13 листопада 2024 рокум. Ужгород№ 260/5893/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить: 1) Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком, внаслідок незаконного незарахування до страхового стажу періодів роботи в колгоспі ім. Шевченка Гадячського району Полтавської області в період з 05.07.1991 року по 05.02.1992 року, та роботу в МП «Говерла-1» та в перейменованому ТОВ «Говерла», зареєстрованих в с. Лазещина Рахівського району Закарпатської області, в період з 11.10.1992 року по 25.11.1999 року; 2) Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі ім. Шевченка Гадячського району Полтавської області в період з 05.07.1991 року по 05.02.1992 року, та роботу в МП «Говерла-1» та в перейменованому ТОВ «Говерла» зареєстрованих в с. Лазещина Рахівського району Закарпатської області, в період з 11.10.1992 року по 25.11.1999 року; 3) Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 згідно п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393, для визначення розміру пенсії, строк його служби з 05.09.2022 року по 02.11.2022 року, та з 13.11.2022 року по 22.12.2022 року, на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до ГУ ПФ України в Закарпатській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком. Рішенням ГУ ПФ України в Рівненській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Вказаним рішенням відповідач -2 визнав право позивача на призначення дострокової пенсії за віком як учасника бойових дій на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак при перевірці записів трудової книжки стаж позивача визначено 20 років 5 місяців 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії. Таке рішення вважає протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист та соціальне забезпечення.
Відповідач -1 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що в результаті розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи в колгоспі з 05.07.1991 року по 05.02.1992 року, оскільки відсутня інформація про встановлений річний мінімум та кількість відпрацьованих трудових днів та період роботи з 11.10.1992 року по 25.11.1992 року, оскільки запис про вказаний період роботи засвідчений печаткою, на відтиску якої відсутній ідентифікаційний код підприємства, що є обов'язковим реквізитом на печатці підприємства. Позивачу було рекомендовано, що для зарахування до страхового стажу зазначених періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані на підставі первинних документів. Отже, через відсутність належних документів ГУ ПФ України в Рівненській області було правомірно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії.
Відповідач -2 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії, до страхового стажу не зараховано періоди роботи трудової діяльності згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 17.07.1986 року. Для зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 17.07.1986 року, необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані на підставі первинних документів відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач 01 березня 2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 08 березня 2024 року № 072350010460 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.
Як вбачається із вказаного рішення, за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи трудової діяльності згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 17.07.1986 року: період роботи в колгоспі з 05.07.1991 року по 05.02.1992 року, оскільки відсутня інформація про встановлений річний мінімум, кількість відпрацьованих трудових днів; з 11.10.1992 року по 25.11.1999 року, оскільки запис про вказаний період роботи, засвідчений печаткою, на відтиску якої відсутній ідентифікаційний код підприємства, що є обов'язковим реквізитом на печатці підприємства. Відповідно до вказаного рішення, відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній страховий стаж 25 років.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі також - Закон №1058-IV).
Так, статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Як вже встановлено судом, позивач звернувся до ГУ ПФ України в Закарпатській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком, однак рішенням ГУ ПФ України в Рівненській області від 08.03.2024 року № 072350010460 йому відмовлено у призначенні пенсії.
З оскарженого рішення вбачається, що вік заявника становить 56 років 08 місяців 02 днів, страховий стаж - 20 років 05 місяців 24 дні.
Крім того, з оскарженого рішення вбачається, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи трудової діяльності згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 17.07.1986 року, а саме:
- період роботи в колгоспі з 05.07.1991 року по 05.02.1992 року, оскільки відсутня інформація про встановлений річний мінімум, кількість відпрацьованих трудоднів;
- з 11.10.1992 року по 25.11.1999 року, оскільки запис про вказаний період роботи засвідчений печаткою, на відтиску якої відсутній ідентифікаційний код підприємства.
У відповідності до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 із змінами (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 наявні записи про те, що 05.07.1991 року позивач прийнятий у колгосп ім. Шевченка та 05.02.1992 року звільнений з членів колгоспу.
Відтак, на переконання суду, трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме відомості про підприємство, дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.
Отже, період роботи з 05.07.1991 року по 05.02.1992 року в колгоспі ім. Шевченка підтверджується належними доказами, а відтак, на переконання суду не зарахування до страхового стажу вищевказаного періоду є протиправним.
Крім того, судом із трудової книжки позивача встановлено, що він у період з 11 жовтня 1992 року по 25 листопада 1999 року працював в МП «Говерла -1», яке в подальшому було перейменовано в ТОВ «Говерла».
Суд зазначає, що вказані записи виконані у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця.
Відповідачі в обґрунтування правомірності рішення про відмову у призначенні пенсії зазначають, що вищевказаний період не був зарахований до страхового стажу позивача, у зв'язку з тим, що на печатці відсутній ідентифікаційний код підприємства.
В той же час, суд зазначає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення трудової книжки з вини адміністрації підприємства, яка відповідальна за дотримання правил її ведення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про підприємства в Україні», норми якого були чинними на час роботи позивача у спірний період, підприємство має самостійний баланс, розрахункові (поточні) та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг. Вимог щодо зазначення на печатці ідентифікаційного коду юридичної особи зазначений Закон не містив.
Опис печаток і штампів був визначений у розділі 4 Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 жовтня 1993 року № 643 (далі - Інструкція № 643). На час її прийняття вимога про зазначення на печатці ідентифікаційного номеру була відсутня.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 року № 276 було затверджене Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності (далі - Положення № 276), яким вперше встановлено вимогу щодо зазначення номеру, що присвоюється суб'єкту господарювання під час його державної реєстрації.
Так, у відповідності до абз. 3 п. 11 Положення № 276 на печатках і штампах повинен зазначатися номер свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.
У зв'язку з прийняттям вказаного Положення, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 липня 1994 року №379 були внесені зміни до Інструкції №643. Зокрема, п. 4.2 вказаної інстанції було доповнено новим абзацом, який передбачав, що на печатках і штампах суб'єктів підприємницької діяльності повинен зазначатися номер свідоцтва про державну реєстрацію.
Разом з тим, зазначені нормативно-правові акти не передбачали визнання недійсними раніше виданих печаток та не встановлювали для суб'єктів підприємницької діяльності обов'язку здійснити заміну печатки у зв'язку із встановленням новим вимог до її оформлення.
З 01 січня 2004 року набув чинності Господарський кодекс України, відповідно до частини сьомої статті 58 якого на печатках і штампах суб'єкта господарювання повинен зазначатись ідентифікаційний код, за яким цього суб'єкта включено до державного реєстру суб'єктів господарювання, або ідентифікаційний код громадянина-підприємця.
Положеннями п. 4 розділу IX “Прикінцеві положення» Господарського кодексу України було установлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Отже, фактично з 01 січня 2004 року для суб'єктів господарювання був встановлений обов'язок привести свої печатки у відповідність до вимог частини сьомої статті 58 Господарського кодексу України. Разом з тим, строк приведення печаток у відповідність до зазначених вимог установлений не був.
Враховуючи вищенаведене, та оскільки позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами для підтвердження його трудового стажу.
Таким чином, оскільки період роботи позивача з 11 жовтня 1992 року по 25 листопада 1999 року в МП “Говерла-1» підтверджується записами в трудовій книжці позивача, то суд зазначає, що орган Пенсійного фонду протиправно не зарахував до трудового стажу вищевказаний період.
Відтак, суд приходить до висновку про необхідність зарахування вищевказаного періоду роботи до страхового стажу позивача.
При цьому, суд зазначає, що в оскарженому рішенні про відмову в призначенні пенсії відповідач -2 зазначає, що страховий стаж позивача становить 20 років 5 місяців 24 дні.
Водночас, враховуючи те, що судом вирішено зарахувати до страхового стажу позивача вищевказані період роботи з 05 липня 1991 року по 05 лютого 1992 року та з 11 жовтня 1992 року по 25 листопада 1999 року, то страховий позивача становить понад 25 років, що є достатнім для призначення йому дострокової пенсії за віком у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV.
З огляду на встановлені судом обставини, на переконання суду, відповідач-2, приймаючи оскаржене рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії від 08 березня 2024 року № 072350010460 діяв всупереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що позивач просить, зокрема визнати протиправною відмову ГУ ПФ України в Закарпатській області у призначенні йому пенсії та просить суд зобов'язати зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 05.07.1991 року по 05.02.1992 року та з 11.10.1992 року по 25.11.1999 року.
Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З огляду на протиправність рішення відповідача -2 про відмову у призначенні пенсії та на встановлене судом право позивача на призначення дострокової пенсії за віком, суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити позивачу дострокову пенсію за віком.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Із заявою про призначення пенсії позивач звернувся 01 березня 2024 року. Таким чином, пенсія позивачу повинна бути призначена з моменту звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 01 березня 2024 року.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Таким чином, наслідком скасування, прийнятого ГУ ПФ України в Рівненській області за результати розгляду заяви позивача про призначення пенсії рішення є виникнення саме у цього територіального органу Пенсійного фонду України обов'язку призначити пенсію.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУ ПФ України в Закарпатській області зарахувати позивачу згідно п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393, для визначення розміру пенсії, строк його служби з 05.09.2022 року по 02.11.2022 року, та з 13.11.2022 року по 22.12.2022 року, на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці, суд зазначає наступне.
Згідно статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною четвертою вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Статтею 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.
Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.02.2024 року № 191 та довідки військової частини НОМЕР_3 від 18 лютого 2024 року № 679 позивач у період з 05.09.2022 року по 02.11.2022 року та з 13.11.2022 року по 22.12.2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Враховуючи вищенаведене, наявні підстави для зобов'язання відповідача -2 зарахувати позивачу до страхового стажу позивача періоди проходження військової служби з 05.09.2022 року по 02.11.2022 року та з 13.11.2022 року по 22.12.2022 року в розрахунку один місяць служби за три місяці.
В той же час, оскільки органом який розглядав заяву позивача про призначення пенсії було Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, то саме у цього територіального органу Пенсійного фонду України виникне обов'язок щодо такого зарахування.
Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7, код ЄДРПОУ 21084076), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 08 березня 2024 року № 072350010460.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , для обчислення розміру пенсії, періоди роботи з 05.07.1991 року по 05.02.1992 року в колгоспі ім. Шевченка та з 11.10.1992 року по 25.11.1999 року в МП «Говерла-1» , а також періоди проходження військової служби з 05.09.2022 року по 02.11.2022 року та з 13.11.2022 року по 22.12.2022 року в розрахунку один місяць за три місяці, та призначити ОСОБА_1 з 01 березня 2024 року дострокову пенсію за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7, код ЄДРПОУ 21084076)судові витрати у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька