також не заперечував порушення ним швидкісного режиму руху в межах населеному пункту, зауваживши, що він військовий та поспішає на службу. Більш того, дана особа висловила бажання сплатити штраф на місці, проте патрульним було вказано на відсутність такої можливості через розрядження терміналу.
З приведено вбачається, що при ухваленні оскаржуваної постанови в уповноваженої особи Департаменту патрульної поліції були достатні підстави вказувати на вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене частиною четвертою статті 122 КУпАП саме на транспортному засобі марки Toyota з номерним знаком НОМЕР_3 .
При цьому, вважати відеозаписи з приладу TruCam LTI 20/20 з серійним номером ТС008431 та портативної камери поліцейського 473268, неналежними доказами у даній справі, у колегії суддів немає підставі. Отже, такі дані фотофіксації, зроблені за допомогою приладу TruCam та портативної камери поліцейського, є належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Стосовно висновків суду першої інстанції про те, що у пункті 5 оспорюваної постанови зазначено транспортний засіб (марка, модель, реєстраційний номер, належність): FIAT 500X НОМЕР_2 ОСОБА_2 , в той час як позивач не керував транспортним засобом FIAT, колегія суддів зазначає наступне.
Зі змісту спірної постанови вбачається, що 13.04.2024 о 17:12:57 год у с.Сираї дорога М-01 на 71 км, водій керуючи транспортним засобом в населеному пункту с.Сираї, позначену д.з.5.3, на білому фоні, рухався зі швидкістю 123 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості більш ніж на 50 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР. Зафіксовано приладом ТruСаm II LTI 20/20 ТС008431.
В графі "особа, щодо якої розглядається справа" (пункту 4 оскаржуваної постанови) вказано - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а в графі "Транспортний засіб (марка, модель, реєстраційний номер, належність)" вказано - FIAT 500X НОМЕР_2 ОСОБА_2 .
Водночас, у відповідності до рапорту поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Чернігівській області капрала поліції ОСОБА_4 (а.с. 40) встановлено, що під час складання постанови за частиною четвертою статті 122 КУпАП відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 серії НОМЕР_4 відбулася механічна описка, а саме, замість номерного знаку НОМЕР_3 , був зазначений номерний знак НОМЕР_2 , що у подальшому підсистемою УКС-ІПНП було підтягнута транспортний засіб FIAT 500X НОМЕР_2 , власник ОСОБА_2 . В той же час, швидкісний режим відповідно до постанови серії ЕНА 1902593 порушив ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyota AVENSIS номерний знак НОМЕР_3 . У зв'язку з технічною опискою, поліцейською проведено корегування постанови ЕНА 1902593 в пункті 5 та надалі рахувати в постанові ЕНА 1902593 транспортний засіб Toyota AVENSIS номерний знак НОМЕР_3 належний ОСОБА_1 .
Між тим, з матеріалів фотофіксації колегією суддів встановлено, що автомобіль Toyota номерний знак НОМЕР_3 рухався 13.04.2024 о 17:14:46 у с.Сираї дорога М-01 на 71 км, зі швидкістю 123 км/год в населеному пункті, де дозволяється рух зі швидкістю не більше 50 км/год.
Також, наданий відеозапис з камери поліцейського патрульної служби від 13.04.2024 свідчить про те, що фото-відеофіксація розгляду справи про адміністративне правопорушення вчинялась відносно водія автомобіля марки Toyota номерний знак НОМЕР_3 .
Колегія суддів враховує посилання апеляційної скарги відповідача-2, що зазначення в оскаржуваній постанові номерного знаку НОМЕР_2 є технічною помилкою, яка в подальшому була виправлена УПП в Харківській області.
Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що окремі недоліки оформлення постанови у справі про адміністративні правопорушення не можуть розглядатись як підстава для її скасування, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови вбачається суть порушення, а також наявні усі обов'язкові відомості.
Помилка в зазначенні транспортного засобу на якому скоєно адміністративне правопорушення, що допущена в постанові, є очевидною, її усунення не впливає на суть постанови, не спростовує доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та не може бути самостійною достатньою підставою для скасування постанови.
Будь-які належні і допустимі докази, які б спростовували правильність здійснених технічним засобом вимірювань швидкості, позивачем не надано.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з доводами Департаменту патрульної поліції, які викладено в апеляційній скарзі, про те, що ним доведено належними доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 122 КУпАП.
Підсумовуючи приведене вище, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1902593 від 13.04.2024, якою відповідно ч. 4 ст. 122 КУпАП на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн, є обґрунтована.
Інші доводи сторін не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді апеляційної інстанції та не впливають на висновки суду, викладені у даному рішенні.
Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).
За викладених обставин колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Згідно частини першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05.09.2024 по справі № 591/3975/24 скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич