13 листопада 2024 року м. Ужгород№ 260/5787/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить: 1) Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням з неї на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі № 260/5232/23 без рівноцінної та повної компенсації витрат доходів; 2) Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням з неї на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі № 260/5232/23.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення суду відповідач виплатив позивачу заборгованість грошового забезпечення, однак під час нарахування та виплати утримано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, при цьому компенсація суми податку з доходів фізичних осіб не здійснювалася. Позивач вважає дії відповідача протиправними, оскільки право на вказані виплати, остання набула у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби і така повинна була бути виплачена відповідачем у день звільнення з військової служби. З врахуванням викладеного просив позов задовольнити.
Відповідач подав до суду відзив на позов, в обґрунтування якого зазначив, що відповідач належним чином виконав рішення суду, при цьому за вказаним рішенням відповідач не зобов'язаний компенсувати позивачу податок з доходів фізичних осіб, вказане питання не було предметом спору. Крім того, відповідач наполягає на тому, що Податковий кодекс України не передбачає жодної підстави для звільнення позивача від стягнення ПДФО.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.09.2022 року № 700-ОС, позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 260/5232/23 військовою частиною НОМЕР_1 перераховано грошове забезпечення позивача та визначено доплату в розмірі 141 099,39 грн. Згідно з випискою АТ КБ "Приватбанк" від 28.06.2024 позивачу виплачено грошове забезпечення у розмірі 113 585,01 грн. з одночасним утриманням податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
15 січня 2004 року постановою Кабінету Міністрів України №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44).
31 травня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №375 «Про внесення змін до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», згідно із якими грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Згідно з пунктами 3-5 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
У п.4 Порядку №44 зазначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 ПК України, де зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Відповідно до п. 293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115 (далі - Положення №1115), - особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення. Пунктом 292 Положення визначено, що після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання.
Аналогічну правову позицію також висловив Верховний Суд у постанові від 29 липня 2020 року у справі № 814/142/17.
Внаслідок такого правозастосування, суд дійшов висновку про те, що на відповідача як суб'єкта владних повноважень, у якому позивач проходив військову службу та перебував на усіх видах забезпечення було покладено обов'язок вжити заходів з проведення з позивачем повного розрахунку за всіма видами забезпечення на день виключення із списків особового складу. Однак, відповідні заходи щодо повного розрахунку з позивачем на час його звільнення з військової служби вжито не було через протиправні дії відповідача, що підтверджується рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року у справі № 260/5232/23.
Отже, грошову компенсацію ПДФО позивач повинен був отримати під час проходження військової служби чи принаймні не пізніше дня звільнення, разом із грошовим забезпеченням у належному розмірі, однак не отримав з вини відповідача.
Враховуючи наведені вище висновки, норми Порядку № 44 та пункту 168.5 статті 168 ПК України, суд вважає, що відповідач при виплаті позивачу заборгованості по грошовому забезпеченню у повному обсязі, був зобов'язаний компенсувати йому суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягали утриманню з сум доплаченого після звільнення грошового забезпечення, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
На думку суду, ефективним способом відновлення порушених протиправними діями військової частини НОМЕР_1 прав позивача є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року у справі № 260/5232/23.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням з неї на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року у справі № 260/5232/23 без рівноцінної та повної компенсації витрат доходів.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням з неї на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року у справі № 260/5232/23.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька